Категорія №10.4.1
Іменем України
22 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/6067/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Каюди А.М.,
при секретарі: Опейкіній Є.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного центру зайнятості про зобов'язання виплатити грошову допомогу.,-
07 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного центру зайнятості, в якому позивач просить зобов'язати відповідача виплатити грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що з 30.07.1998 року по 02.07.2012 року він працював у Луганському обласному центру зайнятості на різних посадах державного службовця, остання з 11.01.2010 - начальник інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Луганського обласного центру зайнятості, про що свідчать записи в трудовій книжці. 02.07.2012 року був звільнений з займаної посади у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, яка перешкоджає продовженню роботи, п.2 ст.40 КЗпП України. На день звільнення строк державної служби становить 15 років 1 місяць 14 днів. Загальний стаж-35 років 6 місяців 3 дні.
При звільненні відповідачем не було виплачено одноразову допомогу в розмірі 10 посадових окладів, передбачену статтею 37 Закону України «Про державну службу».
16.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, в зв'язку з призначенням мені державного службовця. Однак, листом від 31.07.2012 р. відповідач відмовив у виплаті такої допомоги, посилаючись на те, що позивач звільнився на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, що є підставою для виплати вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку та не передбачає виплату 10 посадових окладів.
На думку позивача відповідач відмовив у виплаті 10 посадових окладів незаконно, не в повному обсязі з'ясував всі фактичні обставини на яких ґрунтується виплата даної допомоги.
Відповідач позов не визнав, надав через канцелярію суду заперечення проти позову в яких просить залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без задоволення з огляду на наступне. Позивач був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України в зв'язку з чим йому, згідно діючого законодавства, була виплачена вихідна допомога в розмірі середньомісячного заробітку та здійснено остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати.
Відповідно до положень статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (у редакції яка діяла на момент її звільнення) особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності або штату працівників гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Тобто, законодавством встановлено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов.
Умови призначення пенсії встановлені на законодавчому рівні, а саме, після виникнення права на будь-який вид державної пенсії та звернення особи із заявою до пенсійного органу за її призначенням.
Отже, керуючись листом Головного управління державної служби України №1960/13-11 від 22.03.2011р. та ст. 37 Закону України "Про державну службу " не встановлено право на отримання 10 посадових окладів державним службовцем, трудові відносини з яким припинені відповідно до пункту 1 або 2 статті 40 КЗпП України і у якого лише у наступному за цих підстав, а не інших, виникає право на звернення до відповідного пенсійного органу щодо дострокового призначення пенсії у порядку, визначеному законодавством України, а право на виплату 10 посадових окладів виникає лише на підставі припинення службово-трудових відносин у зв'язку з виходом на пенсію
Таким чином, на момент припинення особою державної служби згідно з пунктом 1 або 2 статті 40 КЗпП України у позивача не виникає право на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викиданому в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеному в запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 30.07.1998 року по 02.07.2012 року працював у Луганському обласному центру зайнятості, остання посада начальник інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (а.с.9-12)
02 липня 2012 року позивач був звільнений з посади згідно наказу №219-к в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, згідно з п.2 ст.40 КЗпП України (а.с.28)
В судовому засіданні судом встановлено, що на день звільнення позивач має загальний трудовий стаж 35 років 6 місяців 3 дні, з яких строк державної служби становить 15 років 1 місяць 14 днів.
Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Луганську позивачу призначено пенсію за віком як державному службовцю з 03.07.2012 року (а.с.16).
16 липня 2012 року позивач звернувся до Луганського обласного центру зайнятості з заявою про виплату десяти посадових окладів при виході на пенсію як державному службовцю. Зазначене звернення було отримано відповідачем 16 липня 2012 року (а.с.20).
Листом від 31 липня 2012 року за № 30/Л-90/35 відповідач відмовив у здійсненні цієї виплати позивачу, з підстав аналогічних, викладеним у запереченнях на позов. (а.с.18-19).
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.
Стаття 37 Закону України «Про державну службу» регулює питання щодо пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям.
Так, відповідно до вимог зазначеної статті право на одержання пенсії державних службовців мають особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років,
для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців.
Цією ж статтею встановлено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію, при наявності стажу державної служби не менше 10 років, виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів ( ч. 13 статті 37 Закону України «Про державну службу»)
Водночас, відповідно до положень статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Тобто, законодавством встановлено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов.
Крім того, у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що при припиненні трудового договору вихідна допомога виплачується у випадках і розмірі, передбачених як статтею 44 КЗпП України, так і іншими нормами закону. Так, зокрема, при звільненні державного службовця у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі вихідна допомога виплачується йому не за статтею 44 КЗпП, а згідно зі статтею 37 Закону "Про державну службу".
Посилання відповідача на те, що підставою для звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, суд також вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
З наведеного вбачається, що виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів законодавець пов'язує насамперед з виходом державного службовця на пенсію, а не з підставами припинення трудового договору. Натомість, ані положеннями ст. 36 Кодексу законів про працю України, ані статті 30 Закону України "Про державну службу" не встановлено такої самостійної підстави для припинення укладеного з державним службовцем трудового договору, як вихід особи на пенсію.
Суд вважає за необхідне зазначити, що норми статті 37 Закону України "Про державну службу" пов'язують виплату грошової допомоги з двома умовами: виходом на пенсію і стажем державної служби не менш як 10 років., так позивач, як вбачається з матеріалів справи, при виході на пенсію, мав стаж державної служби який становить більше ніж 10 років та йому було достроково призначено пенсію.
Крім того, норми статті 37 вказаного Закону не передбачають виключень або обмежень щодо виплати грошової допомоги у разі звільнення особи за статтею 40 КЗпП України або будь-якою іншою.
З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачу грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів, через звільнення останнього за пунктом 2 статті 40 КЗпП України,
Таким чином, оскільки позивач за своїм віком, страховим стажем, стажем державної служби та виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров'я, набув права на достроковий вихід на пенсію відповідно до статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", та реалізував це право, припинивши з відповідачем трудові відносини, відповідач в свою чергу зобов'язаний був виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів у відповідності до частини 13 статті 37 Закону України "Про державну службу".
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а інших судових витрат ним не здійснювалося, вони не підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного центру зайнятості про зобов'язання виплатити грошову допомогу задовольнити повністю.
Зобов'язати Луганський обласний центр зайнятості виплатити ОСОБА_1, АДРЕСА_1, грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 27.08.2012.
СуддяА.М. Каюда