20 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4333/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.
за участю представників сторін: від позивача: Шевченко І.П., Чернілевська І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вітан»до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002622300 від 14.11.2011р., № 0000082300 від 30.01.2012р.,-
10.04.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вітан» звернулося з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області та просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002622300 від 14.11.2011 року, прийняте на підставі акту перевірки Верхньодніпровської ОДПІ та № 0000082300 від 30.01.2012р., прийняте за результатами розгляду скарги Держаною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та ТОВ «Віта-Маркет» були укладені договори від 03.01.2008р. № 04/1/-108, від 30.03.2007р. № 24/1/0307 про надання послуг консультаційно-технічного обслуговування в частині пошуку компаній-перевізників (страхувальників), підготовка документів, ведення переговорів з покупцями товару, обговорення вартості біомаси, підготовка послуг логістики та інших. Матеріалами перевірки визначено, що продукція позивача у вигляді біомаси з відповідним вмістом бета-каротину постачалась за межі України, у тому числі наступним покупцям - «Amstor Trade LLP» (Великобританія), ТОВ «НКП Національна аквакультура» (Росія). Згідно актів прийому-передачі послуг у ході перевірки встановлено, що даним суб'єктом надано, а позивачем отримано послуги у вигляді дій з консультаційно-технічного обслуговування замовника із забезпеченням постачання партій біомаси з вмістом бета-каротину не менше ніж 7% вищенаведеним покупцем. Підпунктами 138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема, витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Таким чином, на думку позивача, податковим законодавством прямо передбачено наявність в господарській діяльності підприємств таких витрат та враховуючи те, що позивачем були подані всі підтверджуючі документи, докази понесених витрат, невизнання відповідачем таких витрат свідчить про грубе порушення ним законних прав позивача. Також, позивач вказує і на те, що висновки податкової інспекції про не підтвердження позивачем економічної доцільності та обґрунтованості укладення вказаних договорів з ТОВ «Віта-Маркет», відсутності переліку нових покупців, якими придбано продукцію позивача в результаті проведених заходів ТОВ «Віта-Маркет» спростовується умовами вказаних договорів у яких зазначена мета договору, а саме: виконання умов договору, укладеного раніше між позивачем та компанією «Amstor Trade LLP» (Великобританія), оскільки здійснити пошук компаній-перевізників, страхових компаній та інше в рамках поставок позивач самостійно без допомоги третіх осіб не мав можливості, так як не має у своєму штаті фахівців у галузі маркетингу. Позивач зазначає, що дійсно договір з фірмою «Amstor Trade LLP» (Великобританія) на поставку продукції позивачем було укладено ще у 2006р., однак потреба в укладенні договору з ТОВ «Віта-Маркет» виникла пізніше, в межах та під час виконання умов договору з фірмою «Amstor Trade LLP», а саме: в частині зібрання інформації про нові ринки збуту продукції, перемовин із транспортними, страховими компаніями, митного оформлення вантажу, відстеження такого вантажу на шляху слідування і т.і. Позивач також зазначає, що відповідач безпідставно проігнорував звіти ТОВ «Віта-Маркет» в рамках укладених договорів між останнім та позивачем із докладним описом всіх дій, здійснених ТОВ «Віта-Маркет» за визначений період часу, а посилання щодо невідповідності податкових накладних, складених по факту виконання послуг ТОВ «Віта-Маркет», а саме : невірно заповнені графи 4 та 5, не роблять зазначені накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість доказів. Крім того, позивач на підтвердження своєї правової позиції щодо недійсності оспорюваних ним податкових повідомлень-рішень посилається і на висновок експертного економічного дослідження № 3535/3536-11 яким документально та нормативно підтверджується право віднесення позивачем до валових витрат та податкового кредиту консультативно-технічних послуг по забезпеченню поставки біомаси на експорт від ТОВ «Віта-Маркет».
Представники позивача в судовому засіданні вищезазначені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 20.06.2012р. не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить наявна в матеріалах справи його розписка від 11.06.2012р. (а.с.49 том 2).
20.06.2012р. до канцелярії суду відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в якому відповідач посилається як на підставу для відкладення розгляду справи завантаженістю працівників юридичного відділу відповідача, пов'язаною з участю в інших судових засіданнях, складністю даної справи та необхідністю підготовки відповідача до розгляду зазначеної справи (а.с.50 том 2).
Вислухавши думку представників позивача щодо заявленого клопотання відповідачем про відкладення розгляду даної справи, які заперечували проти задоволення зазначеного клопотання, суд, розглянувши зазначене клопотання відповідача не находить підстав для його задоволення, оскільки зазначене клопотання не підтверджено будь-якими доказами щодо участі представників відповідача у інших судових засіданнях, крім того, відповідач, як юридична особа, маючи у своєму штаті юридичних відділ мав можливість направити свого представника для участі в судовому засіданні та враховуючи, що провадження у даній справі було відкрито у травні 2012р. про що було повідомлено відповідача та в подальшому судом було оголошено перерву з 11.06.2012р. до 20.06.2012р., що свідчить про достатність часу для підготовки фахівців відповідача для участі у судовому засіданні, при цьому, з урахуванням викладеного дане клопотання відповідача судом розцінюється лише як затягування строків розгляду справи суб'єктом владних повноважень, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи, строки вирішення та розгляду справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами з урахуванням ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, судом враховуються письмові заперечення відповідача, подані представником відповідача в судовому засіданні 11.06.2012р., в яких відповідач заперечує проти позову та просить залишити позовну заяву позивача без задоволення посилаючись на те, що у ході проведення перевірки та на запити податкової інспекції позивачем не було надано документального підтвердження факту виконання робіт ТОВ «Віта-Маркет» за договорами, укладеними з позивачем від 03.01.2008р. № 04/1/0108, від 30.03.2007р. №24/1/0307, а саме: не вказано, які саме роботи виконувались ТОВ «Віта-Маркет»; не зазначено вартість наданих послуг по видам та їх калькуляція; не зазначено на підставі чого визначено вартість наданих послуг; не надано документальне підтвердження щодо фактичної доставки зразків продукції за кордон, відстеження вантажу на шляху слідування; не підтверджено економічну доцільність, економічну обґрунтованість, перелік нових покупців, якими придбано продукцію позивача в результаті проведених заходів ТОВ «Віта-Маркет». При здійсненні аналізу отриманих первинних документів, визначено, що позивачем було укладено контракти на експорт сухої біомаси бета-каротину з фірмами «Amstor Trade LLP» (Великобританія), ТОВ «НКП Національна аквакультура» (Росія), які були укладені заздалегідь, і без участь третьої сторони. Відповідно до умов контрактів, укладених позивачем з вказаними фірмами, ними не передбачено участь третьої особи, а саме: ТОВ «Віта-Маркет». Крім того, відповідач зазначає, що подані до перевірки акти прийому-передачі та податкові накладні були оформлені з порушенням приписів діючого законодавства, та, відповідно, не можуть слугувати підставою для віднесення сум витрат до складу валових та податку на додану вартість до складу податкового кредиту за період, визначений перевіркою. Також, відповідач зазначає і про те, що під час перевірки звітів про надання послуг не було встановлено розрахунків видатків на службові відрядження фахівців ТОВ «Віта-Маркет» за межі України та протоколів домовленостей із покупцями-нерезидентами або інших наявних підтверджень виконання послуг, відповідно, встановити, що саме фахівцями ТОВ «Віта-Маркет» виконувалась підготовка необхідних для укладання контракту документів, їх супровід та подальша реалізація, яка призвела до кінцевих результатів у вигляді кінцевих домовленостей на постачання товару неможливо. За викладеного, відповідач вважає, що доводи платника податків, наведені у позові, не спростовують самого факту встановлення зазначеного порушення та не є підставою для скасування повідомлень-рішень.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 20.06.2012р.
Заслухавши представників позивача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітан» зареєстровано як юридична особа Верхньодніпровською районною Державною адміністрацією Дніпропетровської області 25.07.2002р. за № 1 202 120 0000 000059 за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, сел. Дніпровське, вул. Київська, 10А та є платником податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 25.07.2002р., копією довідки з ЄДРПОУ від 07.02.2012р., копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.10.2002р., копією статуту позивача (а.с.17-28 том 1, том 67 том 2).
Судом встановлено, що у період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р. Верхньодніпровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області на підставі направлень від 09.09.2011р. відповідно до ст.ст. 20,75, 77, 81 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «Вітан» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.10р. по 30.06.2011р. (а.с.29-97 том 1).
