справа № 22а-936/2007рік головуючий у 1 інстанції - Зембра Є.Й.
категорія - спори про спадкове право (26) доповідач - Гірський Б.О.
23 жовтня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Парандюк Т.С.
суддів - Гірського Б.О., Храпак Н.М.
при секретарі - Любчик Л.В.
з участю представника позивача ОСОБА_1 -
ОСОБА_3, апелянта ОСОБА_2,
її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Кременецького районного суду від 01 серпня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на квартиру, -
В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного 23.06.2005 року його братом - ОСОБА_5, посилаючись на те, що заповідач на момент складення заповіту не здатний був усвідомлювати своїх дій і відповідно його волевиявлення не було вільним, а також на порушення нотаріусом порядку посвідчення заповіту, оскільки ОСОБА_5 був тяжко хворий, а посвідчення заповіту відбулося без участі двох свідків.
Крім того, позивач просив визнати за ним, як спадкоємцем другої черги за законом, право власності на квартиру по АДРЕСА_1 в м. Кременець, яка належала померлому.
Рішенням Кременецького районного суду від 01.08.2007 року позов задоволено.
"Визнано недійсним заповіт посвідчений від імені ОСОБА_5 Кременецькою державною нотаріальною конторою 23 червня 2005 року за реєстром №1-381.
2
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в місті Кременець Тернопільської області як спадкоємцем другої черги згідно статті 1262 ЦК України, яка належала померлому ОСОБА_5".
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні пред'явленого ОСОБА_1 позову з підстав порушення форми та порядку посвідчення нотаріусом заповіту, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
В суді апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_2 вимоги скарги підтримала і зазначила, що її двоюрідний брат ОСОБА_5 за життя склав заповіт в її користь, оскільки її родина доглядала за ним після повернення з місць позбавлення волі.
Вважає, що позивач не довів свої вимоги, оскільки будь-яких фізичних вад зору у ОСОБА_5 не було. Крім того, дана підстава позову позивачем не зазначалась в позовній заяві, про це також не говорив його представник в поясненнях в судовому засіданні, тому в суду першої інстанції не було жодних підстав для визнання наявності у заповідача фізичної вади на момент складення заповіту.
Крім того, зазначений судом діагноз відсутній і в медичних картках стаціонарного та амбулаторного хворого ОСОБА_5, а наявність соматичних захворювань не є підставою для присутності свідків при посвідченні нотаріусом заповіту.
Також позивачем не оспорювався сам підпис заповідача, а лише робилось посилання на відсутність його волевиявлення на час складення заповіту.
Оскільки позивачем не було доведено відсутність волевиявлення у ОСОБА_5 на вчинення заповіту в мою користь, а також його погодження з тим, що оспорюваний заповіт був особисто підписаний заповідачем, тому суд першої інстанції правомірно з тих підстав відмовив у задоволенні таких вимог.
Посилання ж суду у рішенні, як на підставу для визнання заповіту недійсним - порушення вимог ст. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - Законом не зазначається, як підстава визнання заповіту недійсним.
Тому, в суду першої інстанції не було підстав для визнання недійсним складеного 23.06.2005 року ОСОБА_5 заповіту та визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на квартиру по АДРЕСА_1 в м. Кременець.
Представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечила та вказала, що рішення суду першої інстанції є законним, оскільки заповіт від 23.06.2005 року, яким ОСОБА_5 зробив особисте розпорядження на випадок своєї смерті, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а тому є нікчемним.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши за матеріалами справи приведені в скарзі доводи, суд апеляційної
3
інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає
до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення і задовольняючи пред'явлений ОСОБА_1
позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, в силу захворювання зору, не здатний був сам прочитати текст заповіту, а тому при складенні заповіту повинні були бути присутніми свідки, чим було порушено порядок посвідчення заповіту. Крім того, відмітка про прочитання вголос заповідачем записаного нотаріусом з його слів заповіту, зазначена в заповіті не перед підписом заповідача, а після нього, що є порушенням форми заповіту.
Однак такий висновок суду не є обґрунтований.
Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2007 року помер ОСОБА_5
За свого життя - 23.06.2005 року, ним було складено заповіт на належну йому квартиру АДРЕСА_1 в м. Кременець Тернопільської області в користь двоюрідної сестри - ОСОБА_2
Вказаний заповіт, відповідно до ст. 1248 ЦК України, був записаний власноручно нотаріусом на прохання ОСОБА_5, зі слів останнього, на віддрукованому за допомогою загальноприйнятих технічних засобів бланку заповіту.
Даний заповіт був вголос прочитаний заповідачем ОСОБА_5 і підписаний ним особисто, про що зазначено в заповіті та посвідчено нотаріусом за реєстром №1-381.
Підпис ОСОБА_5 на заповіті жодна із сторін не оспорює.
Волевиявлення ОСОБА_5 на час складання заповіту було вільним, відповідало його волі, що стверджується висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи №221 від 11.05.2007 року.
Відповідно до ст. ст. 1247, 1248 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення і має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом.
Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Тому, сам по собі факт знаходження відмітки про прочитання вголос заповідачем ОСОБА_5 записаного нотаріусом на його прохання заповіту після його власноручного підпису на заповіті, не є порушенням форми заповіту і не може бути підставою визнання його недійсним, оскільки сам заповіт відповідає загальним вимогам щодо форми та посвідчення заповітів, встановленим ст. ст. 1247, 1248 ЦК України.
Також не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що на момент вчинення заповіту ОСОБА_5 через фізичну ваду не міг сам прочитати заповіт, тому посвідчення заповіту мало відбуватися при свідках, чого зроблено не було, в зв'язку з чим був порушений порядок посвідчення заповіту і це є підставою для визнання його нікчемним.
4
Так, суд першої інстанції визнав фізичною вадою заповідача ОСОБА_5, через яку він не міг сам прочитати заповіт, його захворювання на «ангіопатію сітківки» та перебування в день посвідчення заповіту у важкому стані: «турбувала задишка у спокої, набряки на обличчі, стегнах, гомілках, викликані захворюваннями з діагнозом дисметаболічна кардіоміопатія, синусова тахікардія, двобічний гідротораксхронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення, цироз печінки, змішаної етіології клас В за Чайлдом».
Однак, згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи №221 від 11.05.2007 року, ОСОБА_5 хворів рядом соматичних захворювань, які не впливали на його здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними на період часу посвідчення заповіту - 23.06.2005 року.
Наведений ж судом першої інстанції діагноз «ангіопатія сітківки», як фізична вада ОСОБА_5, що потребувала присутності свідків при посвідченні нотаріусом заповіту, ні у висновку експертизи, ні в медичних історіях хвороб заповідача не зазначається.
Також відсутні і будь-які інші вказівки про наявність у заповідача ОСОБА_5 фізичних вад.
Тому, позивач ОСОБА_1 не довів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог і заперечень, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст. 309 ЦПК є підставою для скасування постановленого у справі рішення та ухвалення нового, яким слід відмовити у задоволенні пред'явленого ОСОБА_1 позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати рішення Кременецького районного суду від 01.08.2007 року.
Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на квартиру.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.