"14" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/77879/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеденяпіна О.А.,
суддівЗайця В.С.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
30 червня 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за періоди з 1 січня 2006 року по 30 червня 2007 року, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 1 січня 2008 року по 30 червня 2008 року та моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Позивач зазначив, що набув статус дитини війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV (далі -Закон № 2195-ІV) має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яке йому не виплачується.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року незаконними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсі за віком як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року з урахуванням індексу інфляції.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач набув правового статусу дитини війни згідно Закону № 2195-ІV, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради.
Частиною 1 статті 6 Закону № 2195-ІV встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року №3235-ІV дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-ІV на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006 року №3367-ІV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»в зазначеній частині нереалізовані.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону №2195-ІV на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону №2195-ІV, якими встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
В силу частини 2 статті 150, частини 2 статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що у 2006 році, у період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року та з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року ОСОБА_4 не мав права на щомісячне підвищення до пенсії.
Таким чином, частково задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли до правильного висновку про те, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Доводи Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи, не свідчать про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 1 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді О.А. Веденяпін
В.С. Заяць
Ю.К. Черпак
Суддя О.А. Веденяпін