79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.09.12 Справа№ 5015/598/11 (9/78)
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Кравець В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Приватного підприємства «КуДі», м.Львів
до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів
про: визнання неправомірним використання суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до свідоцтва НОМЕР_1, про зобов'язання невикористання знаку для товарів, відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1; стягнення матеріальних збитків на суму 63000,00 грн., моральної шкоди на суму 50 000,00 грн.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: ОСОБА_2 -представник
ОСОБА_1 -СПД-ФО
Суть спору:
Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2011р. касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.07.2010р. по справі №9/78 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду від 08.02.2011 року порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 22.02.2012 року.
Попередній розгляд справи викладено в ухвалах суду від 22.02.2011р., 24.03.2011р. та від 27.08.2012р.
Позивачем явку представника в судове засідання, яке відбулося 11.09.2012р. не забезпечено, незважаючи на це, що судом надіслано рекомендованою кореспонденцією ухвалу про поновлення провадження у справі з повідомленням про вручення за адресою, вказаною позивачем жирним шрифтом як поштова в останніх кореспонденціях: 79022, м.Львів, а/с 9449. Зокрема, в клопотанні про витребування доказів від 24.03.2011р. (вх.№6807/11 від 24.03.2011р.), в обґрунтуванні позовних вимог від 24.03.2011р. (вх.№6808/11 від 24.03.2011р.), в клопотанні від 20.04.2011р. (вх.№9215/11 від 20.04.2011р.). Попередня кореспонденція надсилалася за даною адресою і була вручена адресату. Виходячи з висловленого суд вважає, що позивача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.
Відповідачем явку представників в судове засідання, яке відбулося 11.09.2012р. забезпечено, позов заперечено.
Судом встановлено наступне:
11 червня 2007 року Державним департаментом інтелектуальної власності
Міністерства освіти і науки України громадянину ОСОБА_3 видано свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" для 9, 37, 38 класів МКТП (зокрема виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення).
12 червня 2007 року між гр. ОСОБА_3 (ліцензіар) та Приватним
підприємством "КуДі" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір, за яким позивачеві передано в оплатне користування знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1.
Відповідно до п. 6.2 договору Ліцензіат має право забороняти іншим особам використовувати знак для товарів та послуг без дозволу ліцензіату.
25.10.2007 року по вул. Чернівецькій 9 у м. Львові працівниками УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області був затриманий суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 при здійсненні реалізації (з автомобіля у непристосованому для цього місці та не за місцем здійснення підприємницької діяльності зазначеного у свідоцтві) ресиверів для прийняття супутникових каналів у кількості 200 штук з нанесеним знаком для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1".
По даному факту було порушено кримінальну справу 08.08.2008р. СВ Залізничного РВ ГУМВС України у Львівській області.
Відповідно до висновку спеціаліста Чуєва М.К. Товариства з обмеженою відповідальністю «Формула»щодо схожості позначень ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.11.2007р., що позначення зазначене на цифрових тюнерах (ресиверах), що вилучені у приватного підприємця ОСОБА_1 є тотожними позначенню, зазначеному у свідоцтві України НОМЕР_1. За ступенем змішуваності позначення сторін є ідентичними.
Таким чином позивачем заявлено вимоги, згідно збільшення розміру позовних вимог про: визнання неправомірним використання суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1 знаку для товарів та послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», відповідно до свідоцтва НОМЕР_1, про зобов'язання невикористання знаку для товарів, відповідно до свідоцтва на знак для товарів та послуг № НОМЕР_1; стягнення матеріальних збитків на суму 63000,00 грн., моральної шкоди на суму 50 000,00 грн.
Проте, суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження у справі на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, мотивуючи це наступним:
ч.ч.1-3 ст.440 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що автору чи іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про авторське право і суміжні права»суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій ст.8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.
За приписами частини першої ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
Згідно зі ст.45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.
У п."г" ч.1 ст.49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.
Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (абзаци 4 і 5 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".
Такої ж думки притримується Вищий господарський суд України у постанові від 08.02.2011р. по справі №39/257-20/354.
Таким чином судом зазначається, що свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" для 9, 37, 38 класів МКТП (зокрема виробництво та встановлення пристроїв для приймання супутникового телебачення) видано ОСОБА_3, як фізичній особі, яким на підставі ліцензійного договору про передачу прав на використання знаку для товарів та послуг (торговельної марки) від 12.06.2007р. (як автором - фізичною особою) передано в колективне управління ПП «КуДі»виключні майнові авторські права названого автора, а тому, з огляду на наведене, провадження у справі підлягає припиненню, на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку з тим, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, а не господарського.
Керуючись ч.1 п.1 ст.80, ст.ст.86,87 ГПК України, суд, -
Провадження у справі припинити.
Суддя Станько Л.Л.