Провадження № 22-ц/2090/5281/2012 р.
Справа № 2-280/11 Головуючий І-ої інстанції: Шиянова Л.О.
Категорія: інші Доповідач: Івах А.П.
15 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Івах А.П.,
суддів - Пшенічної Л.В., Борової С.А.,
при секретарі -Варюшичевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в особі свого представника -ОСОБА_2, на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, за участю третіх осіб: П'ятої Харківської державної нотаріальної контори, Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, визнання права власності та встановлення юридичного факту, -
В листопаді 2011 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом. просив встановити юридичний факт, що свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане 30 квітня 1998 року на ім'я ОСОБА_4 таким, що належить померлому ОСОБА_5; визнати за позивачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька -ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_1 3 вересня 2007 року П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою, реєстровий № 1-1770; зобов'язати КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" анулювати правову реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю. Встановлено юридичний факт, що свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1, видане 30 квітня 1998 року на ім'я ОСОБА_4 є таким, що належить померлому ОСОБА_5; визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2; визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_1 03 вересня 2007 року та зобов'язано КП «Харківське бюро технічної інвентаризації»анулювати правову реєстрацію права власності на спірний будинок на ім'я ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в особі свого представника - ОСОБА_2 ставить питання про скасування заочного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Повністю задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. На час її смерті позивач та його батько ОСОБА_8, син померлої, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, постійно проживали та були зареєстровані за адресою спірного будинку. Суд дійшов висновку, що батько позивача ОСОБА_5 є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_7, а позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, але свідоцтво про його смерть було видано на ім'я ОСОБА_4 Вважаючи встановленим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_5 є однією і тією ж особою, суд встановив факт належності свідоцтва про смерть ОСОБА_5, у зв'язку з чим визнав позивача єдиним спадкоємцем на будинок, а свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім'я ОСОБА_1 від 03 вересня 2007 року вважав за необхідне визнати недійсним. При цьому суд керувався положеннями ст. 256 ЦПК України, ст. ст. 524, 527, 529, 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року та ст. ст. 203, 215 чинного ЦК України.
Проте погодитися з висновком суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов його без повного з'ясування конкретних обставин справи, належної оцінки наявним у справі доказам, з порушенням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Стаття 214 ЦПК України передбачає, що при вирішенні справи суд повинен встановити наявність обставин (фактів), якими були обґрунтовані вимоги і заперечення, та підтвердити їх доказами, визначитися щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду першої інстанції вказаним нормам процесуального законодавства не відповідає.
Наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 10 вересня 1963 року (а.с. 80) домоволодіння по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_7 Вказана обставина підтверджена витягом із реєстра прав власності на нерухоме майно від 11 липня 2007 року (а.с. 74).
За даними свідоцтва про народження позивача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10) його батьком є ОСОБА_5
Довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану Вовчанського районного управління юстиції за № 183-01-64 від 22 квітня 2008 року (а.с. 9) підтверджено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5, його мати ОСОБА_7.
Свідоцтвом про смерть підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 (а.с. 12).
Актовий запис про народження № 2 від 09 січня 1928 року, його копія на аркуші справи 64, свідчить про те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4, його мати -ОСОБА_7.
Відповідно актового запису про смерть № 2631 від ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 66) помер ОСОБА_4, дата його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2.
На виконання вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції належним чином не перевірив обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між сторонами, мотиви свого висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_3 належними доказами не підтвердив.
Так, на час ухвалення оскаржуваного рішення достовірно не встановлено та належними доказами не підтверджено, що ОСОБА_7, кому належить спірний будинок, є матір'ю ОСОБА_5, який є батьком позивача.
Главою 5 «Докази»ЦПК України передбачається, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрнутовують вимоги і заперечення для справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 2 своєї постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкоємцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року, тощо.
Пунктом 23 тієї ж Постанови передбачається, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'яжу із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
На зазначене та той факт, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, суд першої інстанції допустив ряд порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, безпідставного визнання за позивачем ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 20 вересня 1963 року належав ОСОБА_7 за обставин, що факт родинних відносин між вказаними особами не встановлено.
Неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права у відповідності до положень п. п. 1 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За таких обставин судова колегія, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності вважає за необхідне рішення суду першої інстанції, яке є таким, що не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, скасувати з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, тим самим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316, 317, ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 26 квітня 2012 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: