Провадження № 22-ц/2090/4821/2012 р. Головуючий І-ої інстанції: Вікторов В.В.
Справа № 2/2024/261/2012 Доповідач: Івах А.П.
Категорія: житлові
1 серпня 2012 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого -Івах А.П.,
суддів - Пшенічної Л.В., Борової С.А.,
при секретарі -Остапович Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 травня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб: комунального підприємства «Жилкомсервіс», Харківської міської ради, служби у справах дітей Ленінського району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1, діючої також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_2, сектору по справам громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, за участю третьої особи: Харківської міської ради про визнання дій сектору по справам громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області незаконними та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, вселення в житлове приміщення та виселення особи з житлового приміщення, -
В серпні 2011 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, просили визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилались на те, що відповідачі у спірній квартирі не проживають з 1982 року, їх особистих речей у квартирі немає, квартплату та послуги теплопостачання відповідачі не сплачують. Зазначали, що відповідачі спірною квартирою не цікавляться, не приймають участі в її утриманні. Добровільно знятися з реєстрації в спірній квартирі не мають наміру.
В свою чергу відповідачі за первісним позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 грудня 2011 року подали до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_5, в якій просили поновити їх право на користування квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх, визнати незаконною реєстрацією ОСОБА_6 в спірній квартирі, зняти її з реєстрації та виселити без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 травня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано ОСОБА_4 таким, що втртив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано дії сектору по справам громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області незаконними. Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Усунено перешкоди в користуванні спірною квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ухвалено вселити її в квартиру та зобов'язано ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди в користуванні вищевказаною квартирою. В решті позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовлено. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_6 понесені ними судові витрати в розмірі 19 грн. 25 коп. Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 понесені ними судові витрати в розмірі 54 грн. 55 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_6 порушується питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення їх позовних вимог, визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у спірній квартирі та відмову в задоволенні позову останніх у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаються на необґрунтованість судового рішення, вважають його таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 та визнаючи ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням спірної квартири та відмовляючи у позові щодо визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування тим житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 з поважних причин вимушена мешкати в АДРЕСА_2, вказане житло відповідно до листа Ленінського райвиконкому від 11 червня 1996 року за №218 кв (а.с. 99) їй надано для тимчасового користування, як черговику. ОСОБА_4 успадкував квартиру АДРЕСА_3, де більш ніж три роки постійно проживає.
Суд обґрунтовано дійшов висновку, що доказів на підтвердження того факту, що квартира по АДРЕСА_4 є постійним місцем проживання ОСОБА_3, позивачами не надано.
Висновок суду першої інстанції в цій частині вирішення спору, мотиви якого викладені у судовому рішенні у відповідності до вимог ст.215 ЦПК України, ґрунтується на основі повно та всебічно з'ясованих конкретних обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених наявними у справі доказами, які суд дослідив у ході судового розгляду та дав їм належну оцінку, відповідає положенням ст. ст. 57, 59, 60, 64 ЦПК України та погоджується з вимогами ст.107 ЖК України.
Так, факт непроживання в спірній квартирі з поважних причин ОСОБА_3 та її сина ОСОБА_4 на протязі значного періоду часу встановлений також і рішеннями Ленінського районного суду міста Харкова від 2 березня 2005 року (а.с.11) та від 17 січня 2006 року (а.с.13), які на цей час є чинними.
За положеннями ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, як у даному випадку, справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення в цій частині таке, що відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України.
Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання дій юридичної особи незаконними та виселення ОСОБА_6 з житлового приміщення спірної квартири, то судова колегія находить його таким, що підлягає скасуванню:
- в частині визнання дій сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області незаконними -з закриттям провадження у справі;
- в частині виселення ОСОБА_6 зі спірного житлового приміщення -з ухваленням нового рішення.
Частиною 2 ст.4 Адміністративного кодексу України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи нормативних актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 ст.3 КАС є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, спір щодо визнання незаконними дій сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, який без письмової згоди усіх повнолітніх осіб на вселення ОСОБА_6 здійснив її реєстрацію, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому його розгляд можливий лише за нормами КАС України.
На вказані обставини суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про наявність цивільно-правового спору і розглянув позовні вимоги у цій частині за правилами ЦПК України.
Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення в частині розгляду спору щодо оскарження дій підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Постанова помічника прокурора Ленінського району міста Харкова про відмову в порушенні кримінальної справи від 3 лютого 2011 року (а.с.65-68) не є належним та допустимим доказом на підтвердження обґрунтованості зустрічного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виселення ОСОБА_6
Наявність вказаної постанови не є у відповідності до вимог ст.61 ЦПК України підставою для звільнення від доказування.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, як і недоведеність обставин, що мають значення для справи, є підставами за положеннями п.п.1,2 ч.3 ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.
З урахуванням особливості та характеру спірних правовідносин та того, що на цей час питання щодо визнання дій органу реєстрації незаконними фактично не вирішено, фактичні обставини вселення, проживання ОСОБА_8 у спірній квартирі та її реєстрація на вказаній жилій площі для правильного вирішення справи не встановлені, судова колегія вважає за необхідне рішення в частині виселення відповідача зі спірної житлової площі скасувати, у задоволенні позову в цій частині ОСОБА_3 та ОСОБА_4, якого визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1, відмовити за недоведеністю обставин, на які позивачі посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 30 травня 2012 року змінити:
- скасувати його в частині виселення ОСОБА_6. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в цій частині відмовити;
- скасувати його в частині визнання дій сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області незаконними, провадження у справі в цій частині закрити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді: