Справа № Провадження №22-ц-3615/12 22-ц/1090/4539/12 Головуючий у І інстанціїТандир О.В.
Категорія9Доповідач у 2 інстанції Семенцов
07.09.2012
Іменем України
27 серпня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Семенцова Ю.В., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі: Мироненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2012 року по справі за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа -виконком Пашківської сільської ради Макарівського району Київської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт належності їй на праві власності 1/4 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що до Пашківської сільської ради було направлено заяву від 16.06.2009 року про надання акту про розподіл майна від 1971 року, яке знаходилося АДРЕСА_1. Пашківською сільською радою Макарівського району повідомлено, що у погосподарських рахунках за 1967-1973 роки не відмічено про розподіл майна між батьком ОСОБА_3 та матір'ю ОСОБА_4. КП КОР «Макарівське БТІ»повідомило, що за вказаною адресою житловий будинок в експлуатацію не вводився, право власності на вищевказане домоволодіння не реєструвалося. В подальшому в Пашківській сільській раді було знайдено акт про розподіл майна колгоспного двору від 23.06.1971 року, в якому значиться ім'я заявника та її сім'ї: батька -ОСОБА_3, матері -ОСОБА_4 і брата -ОСОБА_5 Доказом того, що акт розподілу майна колгоспного двору у 1971 році було складено на 4 осіб є акт про опис майна від 23.06.1971 року, що є його невід'ємною частиною. У 1971 році вона була неповнолітньою та проживала у вказаному будинку, який збудували її батько і мати.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2012 року відмовлено у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право на частину житлового будинку.
Не погоджуючись з ухвалою суду, заявник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати. Вважає ухвалу суду незаконною і необґрунтованою, ухваленою з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, керуючись ч. 4 ст. 256 ЦПК України, виходив з того, що зі змісту заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що ухвала постановлена з додержанням вимог процесуального права.
Частиною 1 ст. 256 ЦПК України визначено перелік справ, які розглядає суд, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Аналіз вказаної норми вказує на те, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягають розгляду в судовому порядку, якщо діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, а також при неможливості іншим шляхом отримати або відновити відповідні документи.
Із змісту заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається наявність спору про право, оскільки вимоги заявника полягають у встановленні факту належності їй на праві власності 1/4 ідеальної частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1.
Тобто, заявник звернулася із заявою на захист права власності на нерухоме майно, здійснення якого врегульовано нормами глави 29 ЦК України, зокрема, згідно ст. 392 ЦК України шляхом пред'явлення позову про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За наведених обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, визначених ч. 4 ст. 256 ЦПК України. А доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи.
Таким чином, ухвала суду відповідає вимогам закону, тому підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 10 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
Судді