копія
29 серпня 2012 р. Справа № 2a-1870/6889/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Дикач О.О.,
представника позивача - Конєва О.М.,
представника відповідача - Єрьоменка Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумська вагонна дільниця" до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови,-
Державне підприємство "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумська вагонна дільниця" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України в якому просить скасувати постанову № 168 від 03.08.12 року про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень винесеної т.в.о. начальника Сумського прикордонного загону ОСОБА_3 як неправомірну.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час винесення постанови № 168 від 03.08.2012 року Сумський прикордонний загін не врахував ту обставину, що громадянин Казахстану ОСОБА_5 мав нотаріально засвідчену згоду від батьків на перетин кордону України та оригінал свідоцтва про народження. Тобто мав необхідні документи на перетин державного кордону України. За таких обставин ДП «Південна залізниця» не допускала порушення ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» і, відповідно, до неї не повинні були бути застосовані штрафні санкції. Також позивач зазначає, що дія Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» поширюється лише на територію України і не поширюється на територію інших держав, тому правових підстав відмовити у перевезенні громадянина Казахстану ОСОБА_5, який здійснював посадку в Російській Федерації у провідника не було.
Представник позивача в судовому засіданні вищевказані позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та надав заперечення, в якому зазначав, що постанова № 168 від 03.08.12 року про накладення штрафу в розмірі 8500 грн. прийнята у повній відповідності з чинним законодавством України (а.с.18-24).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 24.07.2012 року о 01 год. 10 хв. під час здійснення прикордонного контролю поїзду № 117, сполученням "Москва-Суми", у вагоні № 6 прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби "Зернове" Сумського прикордонного загону було виявлено громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який слідував у супроводі свого діда - ОСОБА_7, який на паспортний контроль пред'явив свідоцтво про народження громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_5, що підтверджується копією протоколу про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 530042 від 24 липня 2012 року (а.с.9-11), копіями рапортів посадових осіб ВПС "Зернове" (а.с.27,28), копією рішення № 0401 від 24 липня 2012 року про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства (а.с.29), копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с.30), копіями проїзних документів (а.с.30,31).
03.08.2012 року відповідачем прийнято постанову № 168 про правопорушення, пов'язане із здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на Державне підприємство "Південна залізниця" накладено штраф у розмірі 8500 грн. (а.с.7-8).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 22-1 Закону України "Про залізничний транспорт", під час перевезення у міжнародному залізничному сполученні пасажир зобов'язаний мати належним чином оформлені документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та пред'явити їх перевізникові на його вимогу. Перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні, крім обов'язків, передбачених статтею 22 цього Закону, зобов'язаний до початку такого перевезення перевірити наявність у пасажира паспортного документа, що посвідчує особу пред'явника, або документа, що його замінює, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 "Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про взаємні поїздки громадян" затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. № 10, громадяни держави однієї Сторони, в тому числі ті, які постійно проживають або тимчасово перебувають у третіх державах, можуть на підставі документів, дійсних для виїзду за кордон, в'їжджати, прямувати транзитом, виїжджати та перебувати на території держави іншої Сторони без віз строком до дев'яноста днів з дня перетину державного кордону держави в'їзду.
Згідно п. б) ч. 1 ст. 2 вищевказаної Угоди, документами, дійсними для виїзду за кордон, в розумінні цієї Угоди для громадян Республіки Казахстан є:
- дипломатичний паспорт;
- службовий паспорт;
- паспорт громадянина Республіки Казахстан;
- паспорт моряка (при наявності суднової ролі або виписки з неї);
- посвідчення члена екіпажу повітряного судна (при наявності запису в польотному завданні);
- свідоцтво на повернення в Республіку Казахстан (тільки для повернення в Республіку Казахстан).
Із зазначеної Угоди вбачається, що громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_5 мав пред'явити на паспортний контроль один з визначених Угодою документів, чого ним зроблено не було. Як вбачається з матеріалів справи, громадянином Республіки Казахстан ОСОБА_5 на паспортний контроль було пред'явлено свідоцтво про народження, яке не дає особі право здійснити перетин державного кордону України.
Враховуючи відсутність у громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_5 документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Правилами перетинання державного кордону громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2011 року № 724) відповідачем прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства № 0401 від 24.07.2012 року (а.с.29), що вказує на відсутність документів, необхідних для перетину державного кордону та документів, необхідних для в'їзду до держави прямування.
Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Матеріалами справи (а.с.25-32) підтверджено, що громадянин Республіки Казахстан ОСОБА_5 намагався перетнути державний кордон України без відповідних документів, які дають право на перетин державного кордону та без документів необхідних для виїзду за кордон передбачених Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Казахстан про взаємні поїздки громадян.
В порушення вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", залізниця не виконала обов'язку щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира - громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_5, документів, необхідних для в'їзду до держави прямування.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість застосування вимог Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", враховуючи наступне.
У відповідності до преамбули Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Зазначений Закон прийнятий на підставі міжнародно-правових актів, а саме: Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Стаття 7 ("Прикордонні заходи") Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми передбачає наступне: без шкоди для міжнародних зобов'язань стосовно вільного пересування осіб Сторони будуть посилювати, наскільки це можливо, такий прикордонний контроль, який може бути необхідним для запобігання й виявлення торгівлі людьми; кожна Сторона вживає законодавчих або інших відповідних заходів для запобігання, наскільки це можливо, використанню транспортних засобів, які експлуатуються комерційними перевізниками, для вчинення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією; де це доцільно й без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій такі заходи включають запровадження обов'язку комерційних перевізників, зокрема будь-якої транспортної компанії або власника чи оператора будь-якого транспортного засобу, упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, які вимагаються для в'їзду до приймаючої держави; кожна Сторона вживає необхідних заходів згідно зі своїм внутрішнім законодавством для забезпечення санкцій у випадках порушення обов'язку, викладеного в пункті 3 цієї статті; кожна Сторона вживає таких законодавчих або інших заходів, які можуть бути необхідними згідно з внутрішнім законодавством Сторони для відмови у в'їзді або анулюванні віз особам, причетним до здійснення правопорушень, визначених згідно із цією Конвенцією.
За таких обставин, будь-яка транспортна компанія зобов'язана упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.
Аналогічна норма передбачена статтею 11 ("Заходи прикордонного контролю") Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та статтею 11 Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми.
Отже, вказані норми передбачають, що відповідальність перевізника не обмежується національними ліцензіями, не залежить від країни, по території якій здійснюється перевезення. Крім того, комерційний перевізник, у тому числі будь-яка транспортна компанія або власник чи водій будь-якого транспортного засобу, де це потрібно і без шкоди для відповідних міжнародних конвенцій, зобов'язаний упевнитися, що всі пасажири мають проїзні документи, необхідні для в'їзду до приймаючої держави.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України постанови про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень № 168 від 03 серпня 2012 року, якою на ДП "Південна залізниця" накладено штраф у розмірі 8500 грн., а тому вимоги позивача щодо скасування вказаної постанови не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Південна залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Сумська вагонна дільниця" до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови № 168 від 03 серпня 2012 року про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень винесеної т.в.о. начальника Сумського прикордонного загону ОСОБА_3 -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.М. Глазько
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складено 03 вересня 2012 року