Провадження № 22-ц/490/7241/12 Справа № 2/414/224/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Завізіон Т.В. Доповідач - Городнича В.С.
Категорія
04 вересня 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Глущенко Н.Г., Баранніка О.П.,
при секретарі -Косенко І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків, -
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач не виконує грошові зобов'язання перед позивачкою по поверненню грошового боргу у розмірі 181 800 грн. 00 коп., що був стягнутий судовим наказом 29.01.2009 року (а.с.3-4).
Рішенням Жовтоводського міського суду від 29 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 8 637 грн. 00 коп., з яких: 4 258 грн. 60 коп. - в рахунок 3 відсотків річних за період часу з 18.02.2011 року по 01.12.2011 року, 4 181 грн. 40 коп. - в рахунок інфляційних збитків за період часу з 01.03.2011 року по 01.12.2011 року. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачкою та відповідачем виникли правовідносини у зв'язку із укладанням договору позики, по якій позивачка передала, а відповідач отримав від неї 181 800 грн. 00 коп.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачкою щодо своєчасного повернення грошових коштів, а тому порушені цивільні права останньої були захищені у судовому порядку і вищевказана сума грошового боргу була стягнута з відповідача на користь позивачки судовим наказом, який був виданий 29.01.2009 року Жовтоводським міським судом ( а.с. 6 ).
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 року ( а.с. 5) було задоволено позов ОСОБА_3 до відповідача і на її користь з ОСОБА_2 було стягнуто 3 відсотка річних в розмірі 11 205 грн. 00 коп. та 36 723 грн. 00 коп. інфляційних збитків за період часу з 01.02.2009 року по січень 2011 року.
Боргові забов'язання перед позивачкою відповідачем не виконано до теперішнього часу.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в силу вимог ст.ст. 612, 625, ч.1 ст.1050 ЦК України.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачкою пропущено процесуальний строк звернення до суду - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать матеріалам справи та діючому матеріальному і процесуальному праву.
Колегія також відхиляє доводи відповідача стосовно того, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, в зв'язку з чим, на думку відповідача, не можливе застосування ст.625 ЦК України. Згідно Постанови Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року судові рішення викладаються у формі ухвали або рішення, судовий наказ і заочне рішення є різновидами судового рішення. Тобто, винесення судом рішення у справі в формі судового наказу не позбавляє боржника обов'язку належним чином виконати своє грошове зобов'язання та не позбавляє його відповідальності за невиконання такого зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач не виконує грошове зобов'язання, тому повинен нести передбачену ст.625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Інші доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не можуть бути взяті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального закону.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді