04 вересня 2012 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/1393/12
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Григораша В.О.;
при секретарі судового засідання -Дячуку Д.А.;
за участю:
представника позивача -Труфена В.Т.;
представника відповідача -Ротаря А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Чернівецька птахофабрика" до Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дії, -
До суду 18 червня 2012 року надійшов адміністративний позов в якому Приватне акціонерне товариство "Чернівецька птахофабрика" (позивач) просить суд визнати протиправними дії Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (відповідач) щодо застосування адміністративно-господарських санкцій за 2009-2010 роки в розмірі 141261,21 грн. та пені у розмірі 16517,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.05.2012 року відповідачем складено Акт перевірки ПАТ "Чернівецька птахофабрика", яким встановлено невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2009-2010 році.
Позивач зазначає, що ним було проведено необхідну роботу по працевлаштуванню інвалідів у 2009-2010 роках, а саме: наказом по підприємству, було покладено обов'язки протягом 2009 року додатково проводити заходи щодо проведення бесід, переговорів, надання повідомлень населенню про наявність робочих вакансій для інвалідів; також секретаря-інспектора відділу кадрів було зобов'язано провести роботу по розклеюванню письмових оголошень про наявність робочих місць для інвалідів та яким було зобов'язано секретаря-інспектора в термін до 22.07.2009 року письмово доповісти директору підприємства про проведення роботи; зобов'язано секретаря-інспектора відділу кадрів здійснювати заходи щодо інформування населення та проведення роз'яснювальної роботи на підприємствах, організаціях про працевлаштування інвалідів; на працівників підприємства, було накладено обов'язок протягом 2010 року додатково проводити заходи, щодо проведення бесід, переговорів, надання повідомлень про наявність робочих вакансій для інвалідів.
Відповідач зазначає, що протягом 2009-2010 року підприємство подавало звіти до Глибоцького районного центру зайнятості про наявність вакантних посад інвалідів на підприємстві. Однак, Глибоцьким районним центром зайнятості впродовж зазначеного періоду жодного інваліда для працевлаштування направлено не було.
Позивач вважає, що ним вчинено всі можливі дії по працевлаштуванню інвалідів, а невиконання нормативу є причинами незалежними від його волі та можливостей.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав аналогічно викладеним у позовній заяві.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. Виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, інвалідів для яких це місце роботи є основним. У випадку порушення вказаних норм, підприємства, установи, організації сплачують адміністративно-господарські санкції.
Також позивачем ну було належним чином здійснено заходи у 2009-2010 роках для працевлаштування інвалідів, так на протязі 2009-2010 років позивач лише один раз звертався до Глибоцького районного центра зайнятості про направлення на підприємство інвалідів. Отже, місця для працевлаштування інвалідів у відповідача були вільні лише в період подання зазначеного звіту, а в інші періоди дані місця були зайняті, та пошук інвалідів для працевлаштування не здійснювався в відповідності до Закону.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував у повному обсязі з підстав аналогічно викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі з таких підстав.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Представниками відповідача проведена планова виїзна перевірка ПАТ "Чернівецька птахофабрика", щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009-2011 роках. За підсумками проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 30.05.2012 року (а.с. 7), яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а саме невиконання позивачем встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009-2011 роках. Копію вказаного Акту позивач отримав наручно 30.05.2012 року.
Перевіркою за 2009 рік встановлено, що в 2009 році середньоблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 196 чоловік. Фонд оплати праці штатних працівників за 2009рік склав 4404,00 тис. грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 22469,39грн. Середньоблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, за 2009рік склала 5 (п'ять) чоловік. Невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 3 чоловіки. Сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить 67408,17 грн. (22469,39грн. * 3).
Перевіркою за 2010 рік встановлено, що в 2010 році середньоблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 198 чоловік. Фонд оплати праці штатних працівників за 2010 рік склав 4874,3 тис. грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 24617,68 грн. Середньоблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, за 2010 рік склала 5 (п'ять) чоловік. Невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 3 чоловіки. Сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році становить 73853,04 грн. (24617,68грн. * 3).
Перевіркою за 2011 рік встановлено, що позивачем у 2011році виконано встановлений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив для працевлаштування інвалідів.
Не погоджуюсь із висновками викладеними в Акті перевірки від 30.05.2012 року, відповідач подав на нього письмові заперечення за вих.№11-06/04 від 11.06.2012року (а.с.58-60). Розглянувши заперечення до Акту перевірки, Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, листом від 19.06.2012 року №04-186/483, повідомило позивача про те, що вказані у запереченні дані не можуть бути підставою для скасування акту перевірки від 30.05.2012 року (а.с. 67).
Згідно звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009- 2010 роки форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 8 чоловік (и), з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) значиться 8 чоловік (и), в графі кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" значиться 8 чоловік (а.с. 68-69).
