Справа № Провадження №22-ц-4677/12 22-ц/1090/6269/12 Головуючий у І інстанціїДубас Т.В.
Категорія50Доповідач у 2 інстанції Малород
07.09.2012
Іменем України
28 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Поліщука М.А.,
суддів: Малорода О.І., Семенцова Ю.В.
при секретарі: Клименко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини Київської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -
07 травня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що наказом № 228 від 05. 11. 1998 року вона була прийнята на роботу лікаря медицини хіміко-токсикологічного відділу в Київську обласну державну лабораторію ветеринарної медицини. Наказом № 38.2 від 09.03. 1999 року була призначена на посаду завідуючого хіміко-токсилогічного відділу , наказом № 14/ 3 від 15. 02. 2005 року переведена на посаду завідуючої відділом по відбору зразків, наказом № 13/ 1 від 18. 03. 2009 року переведена з Київської обласної державної лабораторії на Регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини в Київській області. Наказом № 2 -к від 10.01. 2012 року її було звільнено з роботи з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу. В цей день вона пішла на лікарняний, та перебувала на стаціонарному лікуванні.
19.03 2012 року, при виході на роботу, директор лабораторії повідомила , що її звільнено. Трудову книжку отримала лише 24. 03. 2012 року , копію наказу про звільнення не отримувала. Дане звільнення вважала незаконним, тому що підприємством було порушено вимоги ст. 42 КЗпП України та просила визнати незаконним та скасування наказ про звільнення, поновити на роботі стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду.
Просила поновити встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду, тому що пережила сильний стрес і не могла вчасно звернутись до суду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційну скаргу слід відхилити.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 228 від 05. 11. 1998 року позивачка була прийнята на роботу лікаря медицини хіміко- токсикологічного відділу в Київську обласну державну лабораторію ветеринарної медицини .
Наказом № 38.2 від 09.03. 1999 року ОСОБА_2 призначена на посаду завідуючого хіміко - токсикологічного відділу , наказом № 14/ 3 від 15. 02. 2005 року переведена на посаду завідуючої відділом по відбору зразків, наказом № 13/ 1 від 18. 03. 2009 року переведена з Київської обласної державної лабораторії на Регіональну державну лабораторію ветеринарної медицини в Київській області.
Наказом № 2 -к від 10.01. 2012 року її було звільнено з роботи з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу.
Копію трудової книжки позивачка отримала 24 березня 2012 року.
Також встановлено, що з позовом до суду ОСОБА_2 звернулася 07 травня 2012 року, пропустивши строк звернення до суду .
Суд першої інстанції погодився з тим, що адміністрація при звільненні позивачки допустила порушення положень ст.. 49-2 КЗпП України.
Однак суд указав, що позивачка не надала суду жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а її доводи про те, що вона була в стресовому стані не заслуговують на увагу.
За таких обставин суд відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин.
Колегія вважає, що суд вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку і також погоджується з висновками суду першої інстанції.
Як встановлено з матеріалів справи позивачку було звільнено з роботи з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією відділу.
Відповідно до положень ст.. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Колегією встановлено, що позивачка в позові та в апеляційній скарзі стверджує, що інша посада їй не пропонувалась.
Відповідач надав лист пропозицію про перехід на нову посаду від 8 листопада 2012 року та акт відмови позивачки від підпису від 8 листопада 2012 року. /а.с.83,84/
Однак допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, особа, що складала акт, пояснив, що особисто він не був присутній під час розмови позивачки з директором./а.с.102/
Із копії протоколу № 23 від 30 листопада 2011 року розширеного засідання профспілкового комітету встановлено, що профком надав попередню згоду на звільнення частини працівників.
Також з протоколу та виступу заступника директора лабораторії Домненко Л.М. вбачається, що після затвердження нового штатного розкладу у січні 2012 року частині спеціалістів, посади яких скорочуються, буде запропоновано нові посади у новостворених відділах.
Встановлені обставини свідчать про те, що 8 листопада 2011 року позивачці не було запропоновано нову посаду, тобто адміністрація не виконала повністю положення ст. 49-2 КЗпП України.
Відповідно до ч. 1 ст. 233, ст. 234 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з роботи -у місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин цього строку суд може поновити цей строк.
У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 6 (із змінами) "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз'яснено, якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін.
Таким чином, відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим . У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Закон не визначає переліку причин пропуску строку на звернення до суду, які є поважними, тому питання про поважність таких причин вирішується в кожному конкретному випадку із урахуванням обставин справи.
В ході апеляційного розгляду позивачка та її представник пояснили, що в суді першої інстанції вони зазначали єдину підставу пропуску строку, а саме стресовий стан у зв'язку з неправомірним звільненням.
Доказів стресового стану ні в суд першої інстанції ні в апеляційну інстанцію не подавали. Натомість вважають, що звільнення з посади для кожної нормальної людини є стресом.
Колегія вважає, що строк для звернення з позовом до суду для позивача почав спливати з 23.03.2012 року і закінчився 23.04.2012 року, натомість позовну заяву вона направила до суду лише 07.05.2012 року, тобто з пропуском передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України місячного строку.
На думку колегії посиланням апелянта на те, що строк на звернення до суду був нею пропущений з поважних причин, а саме перебування її у стресовому стані, при відсутності доказів такого стану, правомірно не взяті до уваги судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, в зв'язку з чим скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 308 ч.1, 312 ч.1, п.1, 315 ЦПК України колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу -відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2012 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :