ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
31 липня 2012 року справа № 2а-7246/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клименчук Н.М., суддів Клочкової Н.В., Маруліної Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної митної служби України
до Державної виконавчої служби України
про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №32442556 від 03.05.2012р.
Державна митна служба України звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання дій неправомірними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №32442556 від 03.05.2012р.
Позовні вимоги мотивовано тим, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу в порушення вимог чинного законодавства.
Представником позивача на адресу суду подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача до суду не з'явився, про час, місце та розгляду справи зазначену особу повідомлено належним чином, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В зв'язку з тим, що відповідача повідомлено належним чином про дату та час судового засідання про що є докази наявні в матеріалах справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 січня 2012 року заяву ОСОБА_1 про стягнення з Житомирської митниці та Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 липня 2011 року по 28 листопада 2011 року у зв'язку із невиконанням судового рішення про поновлення на роботі задоволено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2012 року апеляційну скаргу Державної митної служби України залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 4 січня 2012 року без змін.
Житомирським окружним адміністративним судом 27 березня 2012 року видано виконавчий лист №1169/12 про стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 33160,68грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання постанови суду про поновлення на роботі.
На підставі заяви ОСОБА_1 3 травня 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №32442556 щодо примусового виконання виконавчого листа №1169/12 від 27 березня 2012 року, виданого Житомирським окружним адміністративним судом про стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою виконання постанови суду про поновлення на роботі.
Позивач вважає, що вказана постанова винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження»та порушує його права та інтереси.
Згідно вимог ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Водночас, відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Судом встановлено та не спростовано представником позивача, виконавчий документ, виданий 27 березня 2012 року Житомирським окружним адміністративним судом №1169/12 про стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання постанови суду про поновлення на роботі, видано із дотриманням положень ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, відповідно до п.1 ч.1 та ч.2 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Як встановлено судом, що не спростовується представником позивача, заяву до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України подано 23.12.2011р.
Згідно зі ст.235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Аналогічна позиція зафіксована в п.2 ч.3 ст.30 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого негайному виконанню підлягають рішення про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника.
Відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, відповідач правомірно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з в'язку з затримкою виконання постанови суду про поновлення на роботі ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокуратури регіонів та військова прокуратура Військово-Морських Сил України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.
Відповідно до п.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 січня 2012 року заяву ОСОБА_1 про стягнення з Житомирської митниці та Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29 липня 2011 року по 28 листопада 2011 року у зв'язку із невиконанням судового рішення про поновлення на роботі задоволено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2012 року апеляційну скаргу Державної митної служби України залишено без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 4 січня 2012 року без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись внутрішнім переконанням та беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.2, 9, 11, 158-163, 167, 171, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Головуючий суддя Н.М. Клименчук
Судді Н.В. Клочкова
Л.О. Маруліна