Справа № 1570/3780/2012
06 вересня 2012 року
м.Одеса
16год.04хв.
Зала судових засідань №19
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Аракелян М.М.
При секретарі - Музиці А.О.
За участю сторін:
Від позивача: Іожица О.Ю. -за довіреністю від 13.08.2012р. №01-1/282
Від відповідача: Курник О.С. - директор
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
До суду надійшла адміністративна позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій позивач просить суд прийняти постанову, якою стягнути з ТОВ «Обрій» на користь ООВСЗІ суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, у розмірі 7750грн., та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 85,25 грн. на підставі ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем у 2011 році не був дотриманий норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме відповідач повинен був створити 1 місце для працевлаштування інвалідів, не створив жодного. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце становить 7750грн. Відповідач у добровільному порядку не сплатив зазначену суму у встановлені законодавством строки, у зв'язку з чим Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що складає 85,25грн.
Відповідач з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, посилаючись, на те що ТОВ "Обрій" своєчасно інформувало відповідні органи про наявність вакансій для працевлаштування інваліда, відповідне робоче місце було створено, проте до Товариства інваліди для працевлаштування не направлялися. Обов'язок підприємства самостійно підбирати та працевлаштовувати інвалідів чинним законодавством не встановлений.
В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.05.2012р. (вхід.№6054) ТОВ "Обрій" до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ (річна), згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2011 році склала 14 осіб, серед яких середньооблікова кількість осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, склала 0 осіб.
Згідно з розрахунком Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарських санкцій за 2011 звітний рік №03-1/858 від 10.05.2012р., направленим на адресу відповідача, кількість робочих місць в ТОВ "Обрій", призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами складає 1 місце, з урахуванням чого позивачем визначено суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7750грн.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії листа Березівського районного центру зайнятості від 18.05.2012р. №323/05/01, відповідачем до Березівського районного центру зайнятості були надані звіти про наявність вакансій для інвалідів (Форма №3-ПН); вакансія занесена з 04.02.2011р. до бази даних та систематично підтверджувалася протягом року.
Копії звітів про наявність вакансій станом на 04.02.2011р., 07.03.2011р., 01.04.2011р., 01.05.2011р., 01.06.2011р., 06.07.2011р., 01.08.2011р., 05.09.2011р., 07.10.2011р., 08.11.2011р., 06.12.2011р. надані відповідачем та залучені до матеріалів справи.
Однак, направлення на працевлаштування на ТОВ "Обрій" в 2011р. особам з обмеженими фізичними можливостями не видавались; інваліди для працевлаштування у 2011р. не направлялися.
Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991р. №875-XI, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Згідно з вимогами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.
Кількість інвалідів-штатних працівників, які відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»мали бути працевлаштовані на підприємстві відповідача у 2011 році дорівнює 1 особу.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання щорічно до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів. Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991р. підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлені законом обов'язки відповідачем повністю виконані шляхом повідомлення компетентних органів про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно з ч. 3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Як вбачається зі ст.181 цього Закону пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань здійснює Державна служба зайнятості.
Судом встановлено, що відповідач протягом 2011р. у відповідні місяці інформував державну службу зайнятості про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується поданими ТОВ "Обрій" доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативі робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Суд приходить до висновку, що у 2011 році відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, отже, відповідачем виконані обов'язки, покладені на нього ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і відповідно відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно з ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що відповідачем направлялися відомості до відповідних державних органів про наявність вакантних посад для працевлаштування інваліда, проте доказів направлення і непрацевлаштування інвалідів з вини відповідача суду не надано, відсутні підстави для застосування до ТОВ "Обрій" адміністративно-господарських санкцій за ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
На підставі викладеного, у задоволенні вимог Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача 7835,25грн. адміністративно-господарських санкцій та пені слід відмовити.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обрій" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2012р.
Суддя /підпис/ М.М. Аракелян
11 вересня 2012 року
.