ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 червня 2012 року 10:30 № 2а-5054/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Шулежка В.П., судді Погрібніченка І.М., судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі -ОСОБА_1, позивач) до Міністерства соціальної політики України (надалі -Мінсоцполітики України, відповідач) про визнання неправомірними та такими, що порушують право на соціальний захист дії щодо фактичної відмови оформити і видати необхідну для розрахунку пенсії довідку про заробітну плату та зобов'язання оформити і видати довідку про заробітну плату відповідно до Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2006р. № 919.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв'язку із ліквідацією підприємства, на якому він працював з 06.12.1979р. по 17.06.1996р., та відсутністю документів у архіві для розрахунку і призначення пенсії він звернувся до Мінсоцполітики України для оформлення та видачі довідки про заробітну плату відповідно до Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2006р. № 919, виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), але отримав безпідставну відмову.
Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, та зазначив, що документи, які б містили інформацію про час та причину втрати документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу) підприємства, на якому працював позивач до Мінсоцполітики України не надходили, позивачем не надавалися, а отже підстав для видачі відповідачем довідки про заробітну плату ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919 немає.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 у період з 06.12.1979р. по 17.06.1996р. працював у ВАТ «Херсоннафтопродукт».
Вказане підприємство ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.10.2007р. ліквідовано, провадження по справі припинено. Підприємство виключене з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
ОСОБА_1 досягши пенсійного віку, влітку 2010 року звернувся до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації із заявою про видачу довідки про заробітну плату для призначення пенсії за віком враховуючи заробітну плату за час роботи з 06.12.1979р. до 17.06.1996р. у ВАТ «Херсоннафтопродукт».
Листом від 11.11.2010 року управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 повідомлено, що в управлінні відсутні відомості для видачі довідок про заробітну плату, та рекомендовано для позитивного вирішення питання звернутися до Мінсоцполітики України.
Позивач звернувся до Мінсоцполітики України із заявою від 16.11.2011р., в якій просив у зв'язку із ліквідацією підприємства та відсутністю документів у архівній установі, надати довідку про заробітну плату за час роботи у ВАТ «Херсоннафтопродукт»з 06.12.1979р. по 17.06.1996р., виходячи з місячної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною посадою.
Департамент пенсійного забезпечення Мінсоцполітики України своїм листом від 16.12.2010р. доручив головному управлінню праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації перевірити факт ліквідації ВАТ «Херсоннафтопродукт», а також перевірити, які документи були подані ліквідатором по закінченню процедури ліквідації підприємства, що свідчили б про місцезнаходження архівів, та уточнити у ліквідатора наявність інформації про місцезнаходження архівних документів підприємства.
Головне управління праці та соціального захисту населення Херсонської обласної державної адміністрації у листі від 08.02.2011р. повідомило Мінсоцполітики України, що за інформацією Державного архіву Херсонської області Ухвалою господарського суду від 15.10.2007р. підприємство ВАТ «Херсоннафтопродукт» ліквідоване, провадження по справі припинено. Підприємство виключене з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, його печатка і штампи знищені.
Також у листі повідомлено, що відповідно до статті 32 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи»та пункту 12.3.5. Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001р. № 16, у випадку ліквідації установи, за відсутності правонаступників або органів вищого рівня на території області, її документи з особового складу передаються до відповідного державного або іншого архіву. У зв'язку з тим, що в діяльності ВАТ «Херсоннафтопродукт»документи Національного архівного фонду України не утворювалися, установа не є джерелом формування НАФ державного архіву області. Пунктом 4 10 Положення про архівний відділ Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 28.07.2006р. № 53 передбачено приймання на зберігання документів ліквідованих органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій, що ліквідуються без визначення правонаступника.
З метою уникнення непорозумінь та скарг з боку громадян (колишніх працівників підприємства) державний архів звернувся до заступника Херсонського міського голови Соловйова М.П. з проханням про сприяння у прийманні документів ліквідованого ВАТ «Херсоннафтопродукт»на зберігання до архівного відділу Херсонської міської ради (лист № 04-18/7 від 14.01.2011р.).
Але за інформацією архівного відділу Херсонської міської ради на теперішній час документи ліквідованого ВАТ «Херсоннафтопродукт»на зберігання не надходили.
Мінсоцполітики України листом від 09.02.2011р. повідомило ОСОБА_1 про відмову у видачі довідки про заробітну плату.
Вказана відмова вмотивована тим, що відділом роз'яснювальної роботи Департаменту пенсійного забезпечення Мінсоцполітики України розглянуто звернення щодо видачі довідки про заробітну плату із урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919. З урахуванням того, що документи, які б містили інформацію про час та причину втрати документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу) організації, в якій працював позивач, у Мінсоцполітики України відсутні правові підстави для видачі вищезазначеної довідки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами: державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату (далі Порядок) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2006 № 919.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 вказаного Порядку, у редакції, що діяла на момент звернення позивача до Мінсоцполітики України, за період до 1 січня 1998 р. та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається:
у разі коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, - виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою) у відповідній галузі (системі), за календарний рік, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію, або виходячи з мінімально гарантованої зазначеної тарифної ставки (посадового окладу), передбаченої галузевою угодою. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію.
Довідка про заробітну плату виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою) видається місцевим органом з питань праці та соціального захисту населення, а у разі відсутності в такому органі зазначених відомостей - Мінпраці.
Відповідно до п.4 вказаного Порядку, відсутність на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника документів про нарахування та виплату заробітної плати (доходу), а також час та причини, що призвели до втрати таких документів, підтверджується довідкою роботодавця, правонаступника або відповідної архівної установи.
Таким чином, провівши системний аналіз законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право позивача на звернення до Мінсоцполітики України з вимогою видати довідку про заробітну плату виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою) за наявності підтвердження втрати таких документів прямо передбачено нормами законодавства.
Відповідно до ст. 46. Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Також, відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, Мінсоцполітики України відмовляючи ОСОБА_1 у видачі довідка про заробітну плату виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою) позбавило позивача можливості на здійснення його конституційного права на соціальний захист, оскільки чинним законодавством України не передбачено іншого механізму захисту порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідачем не доведено правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати неправомірними та такими, що порушують право на соціальний захист дії Міністерства соціальної політики України щодо фактичної відмови оформити і видати необхідну для розрахунку пенсії довідку про заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2006р. №919.
Зобов'язати Міністерство соціальної політики України оформити і видати довідку про заробітну плату відповідно до Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 05.07.2006р. №919.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя В.П. Шулежко
Суддя І.М. Погрібніченко
Суддя І.О. Іщук