Позивач зазначаючи що ним здійснено всі заходи щодо по працевлаштуванню інвалідів у 2009-2010 роках надав такі докази:
- Наказ "Про здійснення заходів щодо працевлаштування інвалідів у 2009 році" №3 від 16.01.2009 року, яким наказано головному економісту та юрисконсульту на протязі 2009 року додатково проводити заходи проведення бесід, переговорів, надання повідомлень населенню про наявність робочих вакансій для інвалідів на підприємстві (а.с. 8);
- Наказ "Про зобов'язання секретаря-інспектора відділу кадрів провести роботу щодо залучення інвалідів для працевлаштування" №9 від 09.02.2009 року, яким наказано провести роботу по розклеюванню письмових оголошень про наявність робочих місць для інвалідів у громадських місцях (а.с. 10). На виконання зазначеного наказу, секретарем-інспектором відділу кадрів Бойчук М.П. 22.07.2009 року надано доповідну записку (а.с.11);
- Наказ "Про здійснення заходів щодо працевлаштування інвалідів у 2010 році" №17 від 02.03.2010 року. яким наказано секретарю-інспектору відділу кадрів здійснювати заходи щодо інформування населення та проведення роз'яснювальної роботи на підприємствах, організаціях (а.с. 12);
- Наказ "Про здійснення заходів щодо працевлаштування інвалідів у 2010 році" №21 від 23.03.2010 року, яким наказано головному економісту та юрисконсульту на протязі 2010 року додатково проводити заходи проведення бесід, переговорів, надання повідомлень населенню про наявність робочих вакансій для інвалідів на підприємстві (а.с. 14);
- Наказ "Про зобов'язання секретаря-інспектора відділу кадрів провести роботу щодо залучення інвалідів для працевлаштування" №24 від 05.04.2010 року, яким наказано провести роботу по розклеюванню письмових оголошень про наявність робочих місць для інвалідів у громадських місцях (а.с. 15). На виконання зазначеного наказу, секретарем-інспектором відділу кадрів Бойчук М.П. 27.08.2010 року надано доповідну записку (а.с.11).
З матеріалів справи встановлено, що позивачем поданий лише один звіт про наявність вакансій за станом на 20.05.2010 року (а.с. 57).
Відповідно до Довідки Глибоцького районного центру зайнятості від 03.07.2012 року №18/03-10/497, за період з 2009 по 2010 роки позивач подав один звіт форми 3-ПН від 20.05.2010 року про наявність двох вакансій укладальника-пакувальника для працевлаштування інвалідів (а.с. 56).
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті позову.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, гарантії рівності їх з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначаються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 21 березня 1991 року № 875-XII (Закон № 875-XII).
Частиною 1 статті 19 вказаного Закону передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виходячи із положень ч. 5 ст. 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ж до частини 3 статті 18-1 цього ж Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
У частині 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Водночас, суд звертає увагу на той факт, що поряд з обов'язком самостійного працевлаштування інвалідів, положеннями ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", на підприємства також покладено і обов'язок щодо надання державній службі зайнятості відповідної інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно п. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991року № 803-XII (Закон № 803-XII) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.
Виходячи із Розділу 3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2005року № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону № 803-XII, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під шифром 11.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно з ч.2 ст.20 Закону 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи той факт, що позивач на протязі 2009-2010 років лише одного разу, 20.05.2010 року, подав звітність до Глибоцького районного центру зайнятості, тобто допустив неналежне заповнення звітів форми 3-ПН та щомісячне неподання до районного центру зайнятості такого звіту, останній був позбавлений повноти інформації про наявні вільні вакансії для працевлаштування інвалідів, що призвело до обмеженого підбору працівників для їх направлення для працевлаштування. Як наслідок, районний центр зайнятості не мав можливості і юридичного права здійснювати направлення інвалідів для працевлаштування.
Суд вважає, що докази на які посилається позивач, як на здіснення ним всіх вичерпних заходів щодо працевлаштування на підприємстві інвалідів у 2009-2010 роках, є неналежними в силу статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України та вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-XII .
Водночас суд зазначає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені ним робочі місця.
З огляду на наведене вище, суд вважає, що позивачем не виконано вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання щомісячної інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості.
Згідно п.7 ст. 19 Закону № 875-XII Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Оскільки позивач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, тому підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо перевірки виконання позивачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та визначення суми адміністративно-господарських санкцій, які підлягають сплаті підприємством за невиконання такого нормативу, відсутні.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що дії та рішення відповідача вчинені у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України і підстав для визнання їх протиправними немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки, в судовому засіданні свідки не залучалися та експертизи не проводилися, судові витрати, що підлягають стягненню, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 79, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову у повному обсязі складено 10 вересня 2012 (09.09.2012 року - вихідний день).
Суддя В.О. Григораш