ун. № 2608/10466/12
пр. № 1/2608/761/12
26 липня 2012 року
Святошинський районний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Косик Л.Г.,
при секретарі Сахно В.С.,
за участю прокурорів Паламарчук Я.А., Безрука А.М.,
захисника -адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мукачеве Закарпатської області, громадянина України, українця, освіта незакінчена середня, холостого, який не працює, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1, не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
15 квітня 2012 року приблизно о 12 годин 30 хвилин ОСОБА_2 разом з двома невстановленими слідством особами знаходячись біля зупинки громадського транспорту «Електронмаш», розташованої по вул. Кільцева дорога, 4 в м. Києві, побачили раніше не знайому їм ОСОБА_3, яка в своїй руці утримувала жіночу сумку з особистим майном. В цей час ОСОБА_2, домовився з двома невстановленими слідством особами таємно викрасти чуже майно із сумки гр-ки ОСОБА_3, тим самим вступивши між собою в попередню злочинну змову.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на заволодіння чужим майном, що належить ОСОБА_3, ОСОБА_2, діючи погоджено з двома невстановленими слідством особами, скориставшись тим, що остання не звертає на нього уваги, при посадці до салону автобуса маршруту № 56, який виконував посадку-висадку пасажирів на вказаній зупинці громадського транспорту, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, таємно викрав із сумки ОСОБА_3 належний їй жіночий гаманець, ціною 150 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 600 гривень, а всього майна на загальну суму 750 гривень.
В цей час ОСОБА_3, виявила крадіжку свого особистого майна, тому потребувала у ОСОБА_2 повернути його їй, однак ОСОБА_2, діючи погоджено з двома невстановленими слідством особами, передав викрадений ним гаманець з грошима невстановленій слідством особі. Після цього, усвідомлюючи те, що їх викрили в скоєнні даного злочину, з метою утримання викраденого у ОСОБА_3 чужого майна і доведення злочину до кінця, ОСОБА_2 та дві невстановлені слідством особи стали втікати з місця вчинення злочину, відкрито викравши майно, яке належить останній. В подальшому ОСОБА_2 був затриманий свідками даної події, а дві невстановлені слідством особи з місця вчинення злочину втекли.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю та показав суду, що дійсно 15.04.2012 року приблизно о 12 годин 15 хвилин, проходячи навпроти будинку № 4 по вул.. Кільцева дорога в м. Києві, він зустрівся з двома незнайомими чоловіками циганської національності. Познайомившись, він дізнався, що одного звали ОСОБА_4, а іншого - ОСОБА_3. Під час спілкування один з вказаних чоловіків запропонував здійснити крадіжку грошей, в пасажирів громадського транспорту. На дану пропозицію він нічого не відповів, однак направився разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до зупинки громадського транспорту «Електорнмаш», розташованої по вул. Кільцева дорога, 4 в м. Києві, так як у нього грошей не було. Знаходячись на вказаній зупинці громадського транспорту, вони побачили, що до салону автобуса маршруту № 54, який здійснював посадку-висадку пасажирів, через задні двері почала заходити незнайома їм дівчина. Після цього вони одразу направилися слідом за нею, створюючи тисняву. Він заходив одразу за вказаною дівчиною, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слідом за ним. Коли дівчина, як пізніше він дізнався, що це була ОСОБА_3, заходячи до салону вказаного автобуса, стала на сходи, то в цей час хтось з вказаних чоловіків ОСОБА_4 або ОСОБА_3, викрав з сумочки ОСОБА_3 гаманець, який мав рисунок та одразу віддав йому. В цей час ОСОБА_3 озирнулася та почала кричати. Злякавшись він віддав викрадений ними гаманець ОСОБА_4, та вони втрьох почали втікати в різні сторони. Під час втечі його затримали. У вчиненому щиро кається, просить суворо його не карати.
Покази ОСОБА_2 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, і беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному висновку, доведена повністю.
Дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене за попередньою змовою групою осіб, кваліфіковані вірно.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_2 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої злочином шкоди.
Обставин, передбачених ст.67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.
При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів (ч. 2 ст. 186 КК України), обставини вчинення злочину, наслідки від вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який осудний, холостий, але перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей -сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 та дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, працездатний, але працював не офіційно, має незакінчену середню освіту, згідно ст. 89 КК України не судимий, але притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин проти власності, до адміністративної відповідальності не притягувався, за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, у лікаря психіатра на обліку не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, за яким характеризується посередньо та думку потерпілої, яка вважає, що підсудному необхідно призначити міру покарання не пов'язану з позбавленням волі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного ОСОБА_2 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання у виді позбавлення волі, але беручи до уваги наявність кількох обставин, що в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і пом'якшують покарання, а також враховуючи особу підсудного, конкретні обставини справи та роль підсудного у вчиненому злочині, а також відсутність претензій з боку потерпілої до підсудного, суд вважає можливим застосувати ч. 1 ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 21 квітня 2012 року.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишити у виді взяття під варту для подальшого утримання в Київському СІЗО.
Вирок суду може бути оскаржений в Апеляційний суд міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Суддя: Л.Г. Косик