04 вересня 2012 року справа № 5020-782/2012
Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"
(65039, м.Одеса, пр.Гагаріна,12-А)
(99011, м.Севастополь, вул..В.Морська,3)
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
(99055, АДРЕСА_1)
про стягнення 851 441,51 грн., -
за участю представників:
позивач (ПАТ "Імексбанк") - Шмакова Михайла Валерійовича - юрисконсульт, довіреність № 110612 від 11.06.2012;
відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив.
10.07.2012 Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі-Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -Відповідач) про стягнення 851 441,51 грн.
Ухвалою суду від 12.07.2012 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначено на 06.08.2012.
Ухвалами суду від 06.08.2012 та 20.08.2012 розгляд справи відкладався в порядку статті 77 ГПК.
Черговий розгляд справи призначено на 04.09.2012
У судове засіданні відповідач не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив. Про час, місце та дату розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Відповідач не скористався статтею 59 Господарського процесуального кодексу України та не подав суду відзив на позовну заяву.
Так, зі змісту ст.22 ГПК України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Ураховуючи викладене, з урахуванням тривалості розгляду справи, суд вирішив за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд
24.01.2008 між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальник) укладено кредитний договір №286 (далі -Договір), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальникові у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. зі сплатою 19% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 22.01.2009 (пункт 1.1 Договору).
Додатковою угодою №1 від 14.05.2008 сторони узгодили, що сплата річних складає 28% річних (арк. с 18).
Пунктом 1.1.1 Договору визначений порядок повернення суми кредиту.
Пунктом 2.6 Договору встановлено, що відсотки за користування Траншем кредиту здійснюються щоденно у валюті кредиту на фактичну суму щоденної заборгованості на позичковому рахунку за методом «факт/факт» виходячи з фактичної кількості днів у році та сплачується Позичальником щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця в період дії цього договору.
При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення кредиту (пункт 2.7. Договору).
Строк дії договору встановлений з дати його укладення і до остаточного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 7.3.Договору).
На виконання умов укладеного договору, Позивач надав Відповідачу кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн грн., що підтверджується розпорядженням операційного відділу від 23.01.2008(арк.с.19) та меморіальним ордером №155/166 від 24.01.2008 (арк. с 20).
Однак, як стверджує Позивач, Відповідач свої зобов'язання за договором своєчасно не виконує, а саме, станом на 29.05.2012 склала 851 441,51 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту -400 000, 00 грн, пеня за прострочену заборгованість по кредиту - 30 547,95 грн, прострочена заборгованість за відсотками -391 069,83 грн, пеня за прострочення зобов'язання по відсоткам -29 823,73 грн.
Викладені обставини з'явилися підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом.
Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу неналежного виконання Відповідачем умов кредитного договору в частині сплати кредиту та процентів за користування ним, у зв'язку з чим вони підлягають регулюванню положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Аналогічну умову містить і договір кредиту №286 від 24.01.2008 (пункт 3.3.7.Договору).
Судом встановлено, що позичальником обов'язок щодо повернення кредиту та відсотків за користування ним належними чином не виконувався.
Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач неодноразово пропонував Відповідачу погасити заборгованість по кредиту та відсоткам, про що свідчать лист-повідомлення від 20.08.2008, лист-претензія від 11.09.2008, лист-претензія від 17.11.2008 та претензія від 26.02.2009 (арк. с 21-23, 25-26). Проте зазначені вимоги Відповідачем залишено без задоволення.
Відповідач доказів погашення заборгованості перед Позивачем суду не надав.
Судом перевірено розрахунок Позивача щодо заборгованості за простроченим тілом кредиту заборгованість за простроченими відсотками та визнано його вірним (арк. с 54-54 зворотний бік).
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 400 000,00 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту та 391 069,83 грн заборгованість за простроченими відсотками, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Відповідача за період з 29.11.2011 по 29.05.2012 пеню на суму простроченого тіла кредиту в розмірі 30 547,95 грн. та пеню за суу прострочених процентів у розмірі 29 823,73 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків та/або строків повернення кредиту, визначених цим договором, Позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який виплачується пеня від несвоєчасно сплаченої суми.
Судом перевірено розрахунок Позивача відносно пені, нарахованої на суму простроченого тіла кредиту та пені, нарахованої на суму прострочених процентів за період з 29.11.2011 по 29.05.2012 та визнано їх вірними (арк. ст. 54-55). Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача пені за прострочення заборгованості по кредиту у розмірі 30 547,95 грн та пені за прострочення зобов'язання по відсоткам у розмірі 29 823,73 грн підлягають задоволенню.
Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладено на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (99055, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Публічного акціонерного товариства „Імексбанк" (65039 м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504, к/р 12000009999027 у НБУ, МФО 328384) суму заборгованості в розмірі 851 441,51 грн, з яких: прострочена заборгованість по кредиту -400 000, 00 грн, пеня за прострочену заборгованість по кредиту -30 547,95 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 391 069,83 грн, пеня за прострочення зобов'язання по відсоткам -29 823,73 грн, а також витрати по сплаті судового збору 17 028,83 грн
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 07.09.2012
Суддя І.А.Харченко
Розсилка (кореспонденцією з повідомленням):
1. ПАТ "Імексбанк" - простою
(65039, м.Одеса, пр.Гагаріна,12-А)
(99011, м.Севастополь, вул..В.Морська,3)
2. ФОП ОСОБА_1
(99055, АДРЕСА_1)