м.Вінниця
06 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2595/12
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,
за участю:
секретаря судового засідання: Терлецький Є. Б.
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: прокурора Бершадського району в інтересахв держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся прокурор Бершадського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок не сплати відповідачем у добровільному порядку єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період січень - грудень 2011 року за ФОП ОСОБА_2 утворилась заборгованість в сумі 3 860,30 грн., яка на момент звернення прокурором до суду, є не погашеною.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с.24)
Ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі від 08.06.2012 р. було направлено відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10). На вказану ухвалу відповідач надіслала до суду (за вх. №15157 від 18.06.12 року) клопотання про визнання нею позову у повному обсязі. Також просила суд відстрочити сплату боргу по єдиному внеску за 2011 рік на 12 місяців посилаючись на те, що вона одна виховує неповнолітню дитину - інваліда після операційного втручання на серце.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем обставини, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких мотивів.
Встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована в УПФ України у Бершадському районі Вінницької області за № НОМЕР_1, до 01.01.2011 року була платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску.
За період з січня 2011 року по грудень 2011 року відповідач має заборгованість перед Пенсійним фондом України зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3 860,30 грн. Відповідач сплатив частину боргу у розмірі 150 грн. відповідно до квитанції №102172.277.1 від 11.06.2012 року (а.с.22) та від 02 липня 2012 року у сімі 150 грн. (а.с.24). Тому залишок несплачених коштів становить 3 560,30 грн.
Відносини що виникли між позивачем та відповідачем - суб'єктами системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються Законом України №2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частиною другою статті 6 вищевказаного Закону закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Приписами частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 не повністю сплатила єдиний внесок, нарахований за 2011 рік, у зв'язку з чим у неї виник борг зі сплати такого внеску в сумі 3 560,30 грн.
Згідно із ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу 4 ч. 15 ст. 25 цього Закону суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлялася вимога № 43 від 20.03.2012 року про сплату недоїмки на загальну суму 3 860, 30 грн., в тому числі спірна заборгованість, яка у встановленому законом порядку нею оскаржена не була.
Положеннями абзацу 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки (абзац 7 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI). Таке ж право закріплено у п. 7 ч. 1 ст. 13 цього Закону.
Розглянувши клопотання, поданого відповідачем до суду про відстрочення виконання рішення, зокрема сплати усієї заборгованості, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
На підставі наведеної норми, суд приходить до висновку, що у задоволені клопотанні слід відмовити за необґрунтованістю, а також зазначає, що відповідач може звернутися з заявою до суду про відстрочення виконання після набуття рішенням законної сили.
Згідно із ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд відповідно до ст. 86 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позову і враховуючи те, що заявлені позивачем вимоги відповідають фактичним обставинам справи та підтверджується належними доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (244000, АДРЕСА_1) заборгованість в сумі 3560,30 (три тисячі п'ятсот шістсот) грн. на користь управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі (24400, вул. Радянська, 23, м. Бершадь, Вінницька область).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна