"06" вересня 2012 р. Справа № 5011-3/3705-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.
суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.
розглянувши матеріали касаційної скаргиАграрного фонду
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.12
у справі№5011-3/3705-2012
за позовомПублічного акціонерного товариства "Державна продовольчо -зернова корпорація України"
доАграрного фонду
про стягнення 4861, 79 грн
Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 05.09.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.
В судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Мельничук І.В. -за дов. від 30.11.11;
від відповідача: Каленська М.А. - за дов від 07. 05. 12.
Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у березні 2012 року заявлений позов про стягнення з Аграрного фонду 4 861,79 грн -понесених позивачем витрат за надані в період з 16.12.11 до 31.12.11 послуги зі зберігання зерна, переданого відповідачем згідно договору від 22.04.11 № 175/11. При цьому, позивач посилався на приписи статей 509, 526, 527, 957 Цивільного кодексу України, пункту 24 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", статті 193 Господарського кодексу України, Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.03 №198, Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.03, статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.08.
Доповідач: Добролюбова Т.В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.12, ухваленим суддею Сіваковою В.В., позовні вимоги задоволено. Суд установив факт порушення відповідачем зобов'язань за договором від 22.04.11 № 175/11 щодо відшкодування позивачеві витрат на зберігання. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 525, 526, 530, 626, 627, 936, 938 Цивільного кодексу України, пункту 24 статті 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", статті 193 Господарського кодексу України, положеннями Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.03, Наказу Міністерства аграрної політики України № 198 від 27.06.03 про затвердження Положення про обіг складських документів на зерно, Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13.10.08 № 661.
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Іоннікової І.А. -головуючого, Зеленіна В.О., Синиці О.Ф., постановою від 13.06.12, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення.
Аграрний фонд звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на те, що витрати понесені позивачем на зберігання у спірний період має відшкодувати не він, оскільки станом на 30.12.11 відповідач не був власником жита переданого на зберігання. Не погоджується скаржник і з висновком судів про доведеність факту переоформлення спірного зерна на відповідача. Скаржник вказує також на безпідставне відхилення судами його клопотання про заміну неналежного відповідача і невиконання позивачем вимог ухвали від 27.03.12 щодо надання для огляду суду оригіналу акта від 30.12.11. Зауважує скаржник і на тому, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою лист Чернігівського регіонального відділення Аграрного фонду від 21.03.12 №04-05/62.
Від Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.04.11 між Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі філії "Хлібна база №83" - зерновим складом та Аграрним фондом -поклажодавцем, укладено договір складського зберігання зерна №175/11. За умовами вказаного договору поклажодавець зобов'язався передати на зберігання зерновому складу зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єкт державного цінового регулювання), якість яких відповідає діючим ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається за фактичною кількістю зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобов'язався прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачеві або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством України. Пунктами 3.1.1., 3.1.6. договору сторони погодили, що зерновий склад зобов'язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, але не вище обмежувальних кондицій, забезпечити його належне зберігання у повному обсязі та здійснити відпуск поклажодавцеві усієї кількості зерна, що фактично зберігається на день відпуску; зберігати зерно упродовж строку, визначеного в договорі. Пунктом 3.3.2 договору відповідач зобов'язався відшкодувати витрати з приймання, зберігання, відвантаження, а також витрати, що виникають в порядку визначеному підпунктом 3.1.4. цього договору. Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки відшкодування витрат зі зберігання проводяться в грошовій формі з урахуванням податку на додану вартість. Пунктом 4.3 сторони узгодили розмір відшкодування витрат за зберігання, котрий за 30 календарних днів становить 17,50 грн з ПДВ за тонну. Згідно з пунктом 4.4. договору поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна на зберігання зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання. Пунктом 8.1 договору сторони визначили строк дії договору до 31.12.