Копія
30 серпня 2012 р. Справа № 2a-1870/4657/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кунець О.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Козир І.С.,
представника позивача - Пономаренка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» про зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі відповідач), треті особи: ОСОБА_2, ПАТ «Комерційний банк «Експобанк». Згідно позовної заяви позивач просить:
- зобов'язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, який було накладено згідно постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження, ВП №31245730, 17.02.2012р. ВПВР УДВС Головного управління юстиції у сумській області;
- зобов'язати відповідача протягом одного робочого дня з дати набрання рішенням суду законної сили подати до Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна заяву про вилучення обтяження з майна, а саме - двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що дії відповідача щодо накладення арешту на зазначену нерухомість не відповідають чинному законодавству України та грубо порушують права ПАТ «Сведбанк» як іпотеко держателя, оскільки позбавляють останнього законного права одержати задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом.
В судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву не подав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
21.08.2012р. до суду надійшло письмове пояснення ДВС в якому відповідач зазначає, що 15.02.2012 року було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №38/169, який видано Господарським судом м. Києва від 30.06.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» заборгованості за договором кредитної лінії №73/08 від 12.09.2008р. у сумі 1238767 доларів США 35 центів США. Вищезазначений обов'язок ОСОБА_2 за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №283/11 від 21.04.2011р. є солідарним з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3. На виконання до ДВС Наказ Господарського суду м. Київ надійшов 14.02.2012р. 15.02.2012р. державним виконавцем , з метою встановлення майна, належного боржнику на праві власності, направлено запити до правореєструючих органів. 17.02.2012р. , згідно до заяви стягувача, відповідно до ст.52, 37 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, копії якого направлено сторонам. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна, державному виконавцю стало відомо, що майно ОСОБА_2 знаходиться у заставі ВАТ «Сведбанк» та АКБ «Форум». У зв'язку з цим, відповідачем (державним виконавцем) направлено листи на ВАТ «Сведбанк» та АКБ «Форум» з проханням надати інформацію чи дійсно нерухоме майно перебуває у заставі та чи погашено заборгованість за відповідними кредитними договорами. При цьому. відповідач у письмовому поясненні зазначає, що станом на 21.08.2012р. виконавче провадження перебуває на виконанні у ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Сумській області.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, письмових пояснень до суду не було надіслано, доказів поважності неприбуття в судове засідання третіми особами не надано.
Із урахуванням вищезазначених обставин, керуючись приписами ст.128 КАС України, судом розглянуто справу за відсутності представників відповідача та третіх осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
25 лютого 2008 року між позивачем - ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №1801/0208/98-034, згідно якого позивач надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 55000.00 доларів США строком до 24 лютого 2018 року на умовах сплати 11.9% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №1801/0208/98-034 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 (третя особа, «Заставодавець») було укладено договір іпотеки №1801/0208/98-034-Z-1 від 25.02.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №970.
Відповідно до умов договору іпотеки Позивачу було передано в іпотеку двокімнатну квартиру , розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.07.2006р. виконавчим комітетом Сумської міської ради на підставі рішення №396 від 18.07.2006р.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, при укладенні Договору іпотеки було внесено відповідні записи щодо обтяження предмета іпотеки та заборони відчуження нерухомого майна, що підтверджують Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 25.02.2008р. та Витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 25.02.2008р. (копії витягів в справі).
Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.11.2011р. по справі №2-3540/11 позов ПАТ «Сведбанк» задоволено в повному обсязі та в рахунок погашення заборгованості по кредиту звернуто стягнення на предмет застави.
Як зазначає позивач, в ході перевірки наявності обтяжень на зазначене майно, 17.02.2012р. позивачем було зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна №34131218, внаслідок чого було виявлено запис. Відповідно до якого 17.02.2012р. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_2 Підставою для накладення обтяження зазначено «постанова про арешт майна та оголошення заборони його відчуження», ВП №31245730, 17.02.2012р. ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Сумській області, старший державний виконавець Комишан А.О.
В ході розгляду даної справи було встановлено, що зазначене виконавче провадження проводиться на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк».
Так, матеріалами справи та письмовими поясненнями відповідача підтверджується, що 15.02.2012 року старшим державним виконавцем Комишан А.О. ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Сумській області, було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу №38/169 від 30.06.2011р., який видано Господарським судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» заборгованості за договором кредитної лінії №73/08 від 12.09.2008р. у сумі 1238767 доларів США 35 центів США. Вищезазначений обов'язок ОСОБА_2 за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №283/11 від 21.04.2011р. є солідарним з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3. На виконання до ДВС Наказ Господарського суду м. Київ надійшов 14.02.2012р. 15.02.2012 р. державним виконавцем, з метою встановлення майна, належного боржнику на праві власності, направлено запити до правореєструючих органів.
