Справа № Провадження №22-ц-722/12 22-ц/1090/3139/12 Головуючий у І інстанції Криворучко І.В.
Категорія22Доповідач у 2 інстанціїСеменцов
07.09.2012
Іменем України
27 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Семенцова Ю.В., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - комунальне підприємство «ЖРЕУ», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Бориспільської міської ради Київської області, третя особа - комунальне підприємство «ЖРЕУ», про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення, -
У серпні 2011 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 з 1979 року та зареєстрована в даній квартирі. 30.12.1987 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, а також зареєструвала його в даній квартирі. 31.03.1992 року їх шлюб було розірвано, після чого відповідач залишався проживати у вказаній квартирі до 2004 року, а в 2004 році він створив іншу сім'ю та перейшов проживати на нову адресу, де і проживає по даний час. У спірній квартирі відповідач не проживає більше ніж півроку, не бере участі в її утриманні та не оплачує комунальні платежі. Тому вона просила суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1.
В свою чергу, також у серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Бориспільської міської ради, третя особа - комунальне підприємство «ЖРЕУ», про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зміну договору найму житлового приміщення, який ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 12 жовтня 2011 року об'єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_3
ОСОБА_2 свій позов мотивував тим, що в 1987 році він одружився з ОСОБА_3 і з 1988 року разом з нею зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1. В даній квартирі були також зареєстровані та проживали інші члени сім'ї, але з 1994 року в ній зареєстровані та
проживають лише він та ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу вони як колишні члени
сім'ї співіснували мирно, ОСОБА_3 до 2003 року проживала в м. Полтаві та іноді
приїжджала до квартири. Комунальні послуги за квартиру оплачують спільно. На теперішній час їхні відносини погіршились, що призводить до сварок. Вона замінює замки у вхідних дверях квартири, зірвала замок у кімнаті, в якій він проживає, де знаходяться його речі та документи. На даний час ОСОБА_3 перешкоджає йому користуватись квартирою, погрожує викинути його речі, викликала депутата, щоб скласти акт про те, що він нібито не проживає у вказаній квартирі. А він з 1988 року з квартири не виїжджав, не знімався з реєстрації в ній, іншого помешкання не має, вся його кореспонденція надсилається на цю адресу, комунальні послуги оплачує. До 1994 року наймачем квартири був батько ОСОБА_3, а після того, як він знявся з реєстрації, наймачем стала вона. Загальна площа квартири 54,0 кв. м, складається з трьох жилих кімнат, кухні, коридору, ванни з туалетом, кладової. Він пропонував встановити порядок користування квартирою, але його колишня дружина не бажає його встановлювати. Тому оскільки ОСОБА_3 перешкоджає в користуванні йому квартирою, не бажає встановити порядок користування квартирою, не бажає змінити договір найму жилого приміщення, просив: 1) заборонити ОСОБА_3 чинити йому перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1; 2) встановити порядок користування вказаною квартирою між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а саме виділити в користування йому кімнату площею 18,10 кв. м, ОСОБА_3 - кімнату площею 11,0 кв. м та 8,5 кв. м, а підсобні приміщення - кухню, коридор, ванну з туалетом, кладову залишити в спільне користування; 3) зобов'язати комунальне підприємство «ЖРЕУ» змінити договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1, де зазначити наймачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, видати два особові рахунки кожному з наймачів.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. В позові ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_3, а його позов задовольнити. Вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосування норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед інших питань вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Але судом першої інстанції, вважає колегія суддів, дані вимоги закону не виконано.
Як вбачається з матеріалів справи, квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (а.с. 9). Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.12.1987 року було зареєстровано шлюб (а.с. 10), який 31.03.1992 року розірвано (а.с. 11). У вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_3 та з 19.01.1988 року ОСОБА_2 як її колишній чоловік (а.с. 12).
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов від 26.07.2011 року, який складено депутатом міської ради Дудченко О.Й. (а.с.18), встановлено, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі більше ніж півроку.
Однак судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Статтею 71 ЖК України передбачено збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім громадянином або членами його сім'ї протягом шести місяців, а також можливість продовження цього строку у разі відсутності вказаних осіб понад шість місяців з поважних причин.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно акта обстеження житлово-побутових умов від 26.07.2011 року, складеного депутатом міської ради Дудченко О.Й., у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не проживає більше ніж півроку. Водночас з указаного акта вбачається, що обстеження житлово-побутових умов та складення акта відбувалось в присутності ОСОБА_2 у даній квартирі, який відмовився від надання пояснень (а.с.18).
Таким чином, акт обстеження житлово-побутових умов від 26.07.2011 року не є безспірним доказом відсутності ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 понад строку, визначеного ст. 71 ЖК України, що є необхідною умовою для визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Положеннями ст. 64 ЖК України визначено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Доводи апеляційного скарги відносно того, що ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, в якій він зареєстрований, підтверджуються постановою дільничного інспектора міліції Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.07.2011 року (а.с. 34), з якої вбачається, що 29.07.2011 року ОСОБА_2 (тобто, до подання позову 02.08.2011 року позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2) не зміг відчинити вхідні двері квартири АДРЕСА_1, вважаючи, що замки в них були замінені його колишньою дружиною ОСОБА_3, яка, в свою чергу, надала пояснення про те, що оскільки вона не змогла відчинити двері до квартири, тому змушена була вибити двері та замінити замки.
Також згідно складеного 13.08.2011 року акта ОСОБА_2 не зміг відчинити вхідні двері квартири АДРЕСА_1 своїм ключем у зв'язку і з заміною замка та створенням йому ОСОБА_3 перешкод у користуванні вказаною квартирою (а.с. 32).
Спірна квартира, загальна площа якої 54,0 кв. м, має три жилих кімнати площею 11,0 кв. м, 18,10 кв. м, 8,50 кв. м та підсобні приміщення (а.с. 45).
Враховуючи рівність права наймача ОСОБА_3 та колишнього члена її сім'ї ОСОБА_2, на користування квартирою АДРЕСА_1, визначену ч. 1 ст. 64 ЖК України, а також те, що між сторонами виникли неприязні та конфліктні стосунки з приводу користування житлом, щодо якого в них склався певний порядок користування ним, колегія суддів вважає можливим встановлення порядку користування вказаною квартирою між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виділивши у користування останньому кімнату площею 18,10 кв. м, ОСОБА_3- кімнати площею 11.0 кв. м та 8,5 кв. м, а підсобні приміщення - кухню, коридор, ванну з туалетом, кладову залишити в їхньому спільному користуванні.
Разом з тим, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо зміни договору найму жилого приміщення, що передбачено ст. 103, 104 ЖК України, задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги пред'явлені до комунального підприємства «ЖРЕУ» Бориспільської міської ради з процесуальним статусом третьої особи, яка до того ж не є наймодавцем, що має відповідати за ними у разі відмови в укладенні договору найму.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким слід відмовити ОСОБА_3 у задоволенні її позову до ОСОБА_2, а позов якого необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_3 чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виділивши у користування ОСОБА_2 кімнату площею 18,10 кв. м, ОСОБА_3 - кімнату площею 11.0 кв. м та 8,5 кв. м, підсобні приміщення - кухню, коридор, ванну з туалетом, кладову залишити в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8,50 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: