Іменем України
22.08.12Справа №2а-2484/11/2770
Суддя Окружного адміністративного суду міста Севастополя Майсак О.І.,
при секретарі Маненковій А.І.,
за участю: представника позивача Романенка Олексія Вікторовича (довіреність № 356а-12/401-05 від 04.08.2012 р.); представника відповідача Харькової Олени Олексіївни (довіреність № 1836/9/10-0 від 26.06.2012 року); представника відповідача Прівалова Єгора Олеговича (довіреність № 1415/9/10-0 від 31.07.2012 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в особі філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092200/0 від 17.05.2011 року та № 0000212200, № 0000591710 від 29.07.2011 року,
Московський державний університет ім. М.В. Ломоносова в особі філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092200/0, № 0000112200, № 0000122200/0, № 0000381710 від 17.05.2011 року та № 0000212200, № 0000591710 від 29.07.2011 року. Вказує, що 26.04.2011 року працівниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки № 651/10/22-020/25750506/6 від 26.04.2011 року. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092200/0, № 0000112200, № 0000122200/0, № 0000381710 від 17.05.2011 року. Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної адміністрації в м. Севастополі в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарги ДПА в м. Севастополі було прийнято рішення від 21.07.2011 року. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.
Просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000092200/0, № 0000112200, № 0000122200/0, № 0000381710 від 17.05.2011 року та № 0000212200, № 0000591710 від 29.07.2011 року.
Ухвалою від 11 серпня 2011 року відкрито провадження по адміністративній справі. Ухвалою від 11 серпня 2011 року закінчено підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 31 жовтня 2011 року у задоволенні клопотання про призначення судової бухгалтерсько-економічної експертизи відмовлено. Ухвалою від 12 грудня 2011 року у справі було призначено економічну експертизу, проведення якої доручити Севастопольському відділенню судових експертиз Харківського НІІ ім. проф. Бокаріуса Н.С. Ухвалою від 16 березня 2012 року у справі було повторно призначено економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню судових експертиз Харківського НІІ ім. проф. Бокаріуса Н.С.
31 липня 2012 року на адресу Окружного адміністративного суду м. Севастополя з Харківського НІІ ім. проф. Бокаріуса Н.С. надійшов супровідний лист разом із висновком експертизи № 342 на 10 арк. та 1 додаток на 2 арк., матеріалами справи № 2а-2484/11/2770 в 3-х томах на 289 арк. та додатковими матеріалами на 4781 арк.
Ухвалою від 01 серпня 2012 року поновлено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.
В процесі розгляду справи позивачем було надано уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000212200 від 29 липня 2011 року, № 0000591710 від 29 липня 2011 року, № 0000092200/0 від 17 травня 2011 року (том 2 а.с. 40).
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що 26.04.2011 року працівниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки № 651/10/22-020/25750506/6 від 26.04.2011 року. На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092200/0, № 0000112200, № 0000122200/0, № 0000381710 від 17.05.2011 року. Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної адміністрації в м. Севастополі в адміністративному порядку, за наслідками розгляду скарги ДПА в м. Севастополі було прийнято рішення від 21.07.2011 року. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.
Представники відповідача з позовними вимогами не погодилися повністю, просять у задоволенні відмовити. Обґрунтовують свої заперечення тим, що перевіркою було встановлено, що позивачем у порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищені валові витрати на 632 275,38 грн. (в тому числі за 2009 рік - на 232 574,57 грн., за 2010 рік - на 399 700,81 грн.), що привело до заниження оподатковуваного прибутку на 632 275,38 грн. та до заниження податку на прибуток на 158 068,75 грн. (в тому числі за півріччя 2009 року - на 15 772,28 грн., за три квартали 2009 року - на 45 640,75 грн., за 2009 рік - на 58 143,75 грн., за І квартал 2010 року - на 17 849,00 грн., за півріччя 2010 року - на 50 961,75 грн., за три квартали 2010 року - на 83 279,25 грн., за 2010 рік - на 99 925,00 грн. Крім того, позивачем було порушено п.п.13.1 та 13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при виплаті 20.08.2009 року нерезиденту - TOB «Научно-исследовательский институт мониторинга качества образования»(Росія, м. Йошкар-Ола); інформаційно-аналітичному супроводженню Інтернет - екзамену у сфері професійної освіти (квітень -червень 2009 року) 13800,00 російських рублів (що за комерційним курсом НБУ=0,25901 на здійснення виплати дорівнює 3 574,34грн.) та при виплаті 14.12.2010 року нерезиденту -ФГУ «Национальное аккредитационное агентство в сфере образования»(Росія, м. Йошкар-Ола) про надання послуг по комп'ютерному тестуванню студентів 11 210,00 російських рублів (що за комерційним курсом НБУ=0,25738 на день здійснення виплати дорівнює 2 885,23 грн. не здійснила утримання та перерахування до бюджету податку на доходи нерезидентів джерелом походження з України у сумі 968,93 грн. (в тому числі за три квартали 2009 року у сумі 536,15 грн., за 2009 рік у сумі 536,15 грн., за 2010 рік у сумі 432,78 грн.). Також, порушено п.п. «г»п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4 За України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: позивачем не утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3 938,55 грн. щодо додаткового матеріального блага на загальну суму 20 692,00 грн., наданого працівникам, які не мають податкового статусу резидентів України у вигляді телефонних ваучерів поповнення рахунку мобільних телефонів, без документального підтвердження зв'язку цих витрат з веденням господарської діяльності; у розмірі 505,55 грн. щодо додаткового матеріального блага на загальну суму 2 864,79 грн., наданого аспірантам у вигляді оплати проїзду до міст навчання; у розмірі 766,66 грн. щодо сум відшкодування витрат по авансових звітах у загальному розмірі 4 344,38 грн.; у розмірі 11 531,67 грн. - щодо відшкодування витрат підзвітних осіб на загальну суму 65 346,24 грн. по авансових звітах за документами, які відповідно до п.2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджених наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 не є розрахунковими; у розмірі 249889,78грн. щодо відшкодування витрат на відрядження (витрати на проїзд з місць постійної роботи до м. Севастополя та з м. Севастополя до місць постійної роботи, добові) на загальну суму 587 014,79 грн. 153 фізичним особам, які не перебувають в трудових відносинах із Філією МДУ ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі та були відряджені на підставі наказів керівників інших навчальних установ. Крім того, Філією МДУ ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі в порушення п.1.20 ст.1, п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податок з доходів фізичних осіб щодо заробітної плати працівників, які згідно з наданими до перевірки документами у перевіреному періоді не мають податкового статусу резидентів України, нарахований за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(15 %), у розмірі 26 245,44 грн, замість нарахування податку у розмірі 52 490,88 грн. за подвійною ставкою (30 %), внаслідок чого занижений податок на 26 245,44 грн.; та при виплаті у травні 2010 року винагороди (гонорару за монографію) у сумі 585,00 грн. працівнику МДУ ім. М.В. Ломоносова (м. Москва), громадянину Росії ОСОБА_6, який не має податкового статусу резидента України, не утриманий та не сплачений податок з доходів фізичних осіб у розмірі 250,71 грн. Позивачем, в порушення п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України відшкодовані готівкові кошти на загальну суму 74 268,42 грн. по авансовим звітам підзвітних осіб без надання ними підтверджуючих розрахункових документів. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено наступне. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Положення про Чорноморську філію Московського державного університету імені М.В. Ломоносова (м. Севастополь), затвердженого Ректором Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова академіком РАН В.А. Садовничим 06.04.2000 року (далі -Положення) (том 1 а.с.192-203), Чорноморська філія Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова (м. Севастополь) заснована рішення Вченої Ради МДУ № 1 від 29.03.1999 року згідно з вищим органом законодавчої та виконавчої влади російської Федерації та України.
Згідно зі змінами, внесеними в «Положення про Чорноморську філію Московського державного університету імені М.В. Ломоносова (м. Севастополь)», Чорноморську філію Московського державного університету імені М.В. Ломоносова (м. Севастополь) замінено на Філію Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі.
Підпунктом 1.3 пункту 1 Положення передбачено, що Чорноморська філія МДУ (м. Севастополь) заснований у складі МДУ, є його структурним підрозділом, розміщений поза його межами, та постійно виконує частину його функцій.
В період з 22.03.2011 по 18.04.2011 року співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було проведено планову виїзну перевірку філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки було складено акт перевірки № 651/10/22-020/25750506/6 від 26.04.2011 року (том 2 а.с.36-110).