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з Аграрного фонду 4 861,79 грн - витрат за надані позивачем послуги зі зберігання зерна, переданого відповідачем згідно договору від 22.04.11 № 175/11. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правовідносини зі зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та іншими актами цивільного законодавства. Статтею 936 Цивільного кодексу України унормовано, що змістом договору зберігання є обов'язок зберігача зберігати річ, яка передана на зберігання поклажодавцем і повернути її у схоронності. За приписами статті 955 Цивільного кодексу України положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом. Відповідно до частини 3 статті 957 Цивільного кодексу України письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Статтею 43 вказаного Закону унормовано, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Згідно з пунктом 1 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 510 від 11.04.03, підставою для видачі складських документів на зерно є прийняття зерна зерновим складом на зберігання. Наказом Міністерства аграрної політики України №198 від 27.06.03, затверджено Положення про обіг складських документів на зерно і відповідно до пункту 1.1 цього положення складськими документами на зерно є складська квитанція, просте та подвійне складські свідоцтва. Пунктом 1.7 вказаного Положення визначено, що зерновий склад за бажанням поклажодавця зобов'язаний видати йому один із складських документів на зерно. При оформленні партії зерна складська квитанція виписується в обов'язковому порядку як первинний документ, що засвідчує кількість та якість прийнятого складом зерна. Відповідно до пунктів 1.19, 1.20 цього ж Положення, після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або уповноваженій ним особі, а другий залишається на складі. Поклажодавець чи уповноважена ним особа на підтвердження отримання складського документа ставить власний підпис у Реєстрі складських документів на зерно, що ведеться зерновим складом. Зі змісту підпункту 2.1. пункту 2 розділу V Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13.10.08 переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно із заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що на виконання умов договору від 22.04.11 №175/11 відповідачем передано позивачеві на зберігання зерно жита 3 класу - 372,590 тонни та зерно жита 2 класу -165,680 тонни, яке переоформлено на Аграрний фонд, про що свідчать складські квитанції на зерно від 16.12.11 №634, №635. Установлено судами і те, що відповідач за надані позивачем у період з 16 до 31 грудня 2011
року послуги зі зберігання вказаного зерна не розрахувався, і заборгованість Аграрного фонду становить 4861,79 грн. Довід скаржника про відсутність у нього обов'язку з відшкодування позивачеві спірних коштів не може бути підставою для скасування постанови з огляду на наступне. Відповідно до статей 6, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості; зміст договору становлять умови, пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим до виконання. Згідно з приписами статей 525, 526 цього ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Дана норма кореспондує з приписами статті 193 Господарського кодексу України. Як установлено судами, договір зберігання від 22.04.11 підписаний обома сторонами та скріплений печатками, сторони вчини дії на його виконання, а відтак цей договір породжує для сторін права і обов'язки визначені його умовами. Довід скаржника стосовно того, що в спірний період він не був власником вказаного зерна також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються установленими судами обставинами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Виходячи з того, що судами установлений факт невиконання відповідачем зобов'язань з відшкодування позивачеві витрат зі зберігання, висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Щодо посилань скаржника на безпідставне відхилення судами його клопотання про заміну неналежно відповідача, то відповідно до статті 24 Господарського процесуального кодексу України така заміна відбувається за наявність двох умов: згоди позивача та встановлення місцевим судом того, що позов подано не до тієї особи, яка має відповідати. Як зазначено місцевим судом, позивачем згоди на заміну відповідача не надано. Водночас, враховується і те, що підставою позову визначено невиконання умов договору зберігання від 22.04.11, стороною в якому є саме Аграрний фонд. Твердження скаржника про ненадання позивачем оригіналів документів на вимогу ухвали місцевого суду від 27.03.12 спростовується змістом протоколу судового засідання від 10.04.12, в якому вказано про огляд судом оригіналів документів, копії яких позивачем залучені до матеріалів справи. Зауважень з приводу допущених у протоколі неправильностей або його неповноти відповідачем не заявлено. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.12 у справі №5011-3/3705-2012 залишити без змін.
Касаційну скаргу Аграрного фонду залишити без задоволення.
Головуючий Суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець