Справа № Провадження №22-ц-4671/12 22-ц/1090/6264/12 Головуючий у І інстанції Волчко А.Я.
Категорія18Доповідач у 2 інстанціїМалород
07.09.2012
Іменем України
28 серпня 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого: Поліщука М.А.,
суддів: Малорода О.І., Семенцова Ю.В.
при секретарі: Клименко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», державного нотаріуса Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезика В'ячеслава Андрійовича, треті особи: служба у справах дітей при Біляївській районній державній адміністрації, ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними та зобов'язання вчинити дії, -
В квітні 2012 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Позов обґрунтовувала тим, що 17 листопада 2006 року між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту для придбання будинку та земельної ділянки і отримано кошти в сумі 150 000 доларів США, строком з 17 листопада 2006 року до 17 листопада 2021 року включно зі сплатою процентів у розмірі 10,3 % річних.
В забезпечення виконання за цим договором укладено іпотечний договір, за яким позивач передала банку в заставу земельну ділянку розміром 0,24 га та будинок загальною площею 226,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
Крім того, у забезпечення вказаного договору між банком та третьою особою ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручався перед кредитором за виконання позивачем своїх зобов'язань
Також, 31 січня 2009 року було укладено додаток № 1 до договору, відповідно до якого було змінено графік погашення заборгованості по основному кредитному договору та встановлено кінцевий термін погашення заборгованості 17 листопада 2031 року.
Позивач стверджувала, що при підписанні договорів банком порушено законні права позивача та третіх осіб, а саме невиконано переддоговірну роботу з позичальником; зміст правочину суперечить нормам законодавства України; обмежено можливості фізичної особи мати цивільні права та обов'язки, отримувати достовірну, повну та своєчасну інформацію щодо умов запропонованого кредиту.
Щодо визнання договору іпотеки недійсним позивач додатково зазначала, що він повинен бути визнаний недійсним з підстав недотримання норм ст.ст. 203, 215 ЦК України. Так, при укладанні договору іпотеки банківськими працівниками та нотаріусом не було отримано дозвіл органу опіки та піклування на укладання договору іпотеки, оскільки позивач на момент укладання договору іпотеки мала неповнолітню дитину ОСОБА_5 та малолітню дитину ОСОБА_6
Рішенням суду від 02 липня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11-78993000 від 17 листопада 2006 року.
Застосовано реституцію у зв'язку з визнанням недійсним вказаного кредитного договору, та зобов'язано ОСОБА_2 повернути ПАТ «УкрСиббанк» суму залишкової заборгованості з врахуванням вже сплачених грошових коштів по даному договору рівними платежами до 17 листопада 2031 року.
Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 25 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «УкрСиббанк» та посвідчений державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Зезиком В'ячеславом Андрійовичем за реєстровим № 2-2926.
Зобов'язано органи нотаріату зняти заборону відчуження об'єктів нерухомого майна, яка накладена у зв'язку з посвідченням іпотечного договору від 25 травня 2007 року за реєстровим номером № 2-2926, внести до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна відомості про зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, шляхом вилучення запису про заборону відчуження, виключити запис з реєстру іпотек про обтяження іпотекою нерухомого майна.
Визнано недійсним договір поруки № 60609 від 17 листопада 2006 року укладений між банком та ОСОБА_4
В решті позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
На думку апелянта судом першої інстанції не взято до уваги отримання позивачем перед підписанням кредитного договору інформаційного листа.
Крім того застосування судом до спірних правовідносин норми ст.. 11 та 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та незастосування ст.ст. 207, 640-642 ЦК України є порушенням норм матеріального права.
Також судом не було досліджено умови договорів та не надано правової оцінки тому, що кредитні кошти були надані позивачу за цільовим призначенням.
Судом не було враховано до яких негативних наслідків може привести відстрочення повернення кредитних коштів банку без гарантії.
Апеляційну скаргу слід задовільнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 листопада 2006 року між позивачем та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», було укладено кредитний договір № 11078993000 про надання кредиту в сумі 150 000 доларів США, що складало на час укладання даного договору 757 000 грн. за курсом НБУ, строком з 17 листопада 2006 року до 17 листопада 2021 року включно зі сплатою процентів у розмірі 10,3 % річних.
