Справа № Провадження №22-ц-289/12 22-ц/1090/1386/12 Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.
Категорія19Доповідач у 2 інстанціїСеменцов
07.09.2012
Іменем України
27 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Антоненко В.І.,
суддів: Семенцова Ю.В., Матвієнко Ю.О.,
при секретарі: Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу ОСОБА_5, державний нотаріус Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М., про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки частково недійсним, визнання довіреності недійсною, -
У квітні 2008 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області їй було виділено земельну ділянку площею 10,1981 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач, скориставшись необізнаністю громадян, переконав власників земельних часток (паїв), у тому числі і її, продати земельні ділянки, видавши йому довіреності на відчуження земельних ділянок. 28.05.2005 року вона видала відповідачу довіреність, яку посвідчив приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу, на приватизацію земельної ділянки розміром 3,07 умовних кадастрових гектарів та виділення її в натурі, отримання державного акта та продаж чи обмін цієї ділянки за ціною і на умовах, визначений на його власний розсуд.
У ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.04.2006 року в частині, належній їй згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 169507 від 23.03.2006 року у розмірі 0,6180 га, та довіреність на ОСОБА_4, видану 28.05.2005 року, в частині надання відповідачу права на відчуження земельної ділянки недійсною з підстав, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України. Позивач пояснила, що не мала наміру продавати земельну ділянку, не підписувала договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_4 діяв з перевищенням наданих йому повноважень, зміст довіреності суперечить вимогам закону. Також зазначила, що на день видачі довіреності та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки діяв встановлений п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України мораторій на продаж та інші способи відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 01.04.2006 року, посвідчений державним нотаріусом Києво-Святошинської районної державної нотаріальної контори Панікар В.М., реєстровий № 2-996, в частині, належній ОСОБА_3 згідно з державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №169507 від 23.03.2006 року, у розмірі 0,6180 га. Визнано недійсною довіреність на ОСОБА_4 від 28.05.2005 року, посвідчену ОСОБА_5, приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу, в частині надання йому права на відчуження земельної ділянки.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду необґрунтованим у зв'язку із недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед інших питань вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів надання йому позивачем повноважень бути її представником з питань розпорядження земельною ділянкою, належною їй на праві власності на підставі державного акта серії ЯГ №169507.
Колегія суддів не може погодитися даним висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 травня 2005 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 була посвідчена довіреність, яка зареєстрована в реєстрі № 4011, згідно якої ОСОБА_3, що проживає в АДРЕСА_1, згідно попередньої усної домовленості, цією довіреністю уповноважує ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_2, бути її представником у усіх установах і організаціях, у тому числі органах виконавчої влади, місцевого самоврядування, органах земельних ресурсів, БТІ, містобудування та архітектури, та взагалі в будь-яких інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності з усіх питань приватизації та зміни цільового призначення земельної ділянки, що розташована на території села Михайлівка-Рубежівка, Києво-Святошинського району Київської області, КСП Агрофірма «Рубежівська», площею 3,07 в умовних кадастрових гектарах, право на яку належить їй згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії РН №367403, після чого продати за ціну та на умовах їй відомих. Довіреність видана без права передоручення та дійсна до 28.05.2008 року (т.1 а.с.8, 76-77, 118, 184, т.2 а.с.55-56).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Згідно ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Відповідно до вимог ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Як вбачається з розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.02.2006 року № 141 «Про надання в спільну власність земельних ділянок власникам сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) в межах Михайлівсько-Рубежівської сільської ради», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільної власності на земельні ділянки; передано в спільну власність земельні ділянки власникам сертифікатів на земельну частку (пай); виготовлено державні акти на право спільної власності власникам сертифікатів на земельну частку (пай). Згідно списку громадян власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) по КСП «Агрофірма «Рубежівська», яким надаються у спільну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки ОСОБА_3 складає 0,6180 га (т.2 а.с.96-97).
23 березня 2006 року на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 28.02.2006 року №141 на ім'я позивача ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №189507, згідно якого вона є співвласником земельної ділянки розміром 10,1981 га, що розташована на території Мих.айлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; кадастровий номер земельної ділянки 3222485200:05:001:0019; розмір земельної ділянки позивача складає 0,6180 га. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Даний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010632900104 (т.1 а.с.73, т.2 а.с.52).
01 квітня 2006 року відповідач ОСОБА_4, діючи відповідно до наданих повноважень та цілей, зазначених у довіреності, від імені позивача ОСОБА_3 продав земельну ділянку, належну їй на підставі державного акта серії ЯГ №189507 на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_2
Даний договір купівлі-продажу відповідає вимогам закону та належним чином посвідчений державним нотаріусом (т.1 а.с.72, 85, т.2 а.с.51).
У відповідності до ст. 239 ЦК України, укладений відповідачем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки, що належала позивачу ОСОБА_3, припинив право власності позивача на дану земельну ділянку. Право власності на земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу від 01 квітня 2006 року набула ОСОБА_2
Колегія суддів вважає надуманими доводи позивача, що відповідач ввів позивача в оману, оскільки позивач та її представник не довели ні наявність умислу в діях відповідача, ні сам факт обману.
Посилання позивача на те, що вона не мала наміру продавати земельну ділянку, а ОСОБА_4 діяв з перевищенням наданих йому повноважень, спростовуються змістом довіреності.
Як вбачається з тексту довіреності, виданої позивачем, кінцева мета позивача - відчуження земельної ділянки на умовах продажу. Відповідач ОСОБА_4 діяв в інтересах ОСОБА_3 на досягнення її мети. Тому вчинення дій по отриманню державного акта на право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства відповідало вимогам як довіреності так і закону. Згідно письмових пояснень та доданих матеріалів приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 вказана довіреність підписана особисто ОСОБА_3, а також нею особисто підписано реєстр для реєстрації нотаріальних дій і вона одержала оригінал цієї довіреності та копію з неї. Довіреність була посвідчена на робочому місці нотаріуса, а саме в м. Києві, про що зазначено в посвідчувальному написі. Підписання ОСОБА_3 довіреності відображало її вільне волевиявлення та відповідало її внутрішній волі (т.1 а.с.116, 190, т.2 а.с.60).
Доводи позивача про те, що довіреність та договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки вчинено з порушенням п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України у зв'язку з тим, що діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Пунктом 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції від 07.12.2004 року) встановлено заборону до 01 січня 2007 року на відчуження земельних ділянок, наданих для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також земельних часток (паїв).
Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 09 лютого 2006 року № 3415-IV, який набрав чинності 02 березня 2006 року, доповнено п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України абзацом такого змісту: угоди (в тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), встановленої абзацом першим цього пункту, в частині відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а так само в частині передачі прав на відчуження земельних часток (паїв) на майбутнє, є недійсним з моменту їх укладення (посвідчення).
Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 19 грудня 2006 року № 490-V, який набрав чинності 13 січня 2007 року п.15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України викладено в новій редакції, згідно якого до 1 січня 2008 року не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закон або інші нормативні акти не мають зворотної сили.
Таким чином, на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,6180 га, яка належала позивачу на підставі державного акта на земельну ділянку ЯГ №189507, заборони на продаж земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства не було.
Оскільки відповідач діяв відповідно до наданих йому повноважень довіреністю, підписаною позивачем, що відображало її вільне волевиявлення та відповідало її внутрішній волі, вчинив від імені позивача цілий ряд дій, зокрема: 23 березня 2006 року отримав державний акт серії ЯГ №189507, згідно якого позивачу належить 0,6180 га і вона є співвласником земельної ділянки розміром 10,1981 га з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, що розташована на території Михайлівсько-Рубежівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; 01 квітня 2006 року продав зазначену земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, заборони на продаж земельної ділянки із вказаним цільовим призначенням не було, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваних довіреності та договору купівлі-продажу недійсними на підставі ст. 215 ЦК України.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України дане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 листопада 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: