29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"30" липня 2012 р.Справа № 21/5025/638/12
Господарський суд Хмельницької області у складі:
суддя Яроцький А.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" м. Київ
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" с. Бражинці, Полонського району, Хмельницької області
про стягнення 146 421,00 грн., з яких 95 931, 00 грн. пеня і 50 490, 00 грн. штраф.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рішення приймається 30.07.2012р., оскільки в судовому засіданні 26.07.2012р. оголошувалась перерва.
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" 146 421,00 грн. штрафних санкцій, з яких 95 931, 00 грн. пеня і 50 490, 00 грн. штраф. В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору №МУ1088 від 05.05.2011р. на поставку зерна майбутнього врожаю щодо своєчасної передачі товару у власність позивачу.
Ухвалою господарського суду від 05.06.2012р. порушено провадження у справі №21/5025/638/12. Копії ухвали надіслано на адреси сторін рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Позивач у позовній заяві та його повноважний представник у судовому засіданні зазначає, що на виконання контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ1088 від 05.05.2011р., позивачем було перераховано відповідачу 353430,00 грн., що становить 70% вартості контракту. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов контракту між сторонами 20.12.2011р. укладено додаткову угоду до контракту про повернення отриманих грошових коштів отриманих відповідачем на виконання умов контракту у розмірі 353430,00 грн. Вказує, що виконання умов додаткової угоди до контракту від 20.12.11р. не звільняє від відповідальності за неналежне виконання відповідачем умов контракту, а саме, п. 5.3 договору, де визначено, що у разі виконання покупцем п.3.1 та невиконання продавцем п.1.1 цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків вартості цього контракту.
З урахуванням викладеного, згідно з п. 5.3 контракту позивачем нарахована пеня у розмірі 95931,00 грн. і штраф у розмірі 50490,00 грн. про стягнення яких останній звернувся з позовом до суду.
В обґрунтування своїх вимог посилається на ст. ст. 525-526, 599, 629 Цивільного кодексу України.
У письмовому поясненні на відзив відповідача від 19.07.2012р., повідомив, що відповідач не вчинив жодних дій стосовно погодження елеватора поставки товару, хоча даний обов'язок прямо передбачений зміненим п.1.3.1 договору. Посилався на положення пункту А.7 правил ІНКОТЕРМС 2000, в якому визначено, що продавець зобов'язаний повідомити покупця належним чином про дату та місце, коли і де товар буде наданий в його розпорядження.
У судовому засіданні 26.07.12р. представник позивача подав письмове повідомлення про залишення на розсуд суду питання про зменшення розміру штрафних санкцій, проте погодився зі зменшенням у розмірі не меншому ніж на 70% ціни позову.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим посилаючись на невизначеність базису поставки предмета контракту №МУ1088, відсутність специфікацій та листа-підтвердження покупця, які визначені додатковою угодою №1 від 16.05.2011р. Зазначає, що виконання в повному обсязі вимог додаткової угоди від 20.12.11р. до контракту №МУ1088 від 05.05.2011р. щодо повернення грошових коштів отриманих від покупця свідчить про припинення господарського зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання умов контракту відповідно до ст. ст. 204, 205 ГК України. Також зазначає, що в зв'язку з природними катаклізмами врожай належної якості та обсягу не виріс, що унеможливило виконання умов контракту. При цьому зазначає, що позивачу надсилались підтверджуючі природні катаклізми документи та за його участі була спроба отримати страхове відшкодування. Щодо надання суду доказів наявності форс-мажорних обставин повідомив, що вони у відповідача відсутні. Подане 18.06.2012р. клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку ст. 233 ГК України представник підтримує, та просить штрафні санкції зменшити до мінімуму.
Суд, оцінивши подані позивачем по справі документи, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" м. Київ, як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 01.12.04р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію, серія АОО №010398 та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №594417 станом на 26.12.2011р.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" с. Бражинці, Полонського району, Хмельницької області зареєстроване як юридична особа та внесене до ЄДРПОУ, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.04.12р.
05.05.2011р. між ТОВ „Хліб Інвестбуд" (Покупець) в особі директора Бровді Р.Й., який діє на підставі статуту та СТОВ "КОЛОС" (сільськогосподарський товаровиробник зерна) (Продавець) в особі директора Сацюка М.М., який діє на підставі статуту, укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ1088, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах цього контракту продавець у визначений сторонами строк передає покупцю у власність пшеницю 3 класу в кількості 300,000 тонн по ціні 1683,00 грн. за тонну (в т.ч. 280,50 грн. ПДВ) загальною вартістю 504900,00 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.
Відповідно до п.1.2. контракту, період поставки: до 15 вересня 2011р.
Згідно з п.1.5 договору вартість контракту становить 504900,00 грн.
За змістом п. 2.2 контракту сторони передбачили, що однією з істотних умов контракту є договір застави майбутнього врожаю, та вимоги про укладання зазначеного договору.
Пункт 3.1 контракту передбачає, що покупець протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого п. 2.2 контракту, зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від вартості контракту, передбаченої у п. 1.5 цього контракту, за вирахуванням суми передбаченої у п. 3.1.1 цього контракту.
При цьому, п. 3.1.1 контракту передбачає, що покупець утримує 3,6 % від суми контракту, який передбачений п.1.5 контракту для сплати страхового платежу, у порядку передбаченому п.4.5 контракту.
Згідно з п. 3.2 контракту, покупець здійснює наступний платіж у розмірі 20% від вартості контракту, передбаченої у п.1.5 контракту виключно на підставі отриманого листа-заявки продавця, але не раніше 2 місяців з моменту отримання ним першого авансового платежу.
Відповідно до п.3.3 контракту, остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем протягом 15-ти робочих днів з моменту отримання покупцем документів, передбачених в п.2.3. цього договору.
Пункт 4.4. контракту передбачає, що у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі.
У п. 5.3. контракту сторонами визначено, що у разі виконання покупцем п. 3.1 та невиконання продавцем п. 1.1 цього контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару, за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10 відсотків від вартості цього контракту.
За змістом п.п. 8.2, 8.5 контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами, але в будь-якому випадку не раніше набуття чинності договором застави, передбаченого в п. 2.2 цього контракту. Термін дії договору - до 31.12.2011р., а в частині розрахунків - до повного їх виконання сторонами.
Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
06.05.11р. відповідачем укладено договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур №11/1109639/1007/11 із ПАТ „Страхова Компанія „ПРОВІДНА" щодо майнових інтересів, що не суперечать закону та пов'язані з володінням та (або) розпорядженням майном, а саме, майбутнім (очікуваним) урожаєм сільськогосподарської культури, зазначеної у додатку 1 до договору.
06.05.11р. на виконання п. 2.2 контракту від 05.05.2011р. між ТОВ „Хліб Інвестбуд" (Заставодержатель) та СТОВ "КОЛОС" (Заставодавець) укладено договір застави, за умовами якого позивач отримав право у випадку невиконання відповідачем своїх зобов'язань за основним договором одержати задоволення за рахунок передбаченого в п. 1.4 цього договору заставленого майна, переважно перед іншими кредиторами заставодавця.
16.05.11р. сторонами укладено додаткову угоду №1 до контракту на поставку зерна майбутнього врожаю від 05.05.11р., якою внесено зміни щодо порядку поставки товару, оплати товару, додаткових прав та обов'язків сторін.
Пункт 3.2 викладено у новій редакції, в якому визначено, що покупець здійснює наступний платіж у розмірі 20% від вартості контракту, передбаченої в п. 1.5 контракту виключно на підставі: отриманого листа-заявки продавця і отриманого акту страхової компанії про прийняття посівних площ до страхування в повному обсязі.
27.05.2011р. позивачу направлявся лист-заявка, в якому відповідач повідомляв про набрання чинності договору комплексного страхування №11/1109639/1007/11 від 06.05.2011р. відповідно до акта огляду посівів, застраховані площі прийняті на страхування в повному обсязі та просив здійснити наступний платіж в розмірі 20% вартості товару відповідно до умов контракту від 05.05.2011р.
На виконання контракту №МУ1088 від 05.05.11р. та додаткової угоди №1 до нього, позивачем згідно платіжного доручення №3749 від 10.05.11р. перераховано відповідачу 50% вартості товару у розмірі 234273,60 грн. за вирахуванням 3,6% страхового платежу, сплаченого ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" за страхування майбутнього врожаю в сумі 18176,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2374 від 11.05.11р., а також здійснено наступний платіж 20% вартості товару в сумі 100980,00 грн. згідно з платіжним дорученням №4567 від 01.06.11р.
Однак, в строк визначений в п.1.2 контракту, відповідач своїх зобов'язань не виконав та зерно пшениці позивачу не поставив, в зв'язку з чим, 20.12.2011р. укладена Додаткова угода до контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ1088 від 05.05.2011р., за умовами якої продавець повертає грошові кошти, отримані від покупця на виконання умов контракту в розмірі 353430,00 грн.
На виконання умов Додаткової угоди продавець перерахував кошти на рахунок покупця, що підтверджується банківською випискою від 27.12.2011р.
Згідно з п. 5.3 контракту, позивачем нараховано пеню у розмірі 95931,00 грн. за недопоставлений товар за 95 днів прострочення, а саме, за період з 16.09.2011р. по 19.12.2011р., тобто в межах строку для нарахування пені відповідно до умов контакту.
Крім того, враховуючи, що порушення строків виконання зобов'язання становить більше 30-ти днів, позивачем відповідно до п. 5.3 контракту нараховано відповідачу штраф в сумі 50490,00 грн.
З огляду на відмову відповідача добровільно сплатити нараховані згідно умов контракту 95931,00 грн. пені та 50490,00 грн. штрафу позивачем подано позов до суду про стягнення 146421,00 грн. штрафних санкцій.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом до уваги приймається таке:
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Судом враховано, що між сторонами 05.05.11р. укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ1088.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору йому притаманні ознаки договору поставки.
Згідно зі ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Зі змісту укладеного між сторонами контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ1088 від 05.05.11р. випливає, що в порядку та на умовах цього контракту продавець до 15.09.2011р. передає покупцю у власність пшеницю 3 класу в кількості 300 тонн по ціні 1683,00 грн. за тонну (в т.ч. 280,50 грн. ПДВ) загальною вартістю 504900,00грн., а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його, при цьому здійснивши часткову попередню оплату в порядку передбаченому розділом 3 контракту.
Судом враховується, що позивачем на виконання умов контракту №МУ1088 від 05.05.11р. згідно платіжного доручення №3749 від 10.05.11р. перераховано відповідачу 50% вартості товару у розмірі 234273,60 грн. за вирахуванням 3,6% страхового платежу, сплаченого ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" за страхування майбутнього врожаю в сумі 18176,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2374 від 11.05.11р., а також здійснено наступний платіж 20% вартості товару в сумі 100980,00 грн. згідно з платіжним дорученням №4567 від 01.06.11р.
Однак, відповідач своїх зобов'язань за контрактом №МУ1088 від 05.05.11р. не виконав та зерно пшениці позивачу у строк передбачений в п.1.5. контракту не поставив, в зв'язку з чим 20.12.2011р. між сторонами укладена додаткова угода до контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ1088 від 05.05.2011р., за умовами якої продавець повертає грошові кошти, отримані від покупця на виконання умов контракту в розмірі 353430,00 грн. На виконання умов додаткової угоди відповідач перерахував кошти на рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою від 27.12.2011р.
Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити договором неустойку, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про стягнення такої неустойки у зв'язку з простроченням зобов'язання. Відповідну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у господарській справі №14/80-09-2056, і в силу положень ст. 111-28 ГПК України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Судом встановлено, що відповідно до п. 5.3 контракту за невиконання продавцем п.1.1 цього контракту стягується неустойка (яку сторонами помилково поіменовано пенею) в розмірі 0,2 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% відсотків вартості цього контракту.
Окремо судом враховується, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та неустойки (яку сторонами помилково поіменовано пенею) не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України неустойка, штраф, пеня є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постанові від 27.04.2012 року (справа № 06/5026/1052/2011) та інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/908/2012 від 13.07.2012р.
З огляду на зазначене, позивачем правомірно заявлено до стягнення неустойку в сумі 95 931,00 грн. за період з 16.09.11р. по 19.12.11р., що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком. Крім того, враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару становить більше 30-ти днів, позивачем правомірно нараховано штраф в розмірі 50490,00 грн. відповідно до п.5.3. контракту.
Провівши перерахунок заявлених до стягнення сум неустойки та штрафу судом встановлено, що заявлені суми нараховані обґрунтовано.
Доказів неможливості виконання умов контракту №МУ1088 від 05.05.2011р. в зв'язку з несприятливими природними умовами для вирощування пшениці визначеного класу та обсягу, на які наявні посилання у відзиві на позов від 02.07.12р., відповідачем не надано. Також відсутність страхового випадку внаслідок природних несприятливих умов підтверджується листом №17-12/4835 від 12.04.2012р., у якому ПрАТ "СК "Провідна" повідомляє позивача, що станом на 12.04.12р. страхові випадки від СТОВ "КОЛОС" до ПрАТ "СК"Провідна" не заявлялись. Отже, суд не вбачає будь-яких перешкод для належного виконання обов'язків відповідачем згідно з умовами контракту №МУ1088 від 05.05.2011р.
З приводу доводів відповідача, що стосуються відсутності базису поставки чи місця виконання зобов'язання, як підстави для неможливості виконання умов договору суд зазначає, що згідно з п. 1.6 укладеного сторонами договору застави від 06.05.2011 року, який є невід'ємним додатком до договору поставки визначено базис поставки EXW: ВАТ Полонський КХП. Крім того, відповідно до внесених змін Додатковою угодою №1 від 16.05.2011р. до п.1.3, 1.3.1 розділу 1 контракту №МУ1088 від 05.05.2011р. базис поставки EWX: сертифікований елеватор указаний в специфікаціях до цього контракту, які є його невід'ємними частинами (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000). Елеватор на якому відбуватиметься поставка товару повинен попередньо бути погоджений з покупцем. Підтвердженням такого узгодження є лист-підтвердження покупця. Дані положення додаткової угоди визначають обов'язок відповідача погодити з позивачем базис поставки в специфікаціях до контракту. У письмовому поясненні на відзив від 19.07.2012р. позивач посилається на відсутність будь-яких звернень з метою погодження базису поставки з боку відповідача. Враховуючи бездіяльність відповідача з даного приводу відповідальність щодо неможливості виконання умов договору повністю покладається на останнього.
Відповідачем доказів погашення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за невиконання умов контракту №МУ1088 від 05.05.2011р. не надано.
Однак, відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з вимогами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду №18 від 26.12.2011р. визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
СТОВ "КОЛОС" надало докази перебування у скрутному матеріальному становищі внаслідок наявності кредиторських заборгованостей, в тому числі по оплаті праці найманих праціників за останні три роки. На протязі 2012р. товариство перебуває у стадії простою у зв'язку з фактичним призупиненням виробничо-господарської діяльності відповідно до наданої відповідачем довідки №256 від 25.07.2012р. Наявні в матеріалах справи звіт про фінансові результати за перший квартал 2012р. та баланс станом на 31.03.2012р. свідчать, що СТОВ "КОЛОС" є збитковим.
Окремо звертається увага, що відповідач на виконання умов Додаткової угоди №1 від 20.12.2011р. перерахував на рахунок позивача всі кошти отримані згідно умов контракту на поставку зерна майбутнього врожаю від 05.05.11р. №МУ1088, що підтверджується банківською випискою від 27.12.2011р.
Суд, дослідивши всі наявні в матеріалах справи документи, оцінивши їх в сукупності вважає за необхідне відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, як виняток, зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки та штрафу) на 50%, при цьому враховано, що згідно поданого 26.07.2012р. клопотання, позивач не заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій до 70%.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 146 421,00 грн., з яких 95 931, 00 грн. пеня і 50 490, 00 грн. штраф за неналежне виконання умов контракту на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ1088 від 05.05.2011р. правомірні, обґрунтовані, відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню частково в розмірі 73210,50 грн., в тому числі 47965,50 грн. неустойки та 25245,00 грн. штрафу з урахуванням здійсненого судом зменшення на 50% в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. При цьому враховано, що відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
З врахуванням викладеного обов'язок по сплаті судового збору покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення.
Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 13, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" м. Київ до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" с. Бражинці, Полонського району, Хмельницької області про стягнення 146 421,00 грн., з яких 95 931, 00 грн. пеня і 50 490, 00 грн. штраф задовольнити частково.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (с. Бражинці, Полонського району, Хмельницької області, код 03789212) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБ ІНВЕСТБУД" (м. Київ, вул. Мельникова, буд.12, код 33307354) 47965,50 грн. (сорок сім тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень 50 коп.) пені, 25245,00 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті сорок п'ять гривень 00 коп.) штрафу, 2928,42 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім гривень 42 коп.) судового збору.
Видати наказ.
У стягненні 47965,50 грн. пені, 25245,00 грн. штрафу відмовити.
Суддя А.М. Яроцький
Віддрук. у 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - за заявою на адресу: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.1
3 - відповідачу - за заявою на адресу: 30536, с. Бражинці, Полонського р-ну, Хмельницької області