У забезпечення договору кредитування 17 листопада 2006 року між позивачем, акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», та третьою особою ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 60609, згідно з яким поручитель поручався перед кредитором за виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 11078993000.
Також у забезпечення виконання за згаданим договором кредитування від 17 листопада 2006 року позивачем 25 травня 2007 року було укладено з акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», іпотечний договір, згідно з яким позивач передала банку в іпотеку земельну ділянку розміром 0,24 га та будинок загальною площею 226,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.
31 січня 2009 року між позивачем та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», було укладено додаток № 1 до договору кредитування, відповідно до якого було змінено графік погашення заборгованості по основному кредитному договору та встановлено кінцевий термін повернення кредиту 17 листопада 2031 року.
26 березня 2009 року між позивачем та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», було укладено договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки від 25 травня 2007 року за реєстровим № 2-2926, згідно з яким було продовжено строк повернення кредиту до 17 листопада 2031 року.
Позивачка має двох дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.
Суд зазначив, що при укладенні договору та наданні споживчого кредиту, укладенні договору іпотеки та поруки мало місце порушення положень ЗУ «Про захист прав споживачів» та норм Цивільного законодавства.
Так відповідач ввів позивача в оману, поскільки не надав позивачу в повній мірі інформацію про умови кредиту;
- п. 1.3.1, 1.3.2, та 9.2 Договору містять дискримінаційні положення стосовно зміни відсоткової ставки за користування кредитом;
- п.4.5 Договору обмежує права позивача на укладення нового договору застави з іншими особами без попередньої письмової згоди банку;
- п. 4.8. зобов'язує позивача застрахувати предмет застави на користь банку у рекомендованого банком страховика;
- п.9.12 визначає, що позивач надає банку згоду вилучати продукцію у позивача без отримання додаткової згоди та звертатись без його згоди до третіх осіб за інформацією про фінансовий стан позивача;
- банк не попередив позивачку про те, що вона несе валютні ризики за даним договором, замовчав інформацію, що призвело до того, що позивачка допустила помилку при укладенні договору;
Також суд зазначив, що поскільки спірний кредитний договір визнається недійсним то в силу ст.. 548 ЦК України недійсними є і правочини, щодо його забезпечення тобто оспорювані договір поруки та іпотеки.
Додатково суд зауважив, що на час укладення спірного договору іпотеки позивачка мала двох неповнолітніх дітей і для його укладення не отримано попередню згоду органу опіки та піклування.
За встановлених обставин суд задовільнив позовні вимоги частково, визнав недійсними оспорювані договори, застосував реституцію, зобов'язав органи нотаріату зняти заборони та на підставі ст.. 217 ЦПК України встановив порядок та строки виконання рішення суду.
Так колегією встановлено, що дійсно 17 листопада 2006 року між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту в сумі 150 000 доларів США, що складало на час укладання даного договору 757 000 грн. за курсом НБУ, строком з 17 листопада 2006 року до 17 листопада 2021 року включно зі сплатою процентів у розмірі 10,3 % річних з цільовим призначенням для придбання земельної ділянки розміром 0,24 га та будинок загальною площею 226,10 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Сторони погодили графік погашення кредиту, визначили умови, передбачили відповідальність. За спільною згодою сторони змінювали договір додатковими угодами та визначили, що остаточним строком погашення кредиту є 17 листопада 2031 року.
Цього ж дня позивачка купила будинок та земельну ділянку.
17 листопада 2006 року між банком та третьою особою ОСОБА_4 було укладено договір поруки.
25 травня 2007 року сторонами укладено іпотечний договір, згідно з яким позивачка передала банку в іпотеку придбану земельну ділянку та будинок.
18 червня 2012 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.
Колегія не погоджується з висновками суду з наступних підстав.
Так суд в рішення указав, що позивачка була введена в оману і не отримала повну інформацію про умови кредиту.
