"05" вересня 2012 р. Справа № 5002-6/5730-2010
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМирошниченка С.В.,
суддівБарицької Т.Л.,
Хрипуна О.О. (доповідача),
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
на постанову та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012
у справі господарського суду№ 5002-6/5730-2010 Автономної Республіки Крим
за заявоюПриватного підприємства "Стройсервіс-2000"
доПриватного підприємства "Стройсервіс-2000"
провизнання банкрутом
за участю представників
скаржникаКарасюк О.В., Філоніч А.М.,
боржникане з'явилися,
ТОВ "Укрпромбанк"Шутов О.О.,
ТОВ "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" Семко І.М.,
Ухвалою попереднього засідання господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 у справі № 5002-6/5730-2010 (суддя Шкуро В.М.) до участі у справі залучено правонаступника ТОВ "Укрпромбанк" - ПАТ "Дельта Банк" з розміром кредиторських вимог в сумі 14 689 864,56 грн.; до участі у справі залучено правонаступника ТОВ "Архітектурно - будівельна компанія "Каркас" - ТОВ "Технології інвестування" з розміром кредиторських вимог в сумі 18 001 700,00 грн., вимоги ТОВ "Укрпромбанк" в сумі 14 689 864,56 грн. відхилено, визнано грошові вимоги вказаних кредиторів, зокрема, ТОВ "Технології інвестування" в сумі 18 001 700,00 грн. із включенням їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 (головуючий суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Маслова З.Д.) апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 у справі № 5002-6/5730-2010 у частині включення ТОВ "Технології інвестування" до реєстру вимог кредиторів ПП "Стройсервіс-2000" залишено без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Дельта Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 в частині включення ТОВ "Технології інвестування" до реєстру кредиторів ПП "Стройсервіс-2000", справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не з'ясували істинний характер правовідносин між боржником та ТОВ "Технології інвестування". За твердженням скаржника, метою укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів було створення штучної кредиторської заборгованості в сумі 18 001 700 грн. та умисне знищення дебіторської заборгованості в сумі 18 000 000 грн., оскільки боржник не був власником акцій ПАТ "Газові мережі" і не мав можливості їх придбати для виконання взятих на себе зобов'язань за відповідними угодами.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Технології інвестування" просив залишити постанову та ухвалу без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" без задоволення з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, після публікації оголошення в газеті "Голос України" № 245-246 (4995-4996) від 25.12.2010, ТОВ "АБК "Каркас" в межах передбаченого Законом строку звернулося із заявою про визнання грошових вимог у сумі 18 001 700,00 грн. та включення їх до реєстру вимог кредиторів боржника ПП "Стройсервіс-2000".
30.11.2011 ТОВ "Технології інвестування" звернувся до суду із заявою про заміну кредитора ТОВ "АБК "Каркас" на ТОВ "Технології інвестування".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2011 між ТОВ "АБК "Каркас" (цедент) та ТОВ "Технології інвестування" (цесіонарій) укладено договір № 003 про відступлення права вимоги, відповідно до якого цедент передає, а цесіонарій приймає на себе право вимоги, що належить цеденту, і стає кредитором за договором про відступлення права вимоги № 002 від 01.12.2010, укладеним між цедентом та ТОВ "Солната", щодо боргу приватного підприємства "Стройсервіс-2000" у загальній сумі 18 001 700,00 грн.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Стаття 25 ГПК України передбачає процесуальне правонаступництво. Зокрема господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу у разі заміни кредитора в зобов'язанні.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Згідно з п. 51 постанови пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 "Про судову практику в справах про банкрутство" законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов'язаннями до іншої особи у провадженні у справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов'язаннями у разі переходу їх права вимоги відповідно до правил ЦК, а господарські суди - зобов'язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу двадцять другого статті 1 Закону. Заміна кредитора у зобов'язанні не впливає на права та обов'язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені ТОВ "АБК "Каркас", процесуальним правонаступником якого є ТОВ "Технології інвестування", грошові вимоги ґрунтуються на невиконанні боржником своїх зобов'язань за додатковою угодою від 03.06.2010 щодо повернення грошових коштів, сплачених ТОВ "Солната" за договором, укладеним 31.05.2010 купівлі-продажу цінних паперів № Б/44-1.
Заборгованість ПП "Стройсервіс-2000" перед ТОВ "Солната" склала 18 001 700,00 грн.
01.12.2010 між ТОВ "Солната" (цедент) та ТОВ "АБК "Каркас" (цесіонарій) було укладено договір відступлення права вимоги № 002, за яким цедент відступив цесіонарію право вимоги від боржника повернення 18 001 700,00 грн. боргу.
Відхиляючи заперечення ПАТ "Дельта Банк" щодо кредиторських вимог ТОВ "Технології інвестування", суди попередніх інстанцій вказали на безпідставність доводів про удаваність вказаного правочину спрямованого на штучне збільшення розміру кредиторських зобов'язань.
Стаття 235 ЦК України називає удаваним правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ст. ч. 2 ст. 235 єдиним правовим наслідком удаваного правочину є регулювання відносин сторін правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Скаржник не навів вмотивованих доводів щодо правової природи укладеного сторонами правочину, та не спростував висновків судів щодо віднесення спірного договору до купівлі-продажу цінних паперів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заборгованість ПП "Стройсервіс-2000" перед ТОВ "Солната" виникла не внаслідок виконання боржником зобов'язань за договором, на удаваність якого посилається скаржник, а у зв'язку із його розірванням за домовленістю сторін та неповерненням виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Наявність заборгованості у сумі 18 001 700,00 грн. ПП "Стройсервіс-2000" перед ТОВ "Солната", правонаступником якого на час винесення ухвали про визнання кредиторських вимог місцевим господарським судом було ТОВ "Технології інвестування", у встановленому порядку не спростована.
Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для залучення до участі у справі правонаступника ТОВ "Архітектурно - будівельна компанія "Каркас" - ТОВ "Технології інвестування" та визнання грошових вимог ТОВ "Технології інвестування" в сумі 18 001 700,00 грн. із включенням їх до четвертої черги реєстру вимог кредиторів є обґрунтованим та відповідає нормам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 та ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.01.2012 у справі № 5002-6/5730-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя С.В. Мирошниченко
Судді Т.Л. Барицька
О.О. Хрипун