17.02.2012р., державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Таким чином, судом встановлено, що фактичною підставою для вжиття відповідачем виконавчих заходів стало отримання Наказу Господарського суду м. Київ за №38/169 від 30.06.2011р., за наслідками виконання якого була винесена постанова державного виконавця від 17.02.2012р. (а.с.20), згідно якої було накладено арешт та заборонено відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_2, в тому числі двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та рішенню, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України
Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та рішенню, суд виходить з приписів ч.3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У разі самостійного невиконання боржником рішення у строк, встановлений державним виконавцем та ненадання документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове його виконання ( ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 32 Закону визначені заходи примусового виконання рішень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 даного Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Зокрема, ст. 54 цього Закону встановлені норми щодо звернення стягнення на заставлене майно.
Так, ч. 8 ст. 54 Закону встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 1 Закону Україна «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні потекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про іпотеку», обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку»предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Як вбачається з п. 1.3. іпотечного договору від 21.02.2008р. № 69-01-83, передане в іпотеку нерухоме майно належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, яке отримано ним на правомірних підставах, а згідно п.п. 2.1.1. п. 2.1 договору, іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки на момент укладення договору, не містить будь-яких пошкоджень; вільний від будь-яких зобов'язань та обтяжень (попередніх іпотек, арештів тощо), не є предметом судових спорів, на нього не було звернене стягнення, не був нікому проданий, подарований, заставлений, зданий в оренду (найм), не знаходиться під забороною відчуження, в тому числі у податковій заставі.
Згідно до ст. 13 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
У відповідності до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
За нормами ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
У разі якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, такий документ повертається стягувачу - заставодержателю в порядку, встановленому пунктом 8 частини першої статті 47 цього Закону.
Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.
З матеріалів справи вбачається, що іпотечний договір укладений між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 був укладений 25 лютого 2008 року (а.с.13-14), 25.02.2008р. був посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за №970, у зв'язку з чим останнім 25.02.2008р. було накладено заборону відчуження двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Тоді як з постанови державного виконавця ВПВР УДВС Головного управління юстиції в Сумській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.02.2011р. вбачається, зо наказ Господарського суду м. Київ за №38/169, на підставі якого накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2, в тому числі і на іпотечне майно - двокімнатну квартиру (АДРЕСА_1), видано Господарським судом м. Київ 30.06.2011р. на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі №283/11 від 21.04.2011р. згідно якого заборгованість було стягнуто з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (стягувч).
Таким чином, оскільки відповідачем винесена постанова про арешт майна боржника пізніше, ніж внесено обтяження нерухомого майна - у державного виконавця були відсутні підстави для задоволення вимог стягувача - ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» за рахунок іпотечного майна.
Крім того, норми ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язують державного виконавця у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку подавати запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряти, чи не перебуває це майно під арештом.
Норми ч. 2 ст. 4 вказаного Закону надають право державному виконавцю під час виконання рішень на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законом порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фіз. і юридичних осіб.
Судом встановлено, що державний виконавець не виконав вимоги вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, з наявних у матеріалах справи документів вбачається, що у спірних правовідносинах відсутні визначені ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» умови, за яких на іпотечне мано: двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, можливо було б звернути стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.
При цьому необхідно зазначити, що згідно зі статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.
Арешт майна є початковим етапом звернення стягнення на майно, що перешкоджає заставодержателю реалізувати свої права на предмет застави у разі невиконання заставодавцем основного зобов'язання.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про заставу» якщо в результаті видання органом виконавчої влади акта, який не відповідає чинному законодавству та порушує права заставодержателя або інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження предметом застави, такий акт визнається судом недійсним судом.
Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач свого відношення до позову не висловив, в судове засідання не прибув і доводів позивача, викладених у позовній заяві, не спростував.
Таким чином, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи осіб, які брали участь в справі та надавши правову оцінку всім наданим на час розгляду справи доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_2, ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» про зобов'язання вчинити дії -задовольнити.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції зняти арешт з нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, який був накладений згідно постанови про арешт майна та оголошення заборони його відчуження, ВП №31245730, 17.02.2012 р. ВПВР УДВС Головного управління юстиції у Сумській області, старший державний виконавець А.О. Комишан.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції протягом одного робочого дня з дати набрання рішенням суду законної сили подати до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заяву про вилучення обтяження з майна, а саме: двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений 04.09.2012 року.
Суддя (підпис) О.М. Кунець
З оригіналом згідно
Суддя О.М. Кунець