вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
07 червня 2012 р. (12 год. 58 хв.) Справа №2а-4581/12/0170/19
Окружний адміністративний суду Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Устінової І.В., представника позивача Симонової Ю.К., представника відповідача Симоненко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим
до Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Крим»
про стягнення.
Обставини справи: Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом (з урахування уточнень від 07.06.2012р.) до Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» про стягнення 139074,75 грн., з яких 11455,80 грн. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, 8672,82 грн. - фінансові санкції та 118946,13 грн. - заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення" та мотивовані тим, що відповідачем не сплачується у встановлені законодавством строки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, фінансові санкції та не відшкодовуються фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, зазначених у позові, та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судову засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у письмових запереченнях (а.с. 94), та просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа, про що видане відповідне свідоцтво (а.с. 7), та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за реєстраційним номером 106060040.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція).
Нарахування, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками передбачені розділом 4 Інструкції.
Відтак, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць. (п.п. 4.3.6 п. 4.3 розділу 4 Інструкції).
Відповідно до наданих відповідачем звітів, ним самостійно розрахований єдиний внесок за період січень-грудень 2011р. - січень-лютий 2012р. в розмірі 268919,85 грн., з яких за січень 2011р. в розмірі 13510,34 грн. (а.с.42-43), за лютий 2011р. - 12978,46 грн. (а.с. 40-41), за березень 2011р. - 25176,83 грн. (а.с. 38-39), за квітень 2011р. - 23162,85 грн. (а.с. 36-37), за травень 2011р. - 23748,02 грн. (а.с. 34-35), за червень 2011р. - 311110,82грн. (а.с. 31-33), за липень 2011р. - 21783,43 грн. (а.с.28-30), за серпень 2011р. - 21149,37 грн. (а.с.25-27), за вересень 2011р. - 22182,30 грн. (а.с.22-24), за жовтень 2011р. - 18313,53 грн. (а.с. 19-21), за листопад 2011р. - 12400,10 грн. (а.с. 16-18), за грудень 2011р. - 12427,45 грн. (а.с. 14-15), за січень 2012р. - 15730,23 грн. (а.с. 12-13), за лютий 2012р. - 15246,12 грн. (а.с.10-11), який не був сплачений у повному обсязі в строки, визначені статтею 9 Закону України № 2464, а саме не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
З урахуванням часткової сплати, загальна сума заборгованості зі сплати єдиного внеску за період січень 2011р. - лютий 2012р. складає 11455,80 грн.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 передбачено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.
Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Позивачем на адресу відповідача були надіслана вимога про сплату боргу № Ю-246-С від 05.06.2012р., яка була отримана останнім 20.03.2012р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.85-86).
Таким чином, заборгованості зі сплати єдиного внеску за період січень 2011р. - лютий 2012р. в розмірі 11455,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Стосовно позовних вимог про стягнення фінансових санкцій в розмірі 8672,82 грн. суд зазначає наступне.
16.01.2004р. Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим було прийнято рішення № 11 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 16.01.2004р. (а.с.83).
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення (на час прийняття рішення № 11 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 16.01.2004р.) був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі Закон № 2181)
Згідно із п.п. 2.1.2 п. 2.1. ст. 2 Закону № 2181 контролюючими органами є органи Пенсійного фонду України - стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Підпунктом 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Рішенням № 11 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 16.01.2004р. до відповідача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 до відповідача застосовані санкції в розмірі 8672,82 грн. (а.с. 83).
Вказане рішення отримане посадовою особою відповідача під розпис 21.08.2009р., проте сума заборгованості зі сплати санкцій сплачена не була.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що заборгованість зі сплати фінансових санкцій за рішенням позивача № 1 від 16.01.2004р. увійшла в суму 337903,97 грн., на яку був укладений договір № 6 про розстрочення від 21.08.2009р., виходячи з наступного.
21.08.2009р. між Управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим та Сільськогосподарським публічним акціонерним товариством «Агрофірма «Крим» укладений договір про розстрочення, згідно із предметом якого Управління надає Страхувальнику розстрочку сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 337903,97 грн. з 01.09.2009р. по 30.07.2012р., з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів.
26.04.2011р. Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим та Сільськогосподарське публічне акціонерне товариство «Агрофірма «Крим» підписали додаткову угоду до договору розстрочки № 6 від 21.08.2009р.
Згідно із додатковою угодою п.1.1 п. 1 викладено у такій редакції: Управляння надає Страхувальнику розстрочку по сплаті накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 329231,15 грн. з 01.09.2009р. по 30.07.2014р. Стахувальник погашає вищевказані суми не пізніше «20 числа» кожного місяця рівними частинами.
Представник відповідача у судовому засіданні, погодившись з доводами позивача, підтвердив, що сума заборгованості в розмірі 8672,82 грн. зі сплати штрафних санкцій, застосованих за рішенням позивача № 11 від 16.01.2004р. увійшла до суми, на яку був укладений договір розстрочки з урахуванням додаткової угоди, та визнав вказану суму як непогашену заборгованість.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Таким чином, заборгованість зі сплати санкцій в розмірі в розмірі 8672,82 грн. за рішенням позивача № 11 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 16.01.2004р. підлягає стягненню з відповідача.
Стосовно позовних вимог про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Пенсійний фонд України призначає пенсії за віком на пільгових умовах.
У відповідності зі ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного Фонду України.
За період з 26.12.2010р. по 05.04.2012р. за відповідачем склалась заборгованість перед управлінням Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі з відшкодування фактичних витрат Управління на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 118946,13 грн.
Факт наявності та розмір заборгованості відповідача в сумі 118946,13 з відшкодування фактичних витрат Управління на виплату та доставку пільгових пенсій позивач підтверджує відповідними розрахунками (а.с.6,44-74).
Процедура нарахування та сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання та фізичними особами, нарахування та сплата фінансових санкцій та пені, надання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах визначається Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування в ПФУ", яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі -Інструкція).
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;
в) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі;
г) жінки, які працюють трактористами-машиністами, машиністами будівельних, шляхових і вантажно-розвантажувальних машин, змонтованих на базі тракторів і екскаваторів, - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначеній роботі;
д) жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
е) жінки, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну,- після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
є) робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років;
ж) жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;
з) водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятих у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи 25 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи 20 років, в тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.
Працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.
Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на органи Державної експертизи умов праці. Положення про органи Державної експертизи умов праці та порядок проведення атестації робочих місць затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій, сплачених наступним особам: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відтак, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.10.2010р. у справі № 2а-4397/10/8/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011р. у справі № 2а-4397/10/8/0170, та постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2011р. у адміністративній справі № 2а-11642/10/6/0170, за якою ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Судовими рішеннями, які набрали законної сили встановлено, всі ці особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 працювали більше 20 років у Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства агрофірми "Крим" . Згідно із розпорядженнями УПФУ в Бахчисарайському районі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 працювали більше 20 років трактористами-машиністами, безпосередньо зайнятими у виробництві сільськогосподарської продукції. ОСОБА_10 працював електрозварником, а ОСОБА_14 працював акумуляторщиком, зайнятим на зарядці акумуляторів, та ці особи віднесені до списку № 2 відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 р. № 1173 та від 26.01.1991 № 10.
Отже, з урахуванням викладеного, зважаючи на приписи ч.1 ст.72 КАС України, суд приходить до висновку, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не потрібно доводити в даній справі, оскільки Постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.10.2010р. та від 26.05.2011р. мають преюдиціальне значення. Наділення преюдиціальною силою судового рішення засновано на презумпції істинності судового рішення, що набрало законної сили. Законна сила судового рішення забезпечує дію преюдиції. В силу преюдиції встановлені судовим рішенням факти та правовідносини мають сприйматися як безспірні, до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у передбаченому законом порядку, доки факти та правовідносини не будуть визнані такими, що не відповідають дійсності. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення.
Відповідно до п. "в"ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" ці особи мають право на виплату їм пенсії на пільгових умовах.
Але враховуючи положення п.2 Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсій цим особам з 1 січня 2005 року проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже позивач з 01.01.2005 р. повинен сплачувати пенсію вищенаведеним особам, яка призначена відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за рахунок Державного бюджету України та витрати на цю пенсію не повинні відшкодовуватись відповідачем, а отже позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Пунктом "б"ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Тобто на пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право особи, які працювали на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, та щодо яких проводилась атестація робочих місць. Отже однією з підстав для надання права на пільгову пенсію є проведення атестації робочих місць на підприємстві, на якому працює ця особа.
Відповідач в ході судового розгляду посилався на те, що на Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству агрофірми "Крим" атестація робочих місць не проводилась, а отже відповідач не зобов'язаний відшкодовувати витрати на пільгові пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Позивач не надав суду доказів проведення на Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству агрофірми "Крим" атестації робочих місць, що повинно підтверджуватись матеріалами пенсійних справ осіб, яким призначено пільгові пенсії.
Суд з цього приводу зазначає, що оскільки однією з підстав для надання права на пільгові пенсії та задоволення вимог про відшкодування пільгових пенсій є атестація робочих місць, яка не проводилась у відповідача, суд вважає позовні вимоги в цій частині також необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, не підлягає відшкодуванню відповідачем витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 118946,13 грн., оскільки діючим законодавством у сфері пенсійного забезпечення не встановлено такого обов'язку по відшкодуванню підприємствами пільгових пенсій та витрат на їх доставку, призначених відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та за списками № 1,2 без проведення атестації робочих місць.
За таких обставин позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску за період січень 2011р. - лютий 2012р. в розмірі 11455,80 грн. та заборгованості зі сплати санкцій в розмірі в розмірі 8672,82 грн. за рішенням позивача № 1 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 16.01.2004р., тому що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено у судовому засіданні 07.06.2012р.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.06.2012р.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського публічного акціонерного товариства «Агрофірма «Крим» (98433, АР Крим, Бахчисарайський район, с. Віліне, вул. Леніна, б. 128, ЄДРПОУ 03759754) на користь Управління пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим (98403, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, б. 5-а, МФО 324805, ЄДРПОУ 22300435, р/р № 25604010044601 в ВАТ «Державний ощадний банк України») заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період січень 2011р. - лютий 2012р. в розмірі 11455,80 грн. та заборгованість зі сплати санкцій за рішенням Управління пенсійного Фонду України в Бахчисарайському районі АР Крим № 1 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання від 16.01.2004р. в розмірі в розмірі 8672,82 грн., а всього - 20128,62 грн.
3. В задоволенні іншої частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.