ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 червня 2012 року 08:15 № 2а-5188/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді -Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Миколаєва (далі - позивач) звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення на користь держави податкового боргу в сумі 13 439,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг, який ним вчасно погашено не було, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.08.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.09.2011 р. справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва за територіальною підсудністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2012 р. справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань про розгляд справи за їх відсутності не подавав.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, письмових заперечень суду також не надав.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, які містяться в матеріалах справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В ДПІ у Ленінському районі міста Миколаєва відповідач перебуває на обліку як окремий платник податків по орендній платі з фізичних осіб.
Судом встановлено, що між відповідачем та Миколаївською міською радою був укладений договір оренди землі від 16.06.2006р., який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК»29.08.2006р. за №040600100462 та зареєстрований в Миколаївській міській раді 29.08.2006р. за №4331. Предметом договору являється передача Миколаївською міською радою в оренду земельної ділянки для обслуговування майнового комплексу АДРЕСА_1.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. розділу 4 Договору за оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку загальною площею 452 кв.м., встановлюється у розмірі 1,2 % від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору складає 176 510,52 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,035). Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладання складає 2 118,15 грн.
Згідно пункту 4.4 розділу 4 Договору орендна плата за землю вноситься орендарем за оренду землі за період з дати реєстрації цього договору до 01.07.2006р. вноситься до 15.08.2006р., за друге півріччя 2006 року -до 15.11.2006р., далі щорічно рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
22.10.2008р. між орендодавцем та орендарем було укладено договір про зміни до договору оренди землі від 16.06.2006р., яким передбачалось, що з 01.01.2008р. річна орендна плата за земельну ділянку (452 кв.м.) на час укладання цього договору становить 3 % від її нормативної грошової оцінки, де нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору складає 181 452,81 грн. (з урахуванням коефіцієнту щорічної індексації 1,028). Виходячи з цього розмір орендної плати за рік за цим договором на момент його укладання складає 5443,58 грн.
Відповідачем до встановленого граничного строку орендну плату за земельну ділянку не сплачено. У зв'язку з цим ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва відповідачу виставлено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2008р. № 0007451702 та визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб в загальній сумі 5443,57 грн.
Позивачем вдруге виставлено податкове повідомлення-рішення № 0007221702 від 15.04.2009р., за яким загальна сума податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб складає 6271,00 грн.
Відтак, сума недоїмки, яка підлягає сплаті становить 11 714,50 грн.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вiд 21.12.2000р. № 2181-III із змінами та доповненнями, що діяв на момент правовідносин (далі -Закон № 2181-III), за особовою карткою платника нарахована пеня у сумі 1 725,00 грн.
Отже, сума податкового боргу відповідача перед бюджетом з орендної плати з фізичних осіб складає -13 439,50 грн.
На вимогу підпункту 6.2.1. та абзацу третього підпункту 6.2.4. пункту 2. статті 6 Закону України № 2181-ІІІ з моменту виникнення податкового боргу відповідачу направлена: перша податкова вимога від 19.08.2008р. № 1/631; друга податкова вимога від 03.10.2008р. № 2/1095.
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому, день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Як вбачається з матеріалів справи, перша податкова вимога була розміщена на дошці податкових оголошень згідно акту від 02.09.2008р. № №163/24-007, друга податкова вимога була розміщена на дошці податкових оголошень згідно акту від 10.11.2008р. № 191.
Перша та друга податкові вимоги в адміністративному чи судовому порядку оскаржені не були.
Даючи правову оцінку правовідносинам, що виникли суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною першої статті 3 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ із змінами і доповненнями, що діяв на момент правовідносин (надалі -Закон України № 2535-ХІІ), встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Статтею 13 Закону України № 2535-ХІІ передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України № 2535-ХІІ, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону України № 2535-ХІІ, податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадянами сплачується рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Згідно статті 25 Закону України № 2535-ХІІ, за прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня у розмірах, визначених законом.
Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України № 2181-ІІІ, у разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
Підпунктом 5.4.1. пункту 5.3. статті 5 Закону України № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно з підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідач суду не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що заборгованість відповідача в розмірі 13 439,50 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованою, доведеною, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 13 439,50 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) податковий борг на користь держави в сумі 13 439 (тринадцять тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 50 коп.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко