"05" вересня 2012 р. Справа № 5020-45/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Студенця В.І. (доповідач),
суддів:Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,
за участю представників сторін позивача -ОСОБА_4; відповідача -не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від09.07.2012
у справі № 5020-45/2012
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6
простягнення 81 238,74 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі -ФОП ОСОБА_5) звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі -ФОП ОСОБА_6.) про стягнення 81 238,74 грн.
Ухвалою господарського суду м. Севастополя від 11.01.2012 порушено провадження у справі № 5020-45/2012 за позовом ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_6 про стягнення 81 238,74 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 21.03.2012 (суддя Янюк О.С.) позов задоволено. Суд стягнув з ФОП ОСОБА_6 на користь ФОП ОСОБА_5 81 328,74 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Борисова Ю.В., суддів Рибіна С.А., Гонтар В.І.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_6 задоволено, рішення господарського суду м. Севастополя від 21.03.2012 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2012, ФОП ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, та залишити в силі рішення господарського суду м. Севастополя від 21.03.2012.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.08.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 05.09.2012.
Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 04.09.2012 № 03.10-05/467 у зв'язку з виходом судді Черкащенка М.М. у відпустку для розгляду справи № 5020-45/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 05.09.2012 колегією суддів у складі: головуючий-суддя Черкащенко М.М., судді Жукова Л.В., Студенець В.І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий-суддя Студенець В.І., судді: Жукова Л.В., Нєсвєтова Н.М.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Господарськими судами встановлено, що між ВАТ "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та ФОП ОСОБА_5 11.08.2009 укладено договір на поставку електричної енергії № 6255 (далі - договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі.
Договір набирає сили з дня його підписання та укладений на строк до 31.12.2009. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про припинення його дії чи перегляд його умов (п.9.4 Договору).
Умови договору виконувались обома сторонами, зокрема, у період з січня 2010 року до жовтня 2011 року, а тому він є пролонгованим на умовах визначених у п.9.4 договору.
Згідно додатків № 1, 3 до договору об'єктом договору є бар "Каліпсо", живляча підстанція -ТП-238.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов зазначив, що рішенням господарського суду м. Севастополя від 06.07.2010 у справі 5020-3/121, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2011 встановлено, що об'єкт "Громадсько-торгівельний центр" (кафе, бар) будувався на місці кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1 живлення електричною енергією кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 також здійснюється від ТП-238; будь-яких інших об'єктів, які живляться від ТП-238, окрім об'єктів, які входять до громадсько-торгівельного комплексу, що перебуває у спільній власності сторін, на майдані АДРЕСА_1 немає. Місцевий господарський суд, застосувавши приписи ст. 35 ГПК України, дійшов висновку, що бар "Каліпсо" структурно входить до складу громадсько-торговельного центру, і з огляду на наявність у відповідача зобов'язань з утримання спільного майна, стягнув з нього на користь позивача 81 328,74 грн., що складають 10% від суми витрат, понесених позивачем.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що сплачені позивачем з серпня 2009 року по жовтень 2011 року суми за спожиту електричну енергію в розмірі 813 287,42 грн. зумовлені здійсненням ним власної господарської діяльності й ці платежі не можна віднести до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, виходячи з положень ст. 360 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном (ст. 360 ЦК України).
Судами встановлено, що право власності на майно (цілісний майновий комплекс -кафе ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано: 10/100 частин -за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 23.01.2004; 90/100 частин -за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 24.08.2009, що підтверджує лист КП "БТІ та ДРОНМ" Севастопольської міської ради від 03.02.2012 № 322.
Позовні вимоги заявлені позивачем через одноособове виконання ним умов укладеного з ПАТ "ЕК "Севастопольенерго" договору від 11.08.2009 № 6255 на постачання електричної енергії.
Місця продажу електроенергії згідно предмету цього договору визначені у Додатку №2 "Акт розмежування балансової приналежності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", який позивачем не наданий.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 10.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої; додержуватись вимог нормативно-технічних документів та умов договорів;
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно умов договору ОСОБА_5 з енергопостачальником та додатків до нього споживання енергії на об'єкті розпочато у серпні 2009 року, розрахунковий прилад, за яким провадились розрахунки за поставлену електроенергію, належать споживачеві - ФОП ОСОБА_8
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що виходячи із положень ст. 360 ЦК України кошти сплачені позивачем за спожиту електричну енергію за договором на постачання електричної енергії не можна віднести до витрат на управління, утримання та збереження спільного майна.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.
Доводи ФОП ОСОБА_5 наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі № 5020-45/2012 -без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.