"10" вересня 2012 р. Справа № 5015/906/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді суддівКролевець О.А. Попікової О.В. Саранюка В.І.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мікроприлад"
на рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. у справі № 5015/906/12
за позовомМалого приватного підприємства "Гро"
доВідкритого акціонерного товариства "Мікроприлад"
простягнення 20 138,57 грн.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'вився
Мале приватне підприємство (надалі -"МПП") "Гро" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (надалі -"ВАТ") "Мікроприлад" про стягнення 20 138,57 грн. реальних збитків від інфляційних втрат, спричинених позивачу несвоєчасним виконанням відповідачем рішення господарського суду про стягнення коштів. Позов обґрунтовано посиланням на норми ст.ст. 11, 16, 22, 1166 ЦК України та ст.ст. 218, 224, 225 ГК України.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2012 р. (суддя Гоменюк З.П.) позов задоволено, стягнуто з ВАТ "Мікроприлад" 20 138,57 грн. та судові витрати.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване посиланням на факти, встановлені в порядку ст. 35 ГПК України, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 1166 ЦК України та ст.ст. 193, 218, 224 ГК України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. (судді Орищин Г.В., Галушко Н.А., Краєвська М.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ "Мікроприлад" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. як такі, що не відповідають ст. 43 ГПК України та прийняті із неправильним застосуванням ст. 22 ЦК України. За результатами касаційного перегляду відповідач просить прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Сторони згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами в порядку ч. 2 ст. 35 ГПК України та з посиланням на рішення господарського суду у справі № 5015/605/11(5/247(09)30/25(11/389) встановлено, що внаслідок порушення ВАТ "Мікроприлад" приписів ч. 5 ст.124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, а саме невиконання рішення господарського суду Львівської області від 04.03.2004 р. у справі № 3/2-3/4, рівно як і п. 1.6 Правил користування електричною енергією (постанова НКРЕ № 28 від 31.07.1996 р.) в частині укладення договору на спільне використання технологічних електромереж, МПП "Гро" завдано збитків.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2011 р. у справі № 5015/605/11(5/247(09)30/25(11/389) частково задоволено позов МПП "Гро" про стягнення 128 735,26 грн., а саме: стягнуто з ВАТ "Мікроприлад" 43 461,87грн. збитків і судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 р. у справі № 5015/605/11(5/247(09)30/25(11/389), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2011 р., рішення господарського суду Львівської області від 23.05.2011 р. у цій справі скасовано в частині відмови в позові; прийнято нове рішення; позов задоволено повністю та стягнуто з ВАТ "Мікроприлад" на користь МПП "Гро" 128 735,26 грн. збитків та судові витрати.
На примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2011 р. у справі № 5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) господарським судом Львівської області 21.09.2011 р. видано відповідний наказ. 03.10.2011 р. Личаківським ВДВС Львівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження.
Судами встановлено, що за результатами примусового виконання рішення у справі № 5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) господарського суду Львівської області на рахунок позивача 07.12.2011 р., 29.12.2011 р. та 10.01.2012 р. перераховано відповідно 9 382,52 грн., 119 107,08 грн. та 2 412,34 грн.
З огляду на дане, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків від інфляції (розмір яких за період з січня по грудень 2011р. відповідно до офіційно оприлюдненого Держкомстатом України індексу цін на будівельно-монтажні роботи становив 118,6 %) за період з 01.01.2011 р. до дати їх фактичного відшкодування відповідачем, виходячи із суми збитків 108 271,88 грн.
Зазначені вимоги задоволено судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на ст. 1166 ЦК України та ст.ст. 193, 218, 224 ГК України. Втім, на думку колегії суддів даний висновок є передчасним з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода - це зменшення майнової сфери потерпілого у зв'язку з пошкодженням чи знищенням його майна внаслідок неправомірних дій або бездіяльності.
Пунктом 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
В той же час, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання позадоговірної відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.