Перевіркою було встановлено порушення з боку філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п.5.3.9 п.5.3. п.п.5.4.4, 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7 955 228,00 грн., у тому числі: за півріччя 2009 року в сумі 1 187 038,00 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 2 399 068,00 грн., за 2009 рік в сумі 3 622 341,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1 058 609,00 грн., за півріччя 2010 року в сумі 2 136 484,00 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 3 225 053,00 грн., за 2010 рік в сумі 4 332 887 грн.; п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, ч.2 п.4.3 ст.4, п.п. 6.1.1 п.6.1, п. «а»п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку при імпортуванні робіт (послуг) всього у сумі 3 863,75 грн., в тому числі за вересень 2009 року у сумі 732,06 грн., за липень 2010 року у сумі 2 561,10 грн., за грудень 2010 у сумі 570,59 грн.; п.п. 13.1 та 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок з
доходів нерезидентів джерелом походження їх з України у сумі 968,93 грн., у тому числі
за 3 квартали 2009 року у сумі 536,15 грн., за 2009 рік у сумі 536,15 грн., за 2010 рік у сумі
432,78 грн.; ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі розрахунки з нерезидентами за отримані послуги здійснено в іноземній валюті не через уповноважені банки на загальну суму 19 292,57 грн.; п. 3.1. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі проведені розрахунки готівкою без подання одержувачем коштів платіжного документа, що підтверджував би сплату покупцем наявних коштів у сумі 74 268,42 грн.; п.п. 4.2.9 «г»п. 4.2 ст. 4; п.п. 9.11.2 п. 9.11 та відповідно п. 1.2 ст. 1, ст. 3, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, ст. 7, ст.8, п. 9.10 ст.9, ст. 16, п. 17.2 «а»ст. 17, п.19.2 «а»ст.19, ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Усього донараховано податку -293 128,36 грн. У ході проведення перевірки не здійснювалося вилучення копій (оригіналів) фінансово -господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до п.п. 20.1.2, п.п. 20.1.6, п.п. 20.1.7 п. 20.1 ст. 20, п.85.4 ст. 85 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки керівництвом ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000092200/0 від 17.05.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 197 585,94 грн. (в тому числі 158 068,75 грн. -податок на прибуток, 39 517,19 грн. -штрафні (фінансові) санкції) (том 1 а.с.15), №0000122200/0 від 17.05.2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1 211,16 грн. (в тому числі 968,93 грн. -податок на прибуток іноземних юридичних осіб, 242,23 грн. -штрафні (фінансові) санкції) (том 1 а.с.19), № 0000112200 від 17.05.2011 року про застосування на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» штрафних санкцій у розмірі 74 268,42 грн. за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплати покупцем готівкових коштів (том 1 а.с.17), № 0000381710 від 17.05.2011 року про визначення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 376 212,39 грн. (293 128,36 грн. -податок з доходів фізичних осіб, 73 282,09 грн. -штрафна санкція) (том 1 а.с.21).
Філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі в адміністративному порядку були оскаржені до Державної податкової адміністрації у м. Севастополі вищевказані податкові повідомлення-рішення. За результатами скарги позивача, Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі було прийнято рішення № 1981/10/25-064 від 21.07.2011 року (том 1 а.с.145-152). Відповідно до якого: податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 17.05.2011 року №0000092200/0 та №0000122200/0 залишені без змін; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 17.05.2011 року №0000112200 скасовано в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7 611,90 грн., в інший частині (66 656,52 грн.) залишено без змін, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 17.05.2011 року №0000381710 скасовано в частині визначення суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 77 430,93 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 29 159,67 грн., в інший частині (податок в розмірі 215 697,43 грн. та штрафні санкції у розмірі 53 924,36 грн.) залишено без змін.
За результатами рішення Державної податкової адміністрації у м. Севастополі № 1981/10/25-064 від 21.07.2011 року ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000212200 від 29.07.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 66 656,52 грн. (том 2 а.с.29); № 0000591710 від 29.07.2011 року про визначення грошового зобов'язання в розмірі 269 621,79 грн. (том 2 а.с.31).
Ухвалою від 16 березня 2012 року у справі було повторно призначено економічну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню судових експертиз Харківського НІІ ім. проф. Бокаріуса Н.С.
Севастопольським відділенням судових експертиз Харківського НІІ ім. проф. Бокаріуса Н.С. було проведено економічну експертизу, відповідно до висновків якої (а.с.223-233): 1) первинними бухгалтерськими документами підтверджується обґрунтоване віднесення до валових витрат, витрати пов'язані з оплатою відряджень: проїзду з місць постійної роботи в м. Севастополь, оплати добових (30 грн. в день), проїзду з м. Севастополя до місця постійної роботи, а саме: викладачам, які не перебувають в трудових відносинах з Філією Московського державного університету імені В.М. Ломоносова в м. Севастополі, а постійним місцем роботи яких, є головний Московський державний університет ім. В.М. Ломоносова в м. Москві; викладачам, для участі в роботі Державної атестаційної комісії, місцем постійної роботи яких не є Московський державний університет імені М.В. Ломоносова; викладачам, які не перебувають в трудових відносинах з Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі, Московським державним університетом імені М.В. Ломоносова в м. Москві, які здійснювали начитку учбового (лекційного) матеріалу), тестування з російської мови, відповідно до укладених договорів з третіми Вищими навчальними закладами, у вартість послуг яких, на підставі кошторису до договору передбачена оплата Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі добових і транспортних витрат на проїзд до місця відрядження та назад; членам ліцензійної комісії, що здійснювали в 2010 році перевірку Філії Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі, на підставі п. 22 Постанови Кабінету Міністрів від 29.08.2003 року № 1380 «Про ліцензування освітніх послуг», що привело на думку ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя до завищення валових витрат, за період, що перевірявся, у розмірі 584 973,29 грн. відповідно до акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного і іншого законодавства за період 01.04.2009 року по 31.12.2010 року № 651/10/22-020/25750506/5 від 26.04.2011 року; 2) товарні чеки є розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; 3) обов'язкова форма товарного чеку не визначена чинним законодавством України; 4) відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»№ 88 від 24.05.1995 року, існують обов'язкові реквізити, для товарного чеку, а саме: Ф.І.О. підприємця, назву документа, дату і місце його складання, назву проданого товару, його ціну, умови продажу, зміст господарської операції, показники в натуральному і вартісному вираженні; 5) товарні чеки, на підставі яких Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі проведені готівкові розрахунки з фізичними особами, на підтвердження фінансових витрат такими, які не відповідають вимогам бухгалтерського обліку, є товарні чеки на загальну суму 26 752.33 грн.; 6) проїзні документи в тому числі залізничні квитки та авіа квитки, є належними документами, які підтверджують фінансові витрати особи, що знаходиться у відрядженні; 7) товарні чеки про придбання телефонних ваучерів є належними розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Що стосується позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 000092200/0 від 17.05.2011 року суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року)»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 Закону № 334 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334 не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334 витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плати за видовищні заходи.
Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях: в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів; в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.
Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транспортних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі, якщо такі судна (інші транспортні засоби): здійснюють комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіального моря (вод) України; виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України; використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або територіального моря (вод) України.
Сума добових визначається: у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, - згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом; у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль, - згідно з відмітками органів прикордонного контролю у паспорті або документі, що його замінює. За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат платника податку.
Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.
Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену другим абзацом цього підпункту для інших відряджених осіб. Власник або уповноважена ним особа може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження.
Відповідно до п.п. 1.5. п. 1 Положення, Філія може набувати повноваження юридичної особи за довіреністю. Філія знаходиться на балансі МДУ, як структурний підрозділ університету, який здійснює бухгалтерський звіт через центральну бухгалтерію МДУ, користується розрахунковими рахунками центральної бухгалтерії. Як видалений підрозділ МДУ, Філія має також самостійний баланс, бюджетний, розрахунковий та валютний рахунки в установах банку за місцезнаходженням Філії, штамп, бланк та печатку зі своїм найменуванням.
Згідно з п.п. 1.8 п. 1 Положення, Філія здійснює підготовку кадрів по всіма ступенями вищої професійної та післядипломної освіти, а також додаткове післядипломну, паралельну та довузівську освіту за очною, очно-заочною (вечірню) та заочною формами навчання на основі ліцензії МДУ на ведення освітньої діяльності та має право видавати дипломи державного зразка, а також інші документи про освіту державного зразка та зразка МДУ, передбаченого Статутом МДУ.
Відповідно до п.п. 4.4 п. 4 Положення, прийом на роботу співробітників науково-педагогічного складу та інших співробітників Філії здійснюється на підставі трудового договору (контракту строком на 5 років) відповідно до Статуту МДУ, даного Положення з урахуванням законодавства Російської Федерації та України. Укладення трудового договору (контракту) з співробітниками науково-педагогічного складу передує конкурсний відбір. Порядок проходження конкурсного відбору та заміщення посад науково-педагогічного складу Філії визначається Положенням МДУ, затвердженим Вченою Радою МДУ.
