про відмову у відкритті провадження в справі
10 вересня 2012 року 2а-4224/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу архітектури Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Вишгородського БТІ УЖКГ Київської області, Вишгородської районної державної пожежної інспекції, Вишгородської міської ради, Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, Вишгородської районної санітарно-епідеміологічної станції про визнання протиправними актів та скасування рішень,
25.05.2009 року до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до відділу архітектури Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (далі -Відповідач 1), Вишгородського БТІ УЖКГ Київської області (далі -Відповідач 2), Вишгородської районної державної пожежної інспекції (далі -Відповідач 3), Вишгородської міської ради (далі -Відповідач 4), Вишгородського районного відділу земельних ресурсів (далі -Відповідач 5), Вишгородської районної санітарно-епідеміологічної станції (далі -Відповідач 6), про визнання протиправними актів та скасування рішень.
27.05.2009 року Київський окружний адміністративний суд у справі №2а-7486/09/1070 за вищезазначеним позовом постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі. Мотивуючи свою ухвалу суд, зокрема вказав, що предмет спору в даній справі безпосередньо пов'язаний із реалізацією права власності на житловий будинок, господарські споруди, земельні ділянки, тому між сторонами у справі існує спір про право, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Позивач у справі оскаржив ухвалу від 27.05.2009 року до суду апеляційної інстанції.
16.08.2012 року Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою скасував ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2009 року та направив справу на продовження розгляду.
Вивчивши обставини справи, суд вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у даній справі встановив наступне.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2012 року не було вирішено питання щодо відкриття провадження у справі, таким чином суд не може продовжити розгляд справи, а, враховуючи необхідність вирішення питання щодо можливості відкриття провадження по справі, застосовує норми Глави 1 Розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
З тексту позовної заяви слідує, що позивач вважає порушеними свої майнові та немайнові права на нерухоме майно, зокрема, - на земельну ділянку. Питання виникнення та захисту прав, пов'язаних із захистом майнових прав, в тому числі і права користування (чи власності) земельною ділянкою регулюється виключно нормами Цивільного кодексу та Земельного кодексу, а відносини у зв'язку з реалізацією та захистом права користування нерухомим майном не передбачають виконання сторонами функцій управління у зв'язку з якими може виникнути адміністративний спір.
Так, з тексту позовної заяви слідує, що на користь гр.ОСОБА_2 було постановлено рішення суду, яким було узаконено самовільне будівництво гр. ОСОБА_2 і у зв'язку з яким відповідачі по справі оформили правовстановлюючі документи на земельну ділянку під зазначеним самовільним будівництвом - в супереч правам позивача на цю земельну ділянку .
Досліджуючи обставини справи Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 16.08.2012 року встановив, що «предметом спору в даному випадку є рішення відповідачів щодо оформлення права власності на самовільно збудовані об'єкти нерухомості та передачу у приватну власність земельної ділянки.»
Враховуючи вищезазначений факт, встановлений судом апеляційної інстанції, суд приходить до висновку, що позивач оскаржує акти відповідачів не у зв'язку з виконанням ними управлінський функцій, а зв'язку зі спором щодо порушення цивільних прав позивача, порушених оформленням правовстановлюючих актів на нерухоме майно на підставі судового рішення фізичною особою (ОСОБА_2) Саме правовстановлюючі акти, видані ОСОБА_2 щодо земельної ділянки під самовільним будівництвом і які на думку позивача порушують його права на майно позивач і просить скасувати. Тобто позивач фактично звернувся до суду зі спором, який виник між ним та гр. ОСОБА_2 з приводу користування земельною ділянкою.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, зокрема, питання щодо підсудності даної справи адміністративним судам, суд вважає за необхідне узгодити своє рішення в даній справі з рішеннями Верховного Суду України.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Виконуючи вимоги процесуального Закону, суд встановив наступне.
У справі №21-3а11 Верховний Суд України виніс постанову від 21.02.2011 року якою, скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України та вказуючи на помилки у визначенні підсудності справи, вказав, зокрема наступне: «Судом не дана оцінка тому, що при підтвердженні обставин зайняття частини спірної земельної ділянки іншою особою, суди мали на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС закрити провадження у справі та роз'яснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд спорів про захист права від такого порушення.
Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються статтею 386 Цивільного кодексу України; право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, -статтями 387, 391 цього Кодексу, а способи захисту прав на земельні ділянки -статтею 152 ЗК.
За змістом цих норм при порушенні права землекористувача внаслідок зайняття земельної ділянки іншою особою адекватним способом захисту такого порушеного права є подання ним позову про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою (шляхом її звільнення) або витребування її з чужого незаконного володіння. При цьому суд, вирішуючи спір про відновлення прав позивача щодо землекористування, може дати оцінку законності рішення Ради, якщо його прийняття сприяло порушенню прав позивача.».
У подібній до попередньої справі №21-368во09 Верховний Суд України, скасовуючи своєю постановою від 19.05.2009 року ухвалу Вищого адміністративного суду також вказав, що якщо предметом спору у справі є право власності, то такий спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
У справі №21-1883во08 Верховний Суд України виніс постанову від 24.02.2009 року в якій зазначив, що: «при визначенні питання до юрисдикції якого суду відносилась справа, суди мали виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов…Спір у справі, що розглядається, стосується права користування земельною ділянкою, тобто цивільного права…Це виключало його вирішення в порядку адміністративного судочинства…Вирішуючи спір про відновлення прав щодо землекористування, господарський суд може в мотивувальній частині рішення відповідно до частини 2 статті 4 цього Кодексу дати оцінку правомірності актів органу місцевого самоврядування та органів державної влади, якщо їх прийняття сприяло порушенню прав позивача.»
Зважаючи на зазначене суд приходить до висновку, що оскільки позов у даній справі поданий саме і виключно на захист цивільного права позивача на нерухоме майно, то спір в даній справі не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 6 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у відкритті провадження у адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, зокрема щодо захисту порушених прав, що виникають із цивільних та житлових відносин.
Згідно з статтею 107 Цивільного процесуального кодексу України, усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства розглядаються районними та районними у міста, міськими та міськрайонними судами.
Відповідно до статті 109 Цивільного процесуального кодексу України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Зважаючи на те, що усі відповідачі знаходяться у Вишгородському районі, то належним судом для звернення з даним позовом є Вишгородський районний суд Київської області.
Керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу архітектури Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Вишгородського БТІ УЖКГ Київської області, Вишгородської районної державної пожежної інспекції, Вишгородської міської ради, Вишгородського районного відділу земельних ресурсів, Вишгородської районної санітарно-епідеміологічної станції про визнання протиправними актів та скасування рішень.
2. Копію ухвали надіслати сторонам.
3. Роз'яснити позивачу, що належним судом для звернення з даним позовом є Вишгородський районний суд Київської області.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.
Згідно з частиною третьою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
.
Суддя Терлецька О.О.