Даний висновок суду не відповідає обставинам справи поскільки в п. 9.13 Кредитного договору зазначено, що підписання даного договору позичальником свідчить про те, що всі умови договору йому зрозумілі і він вважає їх справедливими, перед підписанням Договору ним отримано інформаційний лист відповідно до п. 2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». /а.с.26/
Суд визнав що п. 1.3.1, 1.3.2, та 9.2 Договору містять дискримінаційні положення стосовно зміни відсоткової ставки за користування кредитом.
Вказаними пунктами Договору передбачено, що при настанні певних умов, визначених цими пунктами, банк має право збільшити розмір процентної ставки з обов'язковим повідомленням позичальника, а останній у разі незгоди повинен письмово повідомити банк. Надалі визначено, що банк має право вимоги достроково погашення кредиту відповідно до розділу 2 цього договору.
Дані положення умов договору відповідають вимогам ст.. 207, 640, 653 ЦК України, якими визначено порядок внесення змін до договорів.
На думку суду п. 4.5, та 4.8 Договору незаконно обмежують права позивачки та покладають на неї додаткові обов'язки.
Ст..581 ЦК України передбачає страхування предмета застави за згодою сторін. Ст. 588 ЦК України допускає наступну заставу, якщо інше не встановлено попереднім договором застави чи законом.
На думку колегії указані умови договору узгоджуються з зазначеними нормами матеріального права.
Суд визнав порушенням норм ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» положення п.9.12 Договору про вилучення у позивачки продукції та отримання інформації про її фінансовий стан у третіх осіб.
Ст..11 ЗУ «Про захист прав споживачів» /в редакції, що діяла на час укладення договору/ забороняла вилучення продукції та отримання інформації про фінансовий стан без згоди споживача.
Колегія вважає, що п.9.12 Договору не порушує прав позивачки та вимог ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», поскільки позивачка підписуючи Договір письмово дала згоду на отримання банком інформації про її фінансовий стан та вилучення продукції.
Суд першої інстанції указав, що банк не попередив позивачку про те, що вона несе валютні ризики за даним договором, замовчав інформацію, що призвело до того, що позивачка допустила помилку при укладенні договору.
На думку колегії умови договору в цій частині відповідають положенням ст.. 229 ЦК України, поскільки саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для визнання недійсним кредитного договору, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
Колегією встановлено, що предмет іпотеки - житловий будинок та земельна ділянка придбані позивачкою за кошти отримані в кредит в день отримання кредиту. Власником будинку відповідно до договору купівлі продажу стала позивачка. Позивачка та її неповнолітні діти до отримання кредитних коштів проживали в м. Одесі за іншою адресою. На час укладення договору, а саме 17 листопада 2006 року, позивача подавала заяву до банку і зазначала, що її неповнолітні діти не будуть мати права на будинок до повного погашення кредиту. Тобто на час укладення кредитного договору позивачці було роз'яснено її права та обов'язки.
Колегія приходить до висновку, що за встановлених обставин права неповнолітніх дітей позивачки, на час укладення договорів порушені не були.
Надалі суд визнав недійсним договір поруки укладений між банком та третьою особою ОСОБА_4.
Рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням норм процесуального права, поскільки ОСОБА_4 з позовом до суд не звертався.
Вимоги по покладенню обов'язку на органи нотаріату є похідними від вимог про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, а тому в цій частині рішення також підлягає скасуванню з відмовою в задоволенні вимог.
Крім того колегія звертає увагу суду першої інстанції на ту обставину, що суд порушив положення ст.. 114 ЦПК України і розглянув справу за місцем проживання позивачки, незважаючи на ту обставину, що предмет іпотеки житловий будинок та земельна ділянка знаходяться на території Одеської області, кредит отримано у м. Одеса.
На думку колегії при ухваленні рішення суд порушив норми матеріального, процесуального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
За встановлених обставин апеляційну скаргу слід задовільнити, рішення суду скасувати в повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 309, 316 ЦПК України, ст.. 203,215,229,230,548,627,638 ЦК України ст.. 11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів» колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу - задовільнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 липня 2012 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.
Головуючий :
Судді :