Згідно з п.п. 7.2. п. 7 Положення, Філії може укладати договори із закордонними учбовими закладами, організаціями, фондами та фірмами про сумісну діяльність, виконувати інші види зовнішньоекономічної діяльності, які не протирічать Статуту МДУ та законодавству Російської Федерації та України.
Судом встановлено, що відповідно до Положення про Філію Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі, Філія є структурним підрозділом Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова, основним видом діяльності Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова а його Філії є надання послуг в області вищої освіти. Відповідно до наказів проректора МДУ (том 3 а.с.127, 129, 131-133) у філію Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі відряджались співробітниками МДУ (м. Москва) і інших інститутів, для надання науково-методичних консультацій філії, здійснення таких консультацій (начитка теоретичних матеріалів, проведення учбових занять та інш.) відноситься до основного виду діяльності, як МДУ, так і Філії МДУ в м. Севастополі.
З системного аналізу вищевказаних нормативно-правових актів, з урахуванням наданих письмових доказів, судом робиться висновок, що Філією Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі правомірно було віднесено до складу валових витрат, витрати пов'язані з оплатою відряджень, відповідно до наказів проректора МДУ, а саме: проїзд з місця постійної роботи в м. Севастополь, оплата добових (30 грн. в день), проїзд з м. Севастополя до місця постійної роботи. Оскільки нормами п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334 не встановлено вичерпного переліку документів, які мають підтверджувати зв'язок відрядження з діяльністю платника податків, тому наявність наказів проректора МДУ для надання науково-методичних консультацій філії, здійснення таких консультацій (начитка теоретичних матеріалів, проведення учбових занять та інш.) суд вважає, що вказані обставини є достатніми свідченнями обґрунтованості включення витрат на відрядження працівників МДУ до м. Севастополя до валових витрат Філії. Також суд погоджується з висновками експертизи стосовно неправомірного включення позивачем до складу валових витрат суми в розмірі 26 752,33 грн. та зазначає, що фінансова санкція за вказане порушення встановлена податковим повідомленням-рішенням № 000092200/0 від 17.05.2011 року (том 2 а.с.27), проте розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, також за вказане порушення здійснений податковим органом з розбивкою за звітні податкові періоди починаючи з 2009 року по 2010 рік, тому у суду не має можливості провести самостійно розрахунок за вказане порушення. Також суд зазначає, що в межах своєї компетенції оцінює лише правомірність застосування відповідачем штрафних санкцій за порушення діючого податкового законодавства України, проте не може підміняти державний орган щодо проведення розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій, яке належить до компетенції суб'єкта владних повноважень -ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя.
Суд погоджується з висновками експертизи, стосовно того, що первинними бухгалтерськими документами підтверджується обґрунтоване віднесення до валових витрат, витрати пов'язані з оплатою відряджень: проїзду з місць постійної роботи в м. Севастополь, оплати добових (30 грн. в день), проїзду з м. Севастополя до місця постійної роботи, а саме: викладачам, які не перебувають в трудових відносинах з Філією Московського державного університету імені В.М. Ломоносова в м. Севастополі, а постійним місцем роботи яких, є головний Московський державний університет ім. В.М. Ломоносова в м. Москві; викладачам, для участі в роботі Державної атестаційної комісії, місцем постійної роботи яких не є Московський державний університет імені М.В. Ломоносова; викладачам, які не перебувають в трудових відносинах з Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі, Московським державним університетом імені М.В. Ломоносова в м. Москві, які здійснювали начитку учбового (лекційного) матеріалу), тестування з російської мови, відповідно до укладених договорів з третіми Вищими навчальними закладами, у вартість послуг яких, на підставі кошторису до договору передбачена оплата Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі добових і транспортних витрат на проїзд до місця відрядження та назад; членам ліцензійної комісії, що здійснювали в 2010 році перевірку Філії Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі, на підставі п. 22 Постанови Кабінету Міністрів від 29.08.2003 року № 1380 «Про ліцензування освітніх послуг», що привело на думку ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя до завищення валових витрат, за період, що перевірявся, у розмірі 584 973,29 грн. відповідно до акту перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного і іншого законодавства за період 01.04.2009 року по 31.12.2010 року № 651/10/22-020/25750506/5 від 26.04.2011 року.
На підставі вищевикладених нормативно-правових актів, з урахуванням висновків експертизи, судом робиться висновок, що податкове повідомлення-рішення № 000092200/0 від 17.05.2011 рок прийнято відповідачем в порушення норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212200 від 29.07.2011 року суд зазначає наступне.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку від 15.12.2004 року № 637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (далі -Закон № 265) розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Відповідно до ст. 8 Закону № 265 форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункових книжок, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.
Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 року № 614 (далі -Положення № 614) розроблено на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Положенням визначено форми і зміст розрахункових документів, які повинні видаватися при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Положення не поширюється на розрахункові проїзні та перевізні документи на залізничному (крім приміського) й авіаційному транспорті.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Положення № 614 установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.
Згідно з п. 1 ст. 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Пунктом 5.1 Положення № 614 передбачено, що розрахункова квитанція - це розрахунковий документ, бланк якого виготовлений друкарським способом, а окремі реквізити заповнюються від руки або шляхом проштамповування при реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги) або при видачі коштів покупцеві у разі повернення товару, рекомпенсації послуги, прийняття цінностей під заставу та в інших випадках.
Відповідно до п.п.5.2-5.3 Положення № 614 розрахункова квитанція складається з двох частин - корінця та відривної частини.
Відривна частина розрахункової квитанції повинна містити обов'язкові реквізити: напис "РОЗРАХУНКОВА КВИТАНЦІЯ", серію (чотири літери) та номер (шість цифр), нанесені при виготовленні бланка квитанції; назву СГ; ідентифікаційний код за ЄДРПОУ юридичної особи або ідентифікаційний номер за ДРФО фізичної особи, перед яким написані (надруковані) великі літери "ІД"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно із Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером написані (надруковані) великі літери "ПН"; за наявності на розрахунковій квитанції податкового номера дозволяється не вказувати ідентифікаційний код за ЄДРПОУ (номер за ДРФО); назви окремих реквізитів, які стосуються даних про товар (послугу), а саме: написи "Найменування товару (послуги)", "Вартість о. в." (вартість одиниці виміру), "ПДВ (%)", "Вартість"; рядки для записування даних про товар (послугу) або про операцію виплати: найменування товару (послуги, назви операції виплати), вартості одиниці виміру товару (суми коштів по одній операції виплати), ставки ПДВ у відсотках, вартості товару (суми коштів по здійснених операціях виплати), а в разі продажу алкогольних напоїв або тютюнових виробів - найменування товару та його вартість; напис "Сума розрахунку (грн., коп.)" та загальну вартість усіх товарів (послуг), оплачених за однією розрахунковою квитанцією (загальну суму виданих коштів); напис "Розрахунок провів", рядок для підпису особи, що здійснює розрахунки; дату (день, місяць, рік) проведення розрахунків.
При виготовленні бланка розрахункової квитанції додатково до серії та номера можуть наноситися друкарським способом інші обов'язкові реквізити (п. 5.5. Положення № 614).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996) цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно зі ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Пунктом 2 статті 6 Закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Відповідно до п.п. 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі -Положення № 88) положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (пунктом 2.7 Положення № 88).
Зі змісту товарних чеків, наданих позивачем (том 3 а.с.82-90, 95, 96, 98-106) вбачається, що вказані чеки відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а саме: мають Ф.І.П. підприємця, назву документа, даті і місце його складання, назву проданого товару, його вартість. Тому з урахуванням вищевказаних нормативно правових-актів суд дійшов до висновку, що товарні чеки, надані позивачем для проведення перевірки є розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зокрема, суд погоджується з висновками експертизи стосовно того, що товарні чеки є розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстрів розрахункових операцій у сфері, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; обов'язкова форма товарного чеку не визначена чинним законодавством України; відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»№ 88 від 24.05.1995 року, існують обов'язкові реквізити, для товарного чеку, а саме: Ф.І.О. підприємця, назву документа, дату і місце його складання, назву проданого товару, його ціну, умови продажу, зміст господарської операції, показники в натуральному і вартісному вираженні; товарні чеки, на підставі яких Філією Московського державного університету імені М.В. Ломоносова в м. Севастополі проведені готівкові розрахунки з фізичними особами, на підтвердження фінансових витрат такими, які не відповідають вимогам бухгалтерського обліку, є товарні чеки на загальну суму 26 752.33 грн.; проїзні документи в тому числі залізничні квитки та авіа квитки, є належними документами, які підтверджують фінансові витрати особи, що знаходиться у відрядженні; товарні чеки про придбання телефонних ваучерів є належними розрахунковими документами відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
З огляду на вищевказані нормативно-правові акти судом робиться висновок, що правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000212200 від 29.07.2011 року спростовується матеріалами справи та висновкам експертизи, оскільки товарні чеки, залізничні та авіа квитки, товарні чеки про придбання телефонних ваучерів в розумінні вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку є належними розрахунковими документами, а отже підтверджують суми витрат необхідних для відшкодування.
Що стосується позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення 0000591710 від 29.07.2011 року суд зазначає наступне.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IV (далі -Закон № 889) (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) передбачено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п.1.15 ст. 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Відповідно до п.п. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.
Згідно з абз. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Пунктом 3.4 статті 3 Закону № 889 передбачено, що при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування. Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.
У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.
Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Пунктом 7.1. статті 7 Закону № 889 встановлено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті. Ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом; процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону; інвестиційний дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, відповідно до закону; дохід за іпотечним сертифікатом участі, іпотечним сертифікатом з фіксованою дохідністю, відповідно до закону; дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю; дохід, який виплачується управителем фонду фінансування будівництва; дохід учасника фонду банківського управління; в інших випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.
Ставка податку може становити інший розмір, визначений відповідними нормами цього Закону.
Статтею 8 Закону № 889 передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.
Податковий агент зобов'язаний подавати органу державної податкової служби за місцем його реєстрації податкову декларацію з податку з доходів фізичних осіб за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю за формою, встановленою центральним податковим органом, про загальні суми доходів, які нараховані на користь платників податку, і загальні суми податку з доходів фізичних осіб, які утримані з цих доходів, а також обсяги перерахованого податку до бюджету.
Відповідно до п. 9.10 ст. 9 Закону № 889 податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми, а саме: а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку.
Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року.
Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: а) завершує таке відрядження; б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
Норми цього пункту поширюються також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей: а) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку отримувалася готівка, то платник податку подає звіт про використання наданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження; б) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою - платником податку здійснювалися розрахунки у безготівковій формі термін подання платником податку звіту про використання наданих на відрядження коштів - не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин працедавець (самозайнята особа) може його подовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питань щодо виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).
Відповідно до ст. 16 Закону № 889 податок, утриманий з доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України.
Податок, утриманий з доходів нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.
Цей порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами юридичних осіб, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - уповноважений підрозділ).
Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.
Відповідно до абз. «а»п. 17.2 ст. 17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається; в) надавати платнику податку на його вимогу відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) надавати податковому органу інші відомості з питань оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та за процедурою, визначеною цим Законом та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Відповідно до ст. 20 Закону № 889 розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.
Судом встановлено, що Філією МДУ в м. Севастополі до складу валових витрат було правомірно включено витрати пов'язані з оплатою відряджень: проїзду з місць постійної роботи в м. Севастополь, оплати добових (30 грн. в день), проїзду з м. Севастополя до місця постійної роботи. Податок з доходів фізичних осіб за вказаними сумами позивачем було сплачено у повному обсязі відповідно до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому твердження ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя щодо заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 215 697,43 грн. суд вважає неспроможними та такими, що спростовуються матеріалами справи та висновками експертизи.
За таких обставин позовні вимоги Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в особі філії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова в м. Севастополі підлягають задоволенню повністю, а податкові повідомлення-рішення № 0000212200 від 29 липня 2011 року про застосування штрафних санкцій на суму 66656,52 грн., № 0000591710 від 29 липня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 215697,43 грн. штрафних санкцій на суму 53924, 36 грн., № 0000092200/0 від 17 травня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання на суму 158068, 75 грн. штрафних санкцій на суму 39517,19 грн. - скасуванню.
Постанову складено у повному обсязі 27 серпня 2012 року.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000212200 від 29 липня 2011 року про застосування штрафних санкцій на суму 66656,52 грн., № 0000591710 від 29 липня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 215697,43 грн. штрафних санкцій на суму 53924, 36 грн., № 0000092200/0 від 17 травня 2011 року про збільшення грошового зобов'язання на суму 158068, 75 грн. штрафних санкцій на суму 39517,19 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.І. Майсак