Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
04.09.2012 р. справа № 2а- 9308/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
гр. ОСОБА_1
до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області
провизнання рішення неправомірним,зобов'язання вчинити дії по наданню дозволу, -
встановив:
Позивач, гр. ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив: 1) визнати неправомірним оформлене листом №І-736/01-38 від 25.07.2012р. рішення відповідача, Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області в особі першого заступника голови -п. Каверзіна П.А. про відмову в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування належного на праві приватної власності об'єкту нерухомості -гаражу, 2) зобов'язати відповідача, Дергачівську районну державну адміністрацію Харківської області, вчинити дії по наданню дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування належного на праві приватної власності об'єкту нерухомості -гаражу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірне рішення суб'єкта владних повноважень суперечить принципу верховенства права, запровадженому ст.8 Конституції України, адже позбавляє права вільно і безперешкодно користуватись земельною ділянкою, на якій розміщено належне на праві приватної власності нерухоме майно -індивідуальний гараж. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Відповідач, Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, правом на участь у судовому засіданні не скористався, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі свого представника.
Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, гр. ОСОБА_1, письмово звертався до Дергачівської РДА з питання отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування належного гаражу та складання документів, які посвідчують право власності на таку земельну ділянку.
Розглянувши згадане звернення, відповідач прийняв рішення про відмову в наданні дозволу, котре оформлено листом №І-763/01-38 від 25.07.2012р.
Як з'ясовано судом, юридичною підставою для винесення спірного рішення суб'єктом владних повноважень обрано положення ст.40, п.12 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про розміщення земельної ділянки поза межами населеного пункту.
Перевіряючи відповідність закону, зокрема, вимогам ч.3 ст.2 КАС України, фактичних і юридичних мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, суд зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Пунктом п. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуальної о дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі її надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Згідно з ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.
Правовий режим земельних ділянок, в тому числі категорія земель, за рахунок яких надаються безоплатно громадянам земельні ділянки у власність, визначено ст.40 Земельного кодексу України, в силу якої громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно -правовими угодами.
За правилами ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загальною користування.
При цьому, згідно з ст.41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
За визначенням Закону України "Про планування і забудову територій" генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Статтею ст.12 вказаного Закону України визначено, що відповідно до генеральних планів населених пунктів міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, вирішують питання щодо розташування та проектування нового будівництва, вирішують питання надання у власність чи в користування земельних ділянок тощо.
З огляду на зміст перелічених норм права суд доходить висновку, що громадянин має право на безоплатне отримання земельної ділянки для будівництва або обслуговування індивідуального гаражу виключно, по-перше, за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, по-друге, в межах населеного пункту, по-третє, за рахунок земель житлової та громадської забудови.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, оцінивши добуті докази в їх сукупності, суд відмічає, що обставина знаходження спірної земельної ділянки поза межами населеного пункту визнається сторонами по справі, підтверджена складеним Управлінням Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 21.03.2012р.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У ході розгляду справи судом встановлено, що спірне рішення прийнято відповідачем в межах законодавчо надано компетенції, з фактичними обставинами правовідносин узгоджується.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, позаяк реалізація владної управлінської функції відповідачем у спірних правовідносинах була здійснена з додержанням вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, то позов належить залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання рішення неправомірним, зобов'язання вчинити певні дії -залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Постанова у повному обсязі виготовлена 07.09.2012 р.
Суддя Сліденко А.В.