іменем України
"13" листопада 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Зварича С. Б.
суддів - Храпак Н.М. , Бахметової В.Х.
при секретарі - Николишин О.М.
з участю позивачки - ОСОБА_1
та представника ДВС в Бережанкському районі - Лизак Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бережанського районного суду від 3 вересня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції про відшкодування матеріальної шкоди, пені, визнання неправомірними рішення відповідача та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження,
встановила:
в травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Бережанського районного управління юстиції про відшкодування матеріальної шкоди, пені, визнання неправомірними рішення відповідача та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження.
Позивачка вказала, що державною виконавчоюї службою в Бережанському районі неправильно проводилось нарахування розміру аліментів, які підлягали до сплати боржником ОСОБА_2, в зв"язку з чим за період з січня по грудень 2006 року виникла заборгованість по аліментам в розмірі 1066, 70 грн. ОСОБА_1 зазначила, що вказана заборгованість є майновою шкодою, яку завдала ДВС. Також, просить скасувати постанову начальника ДВС в Бережанському районі від 12.07.2007р. про зупинення виконавчого провадження як незаконну.
Справа № 22а -1075 Головуючий у 1-й інстанції Німко Н.П. .
Категорія 19 Доповідач Храпак Н.М.
2
Рішенням Бережанського районного суду від 3 вересня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за необґрунтованістю та недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задоволити в повному об'ємі, посилаючись на те, що дане рішення постановлене з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із слідуючих мотивів.
Судом встановлено, що з липня 2001 року на виконанні відділу ДВС Бережанського районного управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-663 про стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліментів в розмірі 1\4 частини з усіх видів заробітку на утримання дочки. Розмір аліментів по даному виконавчому листу нараховувався на підставі ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", тобто з середньомісячної заробітної плати по Бережанському районі, так як боржник з листопада 2001 року не працював і на обліку в центрі зайнятості не значився. 7 грудня 2006 року ОСОБА_2 помер. В кінці грудня 2006 року за заявою позивачки проведено перерахунок заборгованості по аліментах, які підлягали до сплати боржником ОСОБА_2, відповідно до ч.2 ст. 185 СК України і визначено заборгованість в розмірі 359, 95 грн.
Статтею 194 СК України передбачено правовий механізм, за допомогою якого жодна обставина не зможе звільнити батька від погашення заборгованості за аліментами.
У разі смерті батька відповідно до ст. 1218 ЦК України заборгованість за аліментами входить як пасив до складу спадщини і підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що обов'язок по сплаті аліментів є нерозривно пов'язаним із особою боржника і у разі смерті батька заборгованість по аліментам входить як пасив до складу спадщини та підлягає погашенню його спадкоємцями за рахунок наявних активів спадкодавця (боржника по сплаті аліментів) і не може вважатися майновою шкодою, яку слід стягувати з відділу державної виконавчої служби.
3
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що
Постанова відділу ДВС Бережанського районного управління юстиції від 12 липня 2007 року про зупинення спірного виконавчого провадження до прийняття спадкоємцями спадкового майна є підставною.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, прийшла до висновку, що постановлене судом рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 п.1 ч.1, 315 ЦПК України, колегія суддів:
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бережанського районного суду від 3 вересня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.