01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"14" вересня 2012 р. Справа № 02-03/799/24
Суддя Лутак Т.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскот»
до Дочірнього підприємства «Бей Арєа Бізнес Україна»
про порушення справи про банкрутство
встановив:
Заявник -Товариство з обмеженою відповідальністю «Роскот»звернулось до господарського суду Київської області із заявою б/н б/д ( вх. № суду 3191 від 13 вересня 2012 року) про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Бей Арєа Бізнес Україна»в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити борг в сумі 10 000,00 грн.
Дослідивши матеріали заяви про порушення справи про банкрутство, суд дійшов висновку, що зазначена заява не може бути прийнята судом до провадження з підстав невідповідності її вимогам VIII розділу ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», (ч. 2 ст. 4-1 цього Кодексу), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.
Частиною 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Як зазначено у п. 5.1. роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 року за N02-5/78 платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.
Як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство, до неї додані копія квитанції про сплату судового збору №1891 від 13 липня 2012 року, яка не може слугувати належним доказом сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05.03.2009 р. № 270 розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Як вбачається з матеріалів заяви про порушення справи про банкрутство, заявником не додано жодних доказів надсилання боржнику копії заяви про порушення справи про банкрутство і доданих до неї документів.
Звертаючись до суду заявник зазначає, що боржник відсутній за своїм місцезнаходженням, але до заяви не додано жодного доказу на підтвердження відсутності боржника за своїм місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Статтею 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.
Згідно вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п. 7 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»).
Згідно з ч. 8 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно до підп. 5.5 п. 5 Положення про порядок надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.10.2005р. № 97, статус відомостей про юридичну особу може набувати значення: у Єдиному державному реєстрі є підтвердження даних про юридичну особу; у Єдиному державному реєстрі відсутні підтверджені дані про юридичну особу; виявлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. При чому внесення вказаних записів має різну правову природу і правові наслідки, у зв'язку з чим дані відомості не є тотожними.
З правовою позицією, що доказом відсутності боржника за своїм місцезнаходженням є запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, погоджується Вищий господарський суд України у постанові від 04.11.2009 року у справі №Б3/201-09.
Кредиторські вимоги обґрунтовані невиконанням боржником умов Договору про надання бухгалтерських послуг №10-8 від 10 серпня 2010 року в частині оплати та наявністю заборгованості перед кредитором на суму 10 000,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт б/н від 10 січня 2011 року, претензією б/н від 28 березня 2011 року та відповіддю на претензію б/н від 30 квітня 2011 року.
Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.
За приписами ч. 8 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Вичерпний перелік виконавчих документів встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606 XIV (остання редакція від 09 березня 2011 року), а саме : виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить загальні норми, а ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.
Згідно п. 27 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року «Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом частини третьої статті 6 та частин першої і восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 ГПК України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.
Таким чином, за Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
Перелік цих документів міститься в ч. 8 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в якій зазначається, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Роскот»не надано до заяви про порушення справи про банкрутство документів виконавчого провадження або документів, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Акт виконаних робіт б/н від 10 січня 2011 року та претензія б/н від 28 березня 2011 року не можуть слугувати доказом безспірності вимог кредитора.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що додані до заяви б/н б/д ( вх. № суду 3191 від 13 вересня 2012 року) про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Бей Арєа Бізнес Україна» документи не засвідчені як того вимагає чинне законодавство України, оскільки відповідно до приписів ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, при цьому відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що до заяви про порушення справи про банкрутство заявником не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі, доказів надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів, відсутності боржника за своїм місцезнаходженням та доказів безспірності кредиторських вимог, що на даний час виключає можливість застосування ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»для порушення провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо у заяві не вказано відомості, перелічені в ст. 7 цього Закону, з інших підстав, передбачених статтею 63 ГПК України, з урахуванням вимог цього Закону.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Згідно до п.4 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 5, 7, 9, 41, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 3,4,6 ч. 1 ст.63, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Роскот»б/н б/д ( вх. № суду 3191 від 13 вересня 2012 року) про порушення справи про банкрутство Дочірнього підприємства «Бей Арєа Бізнес Україна»разом з доданими до неї матеріалами, всього на 8 арк., повернути заявнику без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Суддя Лутак Т.В.