Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/1190/1893/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.
Спори, що виникають із сімейних правовідносин Доповідач Кривохижа В. І.
Іменем України
05.09.2012 Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої: Кривохижі В.І.
Суддів: Карпенка О.Л.
Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Маловисківського районного суду від 20 квітня 2012 року, -
У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, служба у справах дітей Маловисківської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Зазначав, що він та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 8 червня 2011 року між ними розірвано шлюб, після розірвання якого донька проживала біля матері. 30 грудня 2011 року, приїхавши до них додому, почув брудну лайку з квартири, після відкриття дверей побачив свою дитину, яка плакала, та співмешканця колишньої дружини, який сварився в її адресу в присутності дитини. Тому він забрав свою дитину і до даного часу вона проживає біля нього в родині його батьків. Просить суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_6 з ним.
Рішенням Маловисківського районного суду від 20 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення місця проживання малолітньої дитини біля батька, та доцільність її залишити проживати біля матері, враховуючи вік малолітньої дитини, її стать, конкретні обставини справи, ставлення кожного із батьків до дитини, висновок органу опіки та піклування.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначається, зокрема, що суд посилався на акт обстеження умов проживання сім»ї ОСОБА_5 від 11 квітня 2012 року, однак не взяв до уваги акт №8 обстеження умов проживання від 18 січня 2012 року, не звернув уваги на судову практику. При цьому, матеріальне забезпечення співмешканця не вказує на матеріальне забезпечення відповідача. Також суд не зазначив про доказ ведення щоденника харчування дитини, неправильний висновок суду і щодо несплати аліментів на утримання дитини та оцінки показань свідків.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач посилалась, зокрема, на те, що при розірванні шлюбу вони домовились щодо проживання доньки біля неї, на утримання якої рішенням суду було стягнуто аліменти. Нею створені всі необхідні умови для проживання та виховання малолітньої доньки, яка повинна залишитися проживати біля матері. Підстави для визначення місця проживання дитини з батьком відсутні.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3, його представника, третьої особи ОСОБА_4, які підтримували доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_5, яка заперечувала проти її доводів, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ст.161 СК України).
Пленум Верховного Суду України у п.14 постанови від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зокрема, роз»яснив, що у випадку коли при розірванні шлюбу в судовому порядку встановлено, що подружжя не досягло згоди про те, з ким із них будуть проживати неповнолітні діти, або буде встановлено, що такої згоди досягнуто, але вона порушує інтереси дітей чи одного з подружжя, суд вирішує зазначене питання по суті одночасно з вимогою про розірвання шлюбу з дотриманням закону, який регулює ці правовідносини.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 являються батьками малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням суду від 8 червня 2011 року шлюб між ними розірвано, після чого за домовленістю сторін донька проживала біля матері в м.Кіровограді (а.с. 5-7).
Тобто, як із матеріалів справи, наданих до суду доказів, так і у судовому засіданні апеляційної інстанції, позивач не заперечував того факту, що при розірванні шлюбу досягнуто згоди щодо визначення місця проживання дитини з матір»ю.
Згідно рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25 травня 2011 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання доньки до досягнення нею повноліття в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.37,38), які згідно довідки Кіровського ВДВС за виконавчим листом №2-3158 від 17 червня 2011 року відповідачем по 1жовтня 2011 року не отримувались (а.с.36).
Згідно висновку органу опіки та піклування Маловисківської райдержадміністрації від 19 квітня 2012 року після розірвання шлюбу між сторонами малолітня дитина залишилася проживати з матір»ю, яка створила всі необхідні умови для її життя та розвитку в звичному для неї середовищі, вважаючи доцільним залишити її проживати біля матері (а.с.83).
Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна зі сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідач позовні вимоги не визнала, стверджуючи, що після розірвання шлюбу малолітня донька за погодженням з позивачем проживала з нею, де й повинна проживати, оскільки їй буде краще біля матері. Однак позивач забрав та не віддає дитину, хоча підстав для визначення її місця проживання біля батька немає.
Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилався, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для визначення місця проживання дитини біля нього. При цьому, він не заперечував, що його робота пов»язана з відрядженнями, зазначаючи про можливість залишення дитини з бабусею.
Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, в тому числі: актам обстеження умов проживання сторін від 18 січня 2012, 29 березня 2012 року та 11 квітня 2012 року, довідкам про склад сім»ї, характеристикам за місцем проживання та роботи, висновку органу опіки та піклування від 19 квітня 2012 року, рішенню опікунської ради від 12 квітня 2012 року (а.с. 9,41, 42, 53, 66-68, 83, 85, 86, 89-92, 98-100) і дійшов обґрунтованого висновку про доцільність залишення малолітньої дитини біля матері, відмовивши у задоволенні позову щодо визначення її місця проживання за адресою проживання батька: АДРЕСА_1.
Тому безпідставними є доводи скарги, які не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, вони були предметом розгляду у суді першої інстанції і їм дана належна оцінка. Докази оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України. Даний спір вирішено в межах заявлених позовних вимог, розглянутих відповідно до ст.11 ЦПК України, зустрічний позов не пред»являвся, що не позбавляє права в разі виникнення спору звернутися до суду за захистом. Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу відхилити, а рішення Маловисківського районного суду від 20 квітня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча:
Судді: