Провадження № 22-ц/2090/5819/2012 р.
Справа № 2/2027/3139/12 Головуючий І-ої інстанції: Скотар А.Ю.
Категорія: житлові Доповідач: Івах А.П.
21 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Івах А.П.,
суддів - Гуцал Л.В., Борової С.А.,
при секретарі -Варюшичевої А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та володінні власністю, вчинення певних дій, вселення та стягнення моральної шкоди, -
У квітні 2012 року позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 липня 2012 року позовні вимоги позивачів задоволено частково, ухвалено: усунути ОСОБА_2 перешкоди в користування власністю та вселити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1; ОСОБА_1 зобов'язано надати один примірник ключів від вхідних дверей вказаної квартири, а також з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 стягнути моральну шкоду по 5 000 грн. кожному; на користь ОСОБА_3 -судові витрати в розмірі 347 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовити, оскільки вони не мають жодних перешкод у користуванні та розпорядженні Ѕ частини квартирою мають вільний доступ до неї. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на відсутність доказів, які б підтвердили обставини, на які позивачі посилаються як на підставу своїх вимог.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивачів ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами, були заявлені в суді першої інстанції, дослідивши наявні у справі письмові докази, судова колегія приходить до наступного:
Розглядом справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 січня 1990 року. Рішенням суду від 14 жовтня 2001 року шлюб між ними розірвано.
В період шлюбу останніми була придбана квартира АДРЕСА_1 на ім'я позивача ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 30 січня 2001 року.
За рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 липня 2011 року вказана квартира визнана спільною сумісною власністю подружжя та за кожним із них визнано право спільної часткової власності по Ѕ частині спірної квартири.
Належну Ѕ частку квартири ОСОБА_3 останній 30 березня 2012 року подарував своїй матері ОСОБА_2
Відповідачці ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності з її сином ОСОБА_5 належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1, де останні значаться зареєстрованими.
Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з 2001 року, моменту придбання спірної квартири, значаться зареєстрованими за її адресою. ОСОБА_2 з указаного часу, а ОСОБА_3 з 2010 року фактично мешкають в квартирі, що належить ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_5
Задовольняючи позовні вимоги позивачів щодо усунення перешкод в користуванні власністю та вселення їх в спірну квартиру, зобов'язання відповідача надати їм ключів від дверей квартири, суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, правильно дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог у цій частині, визначився щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, правильно застосував правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, ухвалив рішення в частині цих позовних вимог таке, що відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, привів мотиви, з яких вважав встановленою наявність фактів, якими позивачі обґрунтували позовні вимоги, взяв до уваги конкретні обставини справи.
Висновок суду, з яким погоджується судова колегія відповідає вимогам ст. ст. 57, 59, 60, 61, 64 ЦПК України, погоджується з положеннями ст. ст. 316, 317, 383, 391 ЦК України.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову в цій частині колегія не вбачає.
Щодо задоволення позову про відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачів, то судова колегія находить рішення в цій частині, таким, що ухвалене без належного з'ясування обставин, на які ОСОБА_2 і ОСОБА_3 посилалися як на обгрнутованість позову про спричинення їм моральної шкоди.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачами та їх представником ОСОБА_4 ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на обґрунтування позову щодо спричинення їм діями відповідача моральної шкоди.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 п. 5 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму № 5 від 25 травня 2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув та безпідставно вважав встановленою наявність підстав для задоволення позову про стягнення моральної шкоди.
З висновком суду судова колегія не погоджується та вважає за необхідне в цій частині рішення скасувати з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити за недоведеністю обставин, що мають значення для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2012 року змінити, скасувати його в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по 5 000 грн. кожному моральної шкоди та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: