ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 59/237 04.09.12
За позовом Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт"
Про виплату відрахувань у розмірі 3 634,03 грн.
Судді: Картавцева Ю.В. (гол.)
Гумега О.В.,
Бондаренко Г.П.
Представники:
від позивачаТурубаров О.І. -представник (дов. № б/н від 11.11.2011 р.)
від відповідачаГостищев Д.А. -представник (дов. № 37/12-а від 07.03.2012 р. )
Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про стягнення відрахувань в розмірі 579 162,83 грн. (486 028,70 грн. -відрахування, 26 405,34 грн. -три відсотки річних, 66 728,79 грн. -інфляційні збитки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Це підтверджується Свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р. та листом Департаменту № 16-7/2150 від 01.04.2011 р.
14.10.2011 р. ОП "Український музичний альянс" було отримано від Департаменту виписки з даних митної статистики на 77 аркушах, які містять статистичні відомості про імпортерів обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
ТОВ "Астеліт" відповідно до названих виписок є імпортером матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Попри положення законодавства відповідачем жодного разу не виконувались зобов'язання як щодо сплати позивачу відрахувань, так і щодо надання довідок за встановленою формою. Зазначене є порушенням з боку відповідача як права позивача на збір та розподіл таких відрахувань, так і права суб'єктів авторського права та суміжних прав на винагороду, гарантовану ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Відповідно до відомостей органів державної митної служби України відповідачем за попередні три роки, що передують даті подання позовної заяви, було імпортовано матеріальні носії за кодом згідно з УКТЗЕД 8523 загальної фактурної вартості 9 720 574,00грн.
Розмір відрахувань за ввезення відповідачем матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розраховується як добуток їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі, (фактурна вартість) та п'яти відсотків і складає 486 028,70 грн.
За невиконання своїх обов'язків, відповідач повинен сплатити позивачу також 3% річних в розмірі 26 405,34 грн. та індекс інфляції в розмірі 66 728,79 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у справі №59/237 та призначено справу до розгляду на 12.12.2011 р.
В судовому засіданні 12.12.2011 р. представник відповідача надав на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі додаткові документи та відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував проти позовних вимог, вказуючи на те, що ТОВ "Астеліт" не імпортував незаписані носії для запису звуку або аналогічного запису інших явищ про що свідчить відсутність будь-яких доказів на доведення протилежного.
В судовому засіданні 12.12.2011 р. представник позивача надав суду клопотання про витребування доказів, а саме просить суд витребувати у Департаменту митних інформаційних технологій та статистики (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11-г) відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (код ЄДРПОУ 22859846) товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р., з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 (крім виробів групи 37 (крім товарної підкатегорії 8523 ЗО 00 00), ввезених ним у митному режимі імпорту з 01.01.2010 р. по 25.11.2011 р., із зазначенням: номеру вантажно-митної декларації; дати митного оформлення товару; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; вартості товару, заявленої ТОВ "Астеліт", (фактурна вартість).
Суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.
В судовому засіданні 12.12.2011 р. представники сторін надали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначені клопотання.
У зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, витребуванням додаткових доказів, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України відкладав розгляд справи на 16.01.2012 р., про що виніс відповідну ухвалу від 12.12.2011 р.
В судове засідання 16.01.2012 р. представник відповідача не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.
В судовому засіданні 16.01.2012 р. представник позивача підтримав заяву про зменшення розміру позовних вимог від 13.01.2012 р., що подана до відділу діловодства суду 16.01.2012 р., відповідно до якої позивач, не змінюючи предмет та підставу позову, просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 3 634,03 грн. (3 491,49 грн. -сума відрахувань, 59,00 грн. -три відсотка річних, 83,54 грн. -інфляційні збитки).
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Враховуючи наведене, суд приймає до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 13.01.2012 р.
10.01.2012 р. відділом діловодства господарського суду міста Києва отримано від Державної служби інтелектуальної власності України на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2011 р. лист № 3-8/108 від 06.01.2012 р. в якому зазначено наступне.
Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" визначено уповноваженою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 р. № 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (свідоцтво про визначення уповноваженою організацією колективного управління № 2/У від 20.12.2007 р.).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2011 р. у справі № 2а-18236/11/2670 зупинено дію рішення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про видачу Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс" свідоцтва від 20.12.2007 р. № 2/У до прийняття рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представника позивача стосовно викладеного у зазначеному вище листі Державної служби інтелектуальної власності України, проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що провадження у справі №59/237 підлягає зупиненню.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2012 р. зупинено провадження у справі №59/237 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, а саме справи № 2а-18236/11/2670, що перебуває у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва.
03.07.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача клопотання про поновлення провадження у справі № 59/237 за позовом Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" про виплату відрахувань у розмірі 3 634,03 грн.
Ухвалою суду від 06.07.2012 р. поновлено провадження у справі № 59/237 та призначено розгляд справи на 16.07.2012 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.07.2012 р. визначено для розгляду справи № 59/237 колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гумега О.В. та Гавриловська І.О.
Ухвалою суду від 06.07.2012 р. справу № 59/237 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гумега О.В. та Гавриловська І.О. та призначено розгляд справи на 16.07.2012 р.
В судовому засіданні 16.07.2012 р. представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання письмових пояснень.
Суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив в судовому засіданні перерву до 24.07.2012 р.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 24.07.12 р. для розгляду справи № 59/237 призначено колегію суддів в наступному складі: Картавцева Ю.В. (гол.), судді Гумега О.В. та Бондаренко Г.П.
Ухвалою суду від 24.07.2012 р. справу № 59/237 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 24.07.2012 р.
Представник відповідача в судове засідання 24.07.2012 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 24.07.2012 р. представника відповідача, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 04.09.2012 р.
04.09.2012 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача заяву, відповідно до якої відповідач визнає позов у даній справі на суму 3 634,03 грн.
В судовому засіданні 04.09.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відрахувань (відсотків) від вартості матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах), яке імпортується відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною третьою цієї статті передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частиною 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 42 зазначеного Закону виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:
а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Частиною 5 ст. 42 Закону визначено, що розміри відрахувань (відсотків), які мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації, під час ввезення товару на митну територію України, а виробники -у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 р.
Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р., перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.
Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р.
Згідно з додатком до зазначеної Постанови розмір відрахувань становить 3% для обладнання та 5% для матеріальних носіїв. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Згідно з додатком до зазначеної Постанови № 992 розмір відрахувань для імпортерів обладнання з кодами згідно з УКТЗЕД (Українського класифікатора товарів зовнішньоекономічної діяльності) 8521, 8527 31, 8527 13, 8528 становить 3% вартості обладнання, а для імпортерів матеріальних носіїв з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 становить 5% вартості матеріальних носіїв. При цьому розмір відрахувань для імпортерів встановлюється у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Судом встановлено, що станом на час виникнення спірних правовідносин та звернення позивача з позовом до суду, а рівно станом на час судового розгляду справи, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р. "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах", що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р., виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та листом Державного департаменту інтелектуальної власності № 16-7/2150 від 01.04.2011 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Астеліт" у період з 06.12.2010 р. по 25.10.2011 р. імпортувало на митну територію України матеріальні носії, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, загальною фактурною вартістю 69 829,72 грн. -за матеріальні носії.
Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо імпорту матеріальних носіїв за відповідними кодами, наданими на запит суду Департаментом митних інформаційних технологій та статистики (на електронному носії).
Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 266 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно з п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний надати:
- зовнішньо - економічний договір (контракт) і додатки до нього;
- рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- тощо.
Визначення фактурної вартості товару наводиться у п. 4 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року, відповідно до якої фактурною вартістю товарів є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).
Таким чином фактурною вартістю є митна вартість товарів, що заявляється декларантом на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та відображається у рахунку-фактурі (рахунку-проформі).
Відповідно до п. 5 вищезазначеного Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерам обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Держаної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 року, розмір відрахувань, що застосовуються до обладнання і матеріальних носіїв, зазначених у додатку до Постанови № 992 для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).
Відтак, базою для розрахунку відрахувань (відсотків) позивачем підставно визначена фактурна вартість матеріальних носіїв, що імпортувались відповідачем на митну територію України.
Позивач вважає, що загальна сума відрахувань (відсотків) за ввезення на митну територію України у період з 06.12.2010 р. по 25.10.2011 р. спірного обладнання та матеріальних носіїв, обов'язок виплати яких на підставі ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" покладено на відповідача, складає 3 491,49 грн. Обгрунтований розрахунок відрахувань (відсотків) міститься у додатку № 1 до заяви про зменшення позовних вимог. При цьому, найменування обладнання та матеріальних носіїв, з вартості якого позивач просить стягнути відрахувань (відсотків) містяться у додатку № 1 до заяви про зменшення позовних вимог за тим же порядковим номером, що і дані про їх митне оформлення та розрахунок заборгованості за їх ввезення (додаток № 1).
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку суми відрахувань (відсотків). При цьому враховано, що матеріали справи не місять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України у період з 06.12.2010 р. по 25.10.2011 р. спірного обладнання та матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача по сплаті відрахувань становить 3 491,49 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону імпортери перераховують відрахування (відсотки) під час ввезення товару на митну територію України.
Як передбачено ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач просить стягнути з відповідача 59,00 грн. -3% річних, 83,54 грн. -збитки від інфляції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню у розмірі 59,00 грн. -3% річних, 83,54 грн. -збитки від інфляції відповідно за розрахунку позивача.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, відсутності заперечень відповідача по суті позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 3 634,03 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем, суду не надав.
З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, в т.ч. даних наданої на запит суду митної статистики, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 3 634,03 грн.
Як передбачено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Відповідно, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пов'язаного з розглядом господарської справи, для позивачів, звільнених від сплати державного мита, обчислюється за нульовою ставкою.
Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, а розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу для позивача обчислюється за нульовою ставкою, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. стягуються з відповідача в доход бюджету.
Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, літера А, ідентифікаційний код 22859846) на користь Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, прим. 814, ідентифікаційний код 31815383) 3 491 (три тисячі чотириста дев'яносто одну) грн. 49 коп. відрахувань, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. 3 % річних та 83 (вісімдесят три) грн. 54 коп. інфляційних збитків.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астеліт" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, літера А, ідентифікаційний код 22859846) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 10.09.2012 р.
Судді: Ю.В. Картавцева (гол.)
О.В. Гумега
Г.П. Бондаренко