Справа № Провадження №22-ц-4692/12 22-ц/1090/6290/12 Головуючий у І інстанціїТиханського О.Б.
Категорія23Доповідач у 2 інстанції Малород
07.09.2012
Іменем України
4 вересня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Поліщука М.А.,
суддів: Малорода О.І., Коцюрби О.П.
при секретарі: Білан К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 червня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергія»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за надані послуги, -
В квітні 2012 року ПАТ «Енергія»звернулося до суду з вищевказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 та отримують від позивача послуги по наданню теплової енергії (опалення та підігрів води).
Договір про надання послуг укладений не був, але відмови від отримання послуг не надходило. Послуги надавалися в повній мірі.
З грудня 1996 року відповідачі не оплачують надані послуги, в результаті чого виникла заборгованість у загальному розмірі 22393 грн. 51 коп.. Відповідачам неодноразово направлялися листи та були спроби зайти до квартири щоб вирішити питання про сплату боргу або його реструктуризацію.
Товариство просило задовільнити позовні вимоги.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 червня 2012 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за надані послуги в розмірі 8184грн. 32 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, в особі представника, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначав, що судом першої інстанції не взято до уваги відсутність між сторонами укладеного договору про надання послуг, а тому посилання суду на ст.. 526 ЦК України та окремі норми ЗУ «Про житлово комунальні послуги»є неправильним застосуванням норм матеріального права.
На його думку спірні правовідносини регламентовано главою 82 ЦК України «Відшкодування шкоди».
Також на думку апелянта позивачем не було доведено, що послуги взагалі надавалися та відповідачі ними користувалися, а наданий розрахунок не відповідає вимогам закону.
Позивач не довів, а судом не встановлено чи має право позивач надавати житлово-комунальні послуги та вимагати сплати за них.
Апеляційну скаргу слід відхилити.
Судом першої інстанції встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, особовий рахунок відкритий на ОСОБА_2, зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вид опалення - централізоване.
Відповідно до довідки КП КОР «Обухівське БТІ»від 28.05.2012 року № 793 квартира за адресою АДРЕСА_1 на праві власності в рівних частинах зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності від 25.06.1998 року та Договору дарування від 21.09.1999 року.
Відповідачам неодноразово пропонувалось провести реструктуризацію вказаного боргу, крім того при врученні листів щодо реструктуризації заборгованості боржники навмисно не відкривали двері за адресою АДРЕСА_1.
Суд також встановив, що відповідачі мають заборгованість в розмірі 22393 грн. 51 коп.. за період з грудня 1996 року по грудень 2011 року.
Послуги надавались в повній мірі без укладеного договору.
Суд з посиланням на положення ст.. 526, 256 ЦК України п. 21,20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»в межах трьохрічного строку позовної давності задовільнив позовні вимоги.
Суд зазначив, що незважаючи на відсутність договору про надання комунальних послуг, відповідачі отримували вказаний вид послуг, а тому відповідно до вимог згаданого закону повинні оплачувати їх.
Суд не взяв до уваги заяву відповідача від 16 березня 1999 року з проханням не нараховувати плати за опалення та постачання теплої води так як в квартирі ніхто не проживає, з тих підстав, що в листі відсутнє прохання не надавати послуги, а лише є прохання не нараховувати плату за такі послуги.
Також на думку суду довідка ГУ МВС України Дарницького району м. Києва про проживання ОСОБА_2 за іншою адресою не є доказом не отримання послуг відповідачем.
Колегія вважає, що висновки суд відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Ст.. 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця -надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін.
На думку колегії відсутність такого договору не є безумовною підставою для відмови виконавцю житлово-комунальних послуг у стягненні заборгованості за такі послуги, які надавались позивачем, оскільки згідно з ч. 1 ст. 10 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Встановлено, що квартира відповідачів знаходиться в багатоквартирному будинку, має централізоване опалення та підігрів води, доказів про автономне опалення квартири та підігрів води відповідачі не надали, тому на думку колегії суд правомірно прийшов до висновку про стягнення заборгованості за комунальні послуги без укладеного договору.
В преамбулі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»зазначено, що цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Тому на думку колегії суд вірно застосував до спірних правовідносин положення вказаного Закону.
Положення глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди»не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, поскільки регулюють інші правовідносини.
Відповідно до ст.. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови КМУ № 1497 від 30.12.1997 року «Про затвердження Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення»споживач має право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного і гарячого водопостачання та водовідведення за період тимчасової відсутності споживача та членів його сім'ї (за умов відключення виконавцем холодної та гарячої води і опломбування запірних вентилів на вводі у квартиру (приватний будинок) та зняття пломб і відновлення надання послуг виконавцем згідно з письмовою заявою споживача та за рахунок споживача);
Встановлено, що квартира відповідачів має централізоване опалення та гаряче водопостачання. Відповідачі не звертались до позивача з заявами про не отримання послуг взагалі чи отримання неякісних послуг. Відповідачі не надали належних доказів для звільнення від сплати комунальних послуг відповідно до зазначених вище нормативних актів.
На думку колегії заперечення викладені в апеляційній скарзі в частині не отримання послуг, не спростовують висновків суду в цій частині.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" д о повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить: затвердження та реалізація місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та реалізації відповідних державних і регіональних програм; встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства; управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації;
Встановлено, що між сторонами договір про надання комунальних послуг не укладався. Розмір плати за комунальні послуги встановлюється органами місцевого самоврядування. Доказів про оскарження рішення органів місцевого самоврядування в частині встановлення цін та тарифів відповідачами не надано.
Тому твердження апелянтів про неправильність нарахування розміру плати за надані комунальні послуги не підтверджені доказами.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач надав рішення органу місцевого самоврядування про визначення виконавців житлово-комунальних послуг серед яких зазначений і позивач, а тому заперечення апелянтів про те, що судом не встановлено чи має право позивач надавати житлово-комунальні послуги та вимагати сплати за них не ґрунтуються на доказах.
Згідно ст. 308 ч.2 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На думку колегії заперечення апелянта в частині порушення судом норм процесуального права в силу ст.. 308 ч.2 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування рішення суду.
Інші заперечення представників апелянта висловлені під час апеляційного розгляду не заслуговують на увагу в силу ст.. 300 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За встановлених обставин апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу -відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 червня 2012 року -залишити без мін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :