"05" вересня 2012 р. Справа № 23/469
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Студенця В.І. (доповідач),
суддів:Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,
за участю представників сторін позивача -Філевський Р.М.; відповідача -Логін Р.А.; прокуратури -не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від10.05.2012
та на рішення господарського суду м. Києва
від08.11.2011
у справі№ 23/469
за позовомПриватного підприємства "Будівельної компанії "Глиноземпромбуд"
доМіністерства оборони України
про стягнення 304 087,76 грн.
Приватне підприємство "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" (далі -ПП "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд") звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 304 087,76 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.09.2011 порушено провадження у справі № 23/469 за позовом ПП "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" до Міністерства оборони України про стягнення 304 087,76 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2011 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з Міністерства оборони України на користь ПП "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" 304 087,76 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гаврилюк О.М., суддів Майданевич А.Г., Мальченко А.О.) рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2011 залишено без зміни, а апеляційну скаргу Міністерства оборони України -без задоволення.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 та рішенням господарського суду м. Києва від 08.11.2011, Військова прокуратура Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подала касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 05.09.2012.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 04.09.2012 № 03.10-05/467 у зв'язку з виходом судді Черкащенка М.М. у відпустку для розгляду справи № 23/469, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 05.09.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що між ПП "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" (виконавець) та Міністерством оборони України в особі Т.В.О. Начальника Південного УКБ МОУ Мироненко А.Г. (замовник) 20.04.2009 укладено договір № 09-12/1 на проведення проектних робіт, експертизи проекту, на перенос у натуру проекту кабельної мережі, зйомку кабельної мережі, авторський нагляд, технічну інвентаризацію, проект утеплювання зовнішніх стін по об'єкту: шифр 9727.
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати наступна роботи по об'єкту "108-квартирний житловий будинок по вул. Архітектора Старова, в м. Миколаєві, шифр 9727": проектні роботи, експертиза проекту, перенос у натуру проекту кабельної мережі, зйомка кабельної мережі, авторський нагляд, технічна інвентаризація, проект утеплювання зовнішніх стін.
Замовник зобов'язався прийняти та оплатити витрати, пов'язані з замовленням та виготовленням цих робіт виконавцем.
Згідно п. 3.1 договору загальна вартість робіт складає 304 087, 76 грн.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПП "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" до Міністерства оборони України про стягнення 304 087,76 грн.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 526, 525 ЦК України).
Згідно ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 ЦК України).
Судами встановлено, що згідно акту № 1 від 22.12.2010 прийняття виконаних робіт згідно умов договору від 20.04.2009 № 09-12/1 замовник та виконавець склали акт про те, що виконавцем виконана оплата вартості наступних робіт по об'єкту "108-квартирний житловий будинок по вул. Архітектора Старова в м. Миколаєві (шифр 9727), а саме: проектні роботи на суму -219 418,80 грн., експертиза проекту на суму -33 600 грн., перенос у натуру кабельної мережі на суму -741,34 грн., зйомка кабельної мережі на суму -994 грн., авторський нагляд на суму -18 744 грн., технічна інвентаризація на суму -14 344,02 грн., проект утеплювання зовнішніх стін -на суму 16 245,60 грн. В акті зазначено, що роботи виконані якісно та в повному обсязі. Вартість зазнаних витрат, що належать компенсації виконавцю становить 304 087,76 грн. з ПДВ.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судами встановлено, що виконавець 22.12.2010 виставив Міністерству оборони України через Південне УКБ Міністерства оборони України рахунок № 342, який отриманий 22.12.2010.
Строк оплати по договору настав через сім днів після виставлення ПП "Будівельна компанія "Глиноземпромбуд" рахунку на оплату робіт по договору - 30.12.2010.
Міністерство оборони України не надало доказів оплати виставленого рахунку.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськими судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Доводи Військової прокуратури Центрального регіону України наведені в касаційній скарзі про те, що Міністерство оборони України не є стороною договору № 09-12/1 від 20.04.2009 та не несе відповідальності за невиконання зобов'язань Держаною установою "Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України", які були взяті без погодження та повідомлення Міністерства оборони України, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 ЦК України).
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що укладаючи договір № 09-12/1 від 20.04.2009 Т.В.О. Начальника Південного УКБ МОУ Мироненко А.Г. діяв на підставі довіреності Міністерства оборони України від 17.04.2009 № 220/203/д.
Інші доводи Військової прокуратури Центрального регіону України наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Військової прокуратури Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 та рішення господарського суду м. Києва від 08.11.2011 у справі № 23/469 -без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.