Ані позивачем при зверненні з позовними вимогами, ані господарськими судами при їх задоволенні не зазначено кваліфікації заявленої до стягнення суми в якості збитків в розумінні ст. 22 ЦК України, рівно як і не встановлено наявності складу цивільного правопорушення. Крім того, слід звернути увагу на те, що одночасне застосування господарськими судами норм чинного законодавства які встановлюють відповідальність за порушення договірних зобов'язань та деліктну відповідальність свідчить про відсутність будь-якої правової оцінки спірних правовідносин.
З оскаржуваних судових актів вбачається висновок судів про те, що якщо після прийняття господарським судом рішення про відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права подати новий позов до винної особи. У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.
Втім, доказів збільшення суми збитків позивачем не надано. Судами також не враховано відсутність виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти, адже рішенням у справі № 5015/605/11(5/247(09) (30/25(11/389) відшкодовано вже понесені позивачем витрати. Докази понесення позивачем додаткових витрат з вини відповідача після винесення рішення у зазначеній вище справі також відсутні.
Слід звернути увагу і на те, що з мотивувальної частини рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів вбачається висновок про наявність підстав для стягнення збитків у вигляді інфляційних втрат. Однак, МПП "Гро" заявлено до стягнення суму, яка розрахована виходячи з індексу цін на будівельно-монтажні роботи за 2011 рік. Судами не враховано, що поняття "індекс інфляції" та "індекс цін" не є тотожними.
Крім того, судами зазначено про правомірність проведених позивачем розрахунків, оскільки в основу останніх покладено вартість будівельно-монтажних робіт, проведених позивачем з вини відповідача, що складає 108 271,88 грн. Така позиція судів попередніх інстанцій свідчить про неправильне застосування ст. 35 ГПК України з огляду на наступне.
Під час вирішення спору у справі господарського суду Львівської області № 5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) встановлено, що згідно з первинним розрахунком позовних вимог МПП "Гро" до складу збитків позивачем включено витрати на будівництво електромереж в сумі 43 461,87 грн. та витрати з виплати зарплати працівникам в сумі 5 504,40 грн., а також витрати, пов'язані з необхідністю функціонування підприємства під час відсутності можливості вести виробничу діяльність в сумі 6 249,92 грн. (всього 55 216,19 грн.).
Під час розгляду справи № 5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) МПП "Гро" неодноразово збільшувались позовні вимоги. Так, 03.03.2009 р. позивач збільшив позовні вимоги на суму 30 968,62 грн. інфляційних втрат нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України та заяви до стягнення всього 74 430,49 грн. 15.01.2010 р. позивач збільшив позовні вимоги до 106 472,51 грн. з врахуванням інфляції до яких було включено вартість проектних робіт, вартість виконання робіт з електропостачання. 19.03.2010 р. позовні вимоги було збільшено до 108 271,88 грн. 24.02.2011 р. МПП "Гро" було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій до стягнення заявлено 125 703,65 грн. Останньою заявою від 09.03.2011 р. МПП "Гро" збільшив позовні вимоги до 128 735,26 грн., при цьому врахувавши індексацію цін на будівельно-монтажні роботи за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.
Таким чином, у справі № 5015/605/11(5/247(09)(30/25(11/389) встановлено, що ціна проведених позивачем будівельно-монтажних робіт, яка могла б підлягати індексації, становить 43 461,87 грн., а не 108 271,88 грн. як зазначено в оскаржуваних судових актах. Дане свідчить про відсутність здійснення судами перевірки заявленої до стягнення суми та неправильне застосування ст.ст. 35, 43 ГПК України.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення, припинити провадження у справі.
Згідно зі ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
В силу вищезазначених порушень судові рішення попередніх інстанції вказаним вимогам не відповідають.
Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки колегією суддів встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування в цій справі, з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, через що висновки місцевого та апеляційного судів не відповідають цим обставинам, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Мікроприлад" задовольнити.
Рішення господарського суду Львівської області від 07.05.2012 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2012 р. у справі № 5015/906/12 скасувати.
Прийняти у справі № 5015/906/12 нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Головуючий суддяО. Кролевець
СуддіО. Попікова
В. Саранюк