Справа № 22Ц 4020/2007 Головуючий в 1 інстанції Шинкар А.О.
Доповідач в 2 інстанції Голуб С.А.
20 грудня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: Мережко М.В.,
суддів: Коцюрби О.П., Голуб С.А.,
при секретарі Григоренко P.M. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Міністерства внутрішніх справ України про стягнення страхової суми , -
встановила:
У липні 2007 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що під час виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ, де він проходив службу з 1982 року по 2001 року, ним було отримано захворювання причиною якого є участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Наказом начальника ГУ MBС України в Київській області № 198 о/с від 20.12.2001 року звільнений у відставку через хворобу
Зазначав, що висновком МСЕК від 19 грудня 2001 року йому встановлено другу групу інвалідності в зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Посилаючись на те, що згідно з чинним законодавством України він має право на отримання одноразової грошової допомоги по обов'язковому державному страхуванню, яку HACK «Оранта» виплатила йому у меншому розмірі, ніж передбачено «Положенням про порядок і умови державного обов»язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів, підрозділів внутрішніх справ України», просив стягнути з нього 6640 грн. одноразової грошової допомоги.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2007 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» подала апеляційну скаргу в якій просить рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2007 року скасувати ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, призначення якого полягає у визначенні повноважень адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядку звернення до адміністративних судів і порядку здійснення адміністративного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 статті 4 цього Кодексу визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії, дій чи бездіяльності та спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з цієї служби .
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст.3 цього Кодексу є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними їх управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу самоврядування, як це передбачено п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам (п. 2 ч, 1 ст.3 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 1982 року до 2001 року.
В період проходження служби позивач отримав другу групу інвалідності, яка являється наслідком того, що він брав участь як службова особа в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
В липні 2007 року позивачем були заявлені вимоги до HACK «Оранта» і Міністерства внутрішні справ про виплату страхових сум, передбачених ст.. 23 Закону України «Про міліцію», постановами Кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року № 59 «Про порядок і умови державного обов»язкового особистого страхування осіб рядового начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділі внутрішніх справ республіки» та від 19 листопада 1992 року № 627 «Про внесення змін до Положення про порядок і умови державного обов»язкового особистого страхування осіб рядового начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділі внутрішніх справ республіки», які діяли на час виникнення правовідносин і відповідно до яких для зазначених осіб передбачена виплата страхових сум за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно із Законом зобов»язання за державним обов»язковим страхуванням покладені на державу або на державний орган, якому делеговані відповідні повноваження.
Відповідно до зазначених нормативних актів страхові платежі з державного особистого страхування зазначених осіб, отримання відповідним органом з державного бюджету, вносилися на спеціальний рахунок страховика - HACK «Оранта», який здійснював виплату страхових сум.
1 січня 2007 року порядок виплати зазначених сум змінився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції», згідно з якою обов»язок з виплати одноразової грошової допомоги покладається на МВС України, яке приймає відповідне рішення.
МВС України також зобов»язано завершити виплати страхової суми та одноразової допомоги, що повинні бути нараховані до 1 січня 2007 року.
Таким чином, як вбачається, між сторонами виник спір, який пов»язаний з проходженням позивачем публічної служби, а відтак, є публічно-правовим і відноситься до адміністративної юрисдикції.
Однак, суд розглянув справу за правилами , встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
За таких обставин, розглядаючи справу, суд дійшов помилкового висновку про наявність цивільно-правового спору і помилково розглянув вимоги ОСОБА_1 3а правилами позовного провадження відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи, що судолі першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі відповідно до вимог ч.1 п.1 ст. 205 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, п.4 ч.1 307ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 жовтня 2007 року скасувати і провадження У справі закрити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.