Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
10 серпня 2012 р. № 2-а- 7774/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.
при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.С." до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Позовні вимоги заявлені до Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2012 № 00004323303, №0000442303; від 30.05.2012 року № 0000482212; №0000492212.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на висновках про неможливість здійснення податкових операцій контрагентами підприємства та даних визначених у системі автоматизованого співставлення податкового кредиту у розрізі контрагентів, тоді як реальність угод укладених із контрагентами підтверджується первинними документами, які долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував надавши суду письмові заперечення у яких як на підставу відмови у задоволенні позову послався на те, що
перевірка проведена з дотриманням приписів гл.8 ПК України, яка визначає підстави та порядок проведення перевірок державними податковими органами, та відповідно наданими до податкового органу первинними документами не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з контрагентами, не підтверджено зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю позивача і як наслідок підприємством неправомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
У період з 13.02.2012 року по 17.02.2012 року фахівцями відповідача проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з за період 1-3 квартал 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 20.02.2012 року № 210/23-03-05/37189196, яким встановлено порушення: п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1, пп.138.1.1, п.138.2 ст.138 ПК України внаслідок чого завищені валові витрати у 1-3 кварталі 2011 року на суму 293831 грн. та відповідно занижено податок на прибуток в сумі 67582,00 грн.; порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2-198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість в січні-вересні 2011 року на сумі 58768 грн.
Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 03.03.2012 року: №0000432302, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 67295, 00 грн.; № 0000442303, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65966, 00 грн., в т.ч. основний платіж 58517 грн., штрафні санкції 7449 грн.
Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого. За результатами оскарження податковими органами прийняті рішення від 30.05.2012 року № 0000482212 про збільшення грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1661,00 грн., та № 0000492212, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 251,00 грн.
Перевіряючи оскаржував рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3.ст.2 КАС України суд зазначає наступне.
У судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень посилаючись на те, що згідно актів перевірок контрагентів позивача та актів про неможливість проведення зустрічних звірок проведених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності контрагентами позивача у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів оподаткування, що у свою чергу вказує на порушення позивачем приписів п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, ст..138 ПК України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
Відповідно до п.198.1 - 198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Судовим розглядом встановлено, що позивачем укладено договори з:
ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»від 10.01.2011 року № 8/11 щодо прокладення кабелю ОК-8 від ОС №315 по пр..50річчя СРСР до Мереф'янського шоссе, 13 у м.Харкові (а.с.214-216); від 02.02.2011 року № 19/11 на прокладку волоконно-оптичного кабелю зв'язку на ділянці вул. Ак. Павлова, 271-пр.50 років ВЛКСМ,48 (а.с.75-77); від 21.02.2011 року № 15/11 на прокладку волоконно-оптичного кабелю зв'язку на ділянці пр.50 років ВЛКСМ,48 вул. Балканська,19 (а.с.84-86); від 21.03.2011 року № 20/11 на проведення монтажних робіт в книжковому клубі за адресою: м.Харків, пр.. Гагаріна,20-А, обладнання коробів, розеток, прокладення кабелю (а.с.93-95); від 10.03.2011 року № 21/11 на обладнання кабельроста, прокладку кабелю по вул.Олімпійська,3 пгт. Малинівка, Чугуївського району, Харківської області (а.с.102-104); від 21.03.2011 року № 24/11 на прокладення кабелю від вул..Чернишевського ОС № 887 до вул..Весніна,5 в м.Харкові (а.с.111-113); від 20.05.2011 року № 28/11 на прокладення волоконно-оптичного кабелю на ділянці вул..Коновалова, 1-пер.Заводський, у м.Харкові (а.с.118-120); від 07.06.2011 року на прокладення кабелю ОК на ділянці вул.. Короленка16,-вул.Мельникова,21,35 у м.Харкові (а.с.125-127); від 16.06.2011 року № 27/11 на будівництво СКС за адресою м.Харків, вул..Померки (Харківська СЕС) та будівництво локальної мережі зв'язки -прокладка кабелю UTR за адресою вул..Сумська,132 (а.с.134-136); від 16.06.2011 року № 31/11 на прокладення кабелю ОК на ділянці вул.. Архітекторів,20- Окружна дорога,4а ТРЦ «Магелан»(а.с.145-147), від 16.09.2011 року № 41/11 на роботи з ремонту 5го поверху 7-ми поверхового адміністративного будинку АК «Харківобленерго»за адресою м.Харків,в ул.Плеханівська,12-б; від 16.09.2011 року № 43/11 на прокладення волоконно-оптичного кабелю по маршруту пров. Титаренківський 8- Полтавський шлях,115 (а.с. 176-178); від 28.09.2011 року № 44/11 на прокладення ВОК по території КП «ВТП «Вода»по вул..Червоножовтнева, 90 та прокладка волоконно - оптичного кабелю зв'язку по території ДП ХМЗ «ФЕД»вул..Сумська,132 (а.с.185-187), від 17.01.2011 року № 10/11 на прокладення кабелю на ділянці пров. Костюринський,2-вуд.Кооперативна,4/6-пров.Банний,1 у м.Харкові (а.с.196-198); від 17.01.2011 року №9/11 на будівництво локальної мережі зв'язку, прокладення кабелю UTR за адресою вул. Балканська,19 (а.с.205-207, т.1).
На виконання умов вказаних договорів контрагентами позивача видані податкові накладні (а.с.54-74, т.1), на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.
Проте суд зауважує, що виходячи із приписів ст.ст.138, 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.
Дослідивши долучені до матеріалів справи договори, суд зауважує, що за своєю правовою ознакою вказані договори є договорами підряду і відповідно приписам ст.. 837 ЦК України передбачають, що одна сторона (підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. З урахуванням приписів ст.. 839, ст.. 840, ст.. 843, ст.. 846, ст.. 857 ЦК України в договорі підряду мають бути узгоджені види робіт, порядок їх виконання, ціна роботи, строки та порядок виконання та оплати роботи її якість, тобто це є обов'язковими умовами для даного виду договору і вони визначені даним Кодексом.
Як вбачається з наданих договорів, в них зазначені дані про порядок виконанні робіт, про їх ціну, порядок її визначення та узгодження, строки виконання робіт або їх графік, тобто додержані всі вимоги приписів ЦК України.
Спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», яким були затверджені типові форми № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».
Дані типові форми розповсюджуються на будівельні організації, будівельні структурні підрозділи підприємств всіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, по капітальному та поточному ремонту споруд та будівель та інші підрядні роботи незалежно від форм власності даного підприємства.
Оскільки акти Форми № КБ-2в, які являються актом приймання виконаних підрядних робіт підрядчиком та в яких відображаються всі витрати підрядника: прямі (вартість матеріалів, виробів та конструкцій, заробітна плата, вартість експлуатації машин), загальновиробничі витрати, додаткові витрати, тощо, а також акти Форми №КБ-3, які складаються для визначення вартості виконаних об'ємів будівельних робіт і відображаються понесені витрати підрядника по будові, тобто акти, які підтверджували фактичні обсяги виконаних робіт, містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем додержано вимоги ЦК України, та надано до суду локальні кошториси відповідно до договорів підряду, акти приймання - передачі матеріалів, акти цільового використання матеріалів (а.с.79-83, 88-92, 97-101, 106-110, 115-117,121-124,129-133, 138-144,149-153, 157-175, 180-184,189-195, 200-204, 209-213, 2218-223, т.1)
Із наявних у матеріалах справи виписок по рахунку (а.с.228-235, т.1), вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних послуг та відповідно ПДВ закладений у їх вартості; факт подальшого використання придбаних послуг підтверджується копіями договорів, на виконання яких між позивачем та ТОВ «Промсцпец Консалтинг», ТОВ «Промбудмонтажінвест»виникли спірні правовідносини, актами приймання виконаних робіт (а.с.1-58, т.2).
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промспец Консалтинг»договір купівлі -продажу крепіжних матеріалів та метизів від 01.02.2011 року № 1/02/11 (а.с.223-224, т.1)
На виконання умов вказаних договору контрагентом позивача видана податкова накладна (а.с. 226 т.1), на підставі яких позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.
Як вбачається із матеріалів справи право власності на вказаний товар переходить до позивача в момент фактичної передачі товару, відвантаження здійснюється позивачем за власний рахунок шляхом само вивозу. Транспортування придбаних за договором з ТОВ «Промспец Консалтинг»ТМЦ проведено власним автомобільним засобом що належить керівникові позивача (а.с.74-75,т.2). Отримання ТМЦ цінностей за вказаним договором проведено на підставі видаткової накладної від 15.02.2011 року № 1/02, розрахунок за вказані товари проведений на підставі платіжного доручення від 01.03.2011 року № 11 (а.с.227, т.1). Згідно акту перевірки придбані за вказаним договором ТМЦ оприбутковані у повному обсязі та використані у подальшій господарський діяльності -Кт-рах.20-Дт рах.23 (а.с.37, т.1)
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами мали реальний характер, а висновки податкової інспекції про порушення підприємством п.44.1, п.44.2 ст.44, п.138.1, пп.138.1.1, п.138.2 ст.138, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2-198.3, 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК є необґрунтованими.
Щодо посилань представника відповідача на недотримання ТОВ «Прмбудмонтажінвест»та ТОВ «Промспец Консалтинг»вимог податкового законодавства, як підстави відмови у задоволенні позовних вимог, то суд, враховуючи положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, вважає їх необґрунтованими. Так, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Проте це не може бути підставою для відмови заявнику у відшкодуванні ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.С." до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі
Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 0000432303 від 03.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 67295,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 0000442303 від 03.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 65966,00 грн., в тому числі основний платіж 58517,00 грн. штрафні санкції 7449,00 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ у м.Харкові від 30.05.2012 року № 0000482212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1661,00 грн., в тому числі 1660,00 грн.- основний платіж, штрафні санкції 1 грн.
Скасувати податкове повідомлення рішення Західної МДПІ у М.Харкові від 30.05.2012 року № 0000492212, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 251,00 грн., в тому числі основний платіж - 250,00 грн., штрафні санкції -1 ,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А.М.С." (код 37189196, вул. Академіка Богомольця,3, м.Харків,61157) судовий збір у розмірі 1352 (одна тисяча триста п'ятдесят дві) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У повному обсязі постанова виготовлена 15.08.2012 року
Суддя Зоркіна Ю.В.