Справа: № 2-а-3947/11 Головуючий у 1-й інстанції: Козак В.І.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"29" серпня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Безименної Н.В., Ісаєнко Ю.А.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 07.10.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання дій відповідача щодо нарахування і виплати щомісячної соціальної допомоги як дитині війни незаконними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, -
ОСОБА_2 20.09.2011 року звернулася до Щорського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до УПФУ в Щорському районі Чернігівської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 18.06.2011 року.
Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 07.10.2011 року зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії за період з 18.06.2011 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»у розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», особам, які належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалося відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області -залишити без задоволення.
Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 07.10.2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Безименна Н.В.
Ісаєнко Ю.А.