За результатами зазначеної перевірки податковою інспекцією було складено акт №208/230-32128359 від 27.10.2011р.за висновками якого встановлено порушення п.4 ТОВ «НВП «Вітан»:
- п.4.1,п.п.5.2.5, п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3,п.п.5.6.1, п.5.7.1, п.5.7, п.5.1., ст. 5, п.6.1, с.6,п.п.8.7.1., п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94р. та ст. 138.2, 138.10.3 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 56435 грн., в тому числі за 2010 рік - 24010 грн., за ІІ квартал 2011 року - 32425 грн., та занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 787611 грн., в тому числі за І квартал 2011 року - 787611 грн.;
- п.п.7.2.1, п.7.2,п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, ст. 198.3 ст. 198.6 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податку на додану вартість в розмірі 27024 грн., в т.ч. за червень 2010 року - 4117 грн., липень 2010 року - 8484 грн., вересень 2010 року - 3274 грн., жовтень 2010 - 11149 грн.; завищено залишок від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду в розмірі 1667 грн., в т.ч. травень 2010 року - 1667 грн.; завищено суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 28398 грн., в тому числі грудень 2010 року - 3708 грн., січень 2011 року - 7407 грн., лютий 2011 - 4424 грн., березень 2011 - 6000 грн., квітень 2011 - 440 грн., травень 2011 року - 1812 грн., червень 2011 року - 4607 грн. та завищено від'ємне значення за червень 2011 року на суму 2200 грн.(а.с.29-97 том 1).
Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті перевірки та 02.11.2011р. подав заперечення на вказаний акт перевірки (а.с.98-103 том 1).
За результатами розгляду зазначених заперечень, листом від 09.11.2011р. №15666/10/23011 ДПІ висновки, викладені в акті перевірки на сторінці 137 було викладено у наступній редакції, а саме:
- п.4.1, п.п.5.2.5,п.5.2 п.5, п.п.5.3.9,п.5.3,п.п.5.6.1 п.5.7,п.п.5.7.1 п.5.7,п.5.1 ст. 5, п.6.1. ст. 6, п.п.8.7.1 п.8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.94р. та ст. 138.2, 138.10.3 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями підприємством завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 12425 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року - 12425 грн., та його заниження на суму 974349 грн., в тому числі за 2010 рік у сумі 66335 грн. за І квартал 2011 року - 908014 грн.;
- п.п.7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, ст. 198.3 ст. 198.6 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 31208 грн., в тому числі за червень 2010 року - 4117 грн., липень 2010 року - 4151 грн., вересень 2010 року - 607 грн., жовтень 2010 року - 7747 грн., грудень 2010 - 375 грн., січень 2011 - 4740 грн., лютий 2011 - 4424 грн., квітень 2011 - 440 грн., червень 2011 року - 4607 грн.(а.с.104-107 том 1).
В подальшому, на підставі вищезазначеного акту перевірки від 27.10.2011р., податковим органом були прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1», а саме:
- від 14.11.2011р. № 0002622300 за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в загальній сумі 31208 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 3119 грн. за порушення п.п.7.2.1, п.7.2,п.п.7.4.1,п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.3, ст. 198.6 Податкового кодексу України (а.с.108 том 1).
22.11.2011р. не погодившись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області за результатами розгляду якої було прийнято рішення від 18.01.2012р. за яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011р. № 000262230, а скаргу позивача без задоволення, крім того, зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість за травень, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2010 року, січень, березень, травень 2011 року на суму 31208 грн.(а.с.115-117 том 1).
30.01.2012р. на підставі акту перевірки від 27.10.2011р. та рішення про результати розгляду скарги ДПА у Дніпропетровській області від 18.01.2012р. податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4», а саме:
- № 0000082300 за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 31208 грн. за порушення п.п.7.2.1,п.7.2, п.п.7.4.1,п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198.3, ст. 198.6, п.п.200.1, п.п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (а.с.110 том 1).
Позивач не погодився з вказаними рішеннями податкових органів та подав скаргу до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення від 14.11.2011р. та від 30.01.2012р. за результатами розгляду якої за рішенням ДПС України від 29.03.2012р. зазначені вище податкові повідомлення рішення від 14.11.2011р. № 0002622300 та від 30.01.2012р. № 0000082300 - залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с.118-119 том 1).
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.
Аналогічні повноваження податкових органів визначені і статтею 20 Податкового кодексу України.
З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень надано право та повноваження щодо проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.
Таким чином, здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкові повідомлення-рішення відносно позивача за результатами перевірки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.
Щодо правомірності та законності складання відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень від 14.11.2011р. та від 30.01.2012р. на підставі акту перевірки від 27.10.2011р., суд приходить до висновку про те, що дані податкові повідомлення-рішення є законними та правомірними, виходячи з наступного.
Як встановлено судом у ході судового розгляду справи та підтверджено позивачем, позивач з 2006 року має правовідносини з фірмою «Amstor Trade LLP» (Великобританія), щодо поставки продукції власного виробництва - біомаси з відповідним вмістом бета-каротину, що підтверджується укладеними між позивачем та зазначеною фірмою контрактів на поставку ( а.с.120-214 том 1).
При цьому, як підтвердив позивач, під час здійснення зазначених поставок, позивач не мав жодних правовідносин з ТОВ «Віта-Маркет» щодо надання маркетингових послуг.
Економічна необхідність в укладенні такого договору з ТОВ «Віта-Маркет», як зазначає позивач, виникла пізніше, в межах та під час виконання умов договору з фірмою Amstor Trade LLP» (Великобританія), а саме: в частині зібрання інформації про нові ринки збуту продукції, перемовин із транспортними, страховими компаніями, митного оформлення вантажу, відстеження такого вантажу на шляху слідування і т.і.
Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що 03.01.2008р. та 30.03.2007р. між ТОВ «НВП «Вітан» (Замовник) та ТОВ «Віта-Маркет» (Виконавець) були укладені договори № 04/1/0108 та № 24/1/0307 відповідно про надання послуг консультаційно-технічного обслуговування в частині наступного: ведення переговорів з компанією та її представниками у державах - поставок від імені Замовника по узгодженню дати поставок, укладенню додаткових угод, специфікацій на поставки. Обговорення питань вартості біомаси, логістика найбільш зручної форми доставки, якості біомаси, її упаковка та маркування; ведення телефонних і електронних переговорів від імені Замовника, зі своїми компаніями і організаціями на виконання умов цього договору, а також відрядження на зустрічі з представниками компанії співробітників Замовника; підготовка документації, листів, проектів договорів і контрактів від імені Замовника; пошук компаній-перевізників, авіа і суднохідних ліній, готових перевезти біомасу по вище перерахованому контракту як наземним, так і повітряним або морським транспортом; пошук страхових компаній від імені Замовника, яка забезпечить належне оформлення документів і видачу страхового поліса (а.с.215-218 том 1).
За умовами п.3.1 розділу 3 вищенаведених договорів, позивач (Замовник) зобов'язувався виплатити ТОВ «Віта-Маркет» (Виконавцю) щомісячну винагороду у розмірі 2% (за договором від 03.01.2008р.) та 1,5% ( за договором від 30.03.2007р.) від суми виставленого інвойсу компанії, в гривневому еквіваленті, по курсу НБУ на дату підписання акту виконаних робіт за кожну партію відвантаженої біомаси, сума якого узгоджується сторонами окремо і зазначається в актах прийому-здачі виконаних робіт.
За фактом виконання умов вищезазначених договорів, ТОВ «Віта-Маркет» були складені акти здачі-прийомки робіт (надання послуг) між сторонами, складені звіти по відправці біомаси та виписані наступні податкові накладні, а саме: копія податкової накладної № 302 від 11.05.2010р. на суму 24702,65 грн., копія податкової накладної № 376 від 15.06.2010р. на суму 24906,34 грн.,, копія податкової накладної № 443 від 09.08.2010р. на суму 1893,65 грн., копія податкової накладної № 442 від 06.08.2010р. на суму 1752,64 грн., копія податкової накладної №506 від 17.09.2010р. на суму 15838,40 грн., копія податкової накладної № 507 від 17.09.2010р. на суму 2011,48 грн., копія податкової накладної № 669 від 22.11.2010р. на суму 2250,61 грн., копія податкової накладної № 650 від 01.12.2010р. на суму 28440,84 грн., копія податкової накладної № 26 від 27.01.2011р. на суму 26544,61 грн., копія податкової накладної №91 від 28.03.2011р. на суму 2640,28 грн.,, копія податкової накладної № 18 від 06.04.2011р. на суму 31937,62 грн., копія податкової накладної № 22 від 12.05.2011р. на суму 27641,14 грн. (а.с.245-250 том 1, а.с. 1-7 том 2).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.
Отже, будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо.
Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Для установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема, у разі придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробником.
Так, в матеріалах справи наявні контракти на поставку біомаси від виробника - ТОВ «НВП «Вітан» до покупця - компанії «Amstor Trade LLP» (Великобританія), які укладалися між позивачем та зазначеною фірмою на поставку біомаси, виконання яких підтверджено копіями податкових накладних, видаткових накладних митними деклараціями, актами на відвантаження товару, виписками банку, товарно-транспортними накладними та факт того, що правовідносини з даною фірмою існували у позивача з 2006 року підтверджено представниками позивача у ході судового розгляду справи (а.с…. том 3, а.с.1-206 том 4).
Як вбачається з наданих суду документів, на підтвердження реальності вчинення господарської операції ТОВ «Віта-Маркет» за вказаними вище договорами щодо консультаційно-технічного обслуговування позивача, позивачем надані копії договорів від 03.01.2008р. та від 30.03.2007р. виписані ТОВ «Віта-Маркет» податкові накладні на звіти про відправку біомаси (а.с.215-250 том 1, а.с.1-7 том 2).
За таких обставин, з урахуванням наявності прямих контрактів з фірмою «Amstor Trade LLP» (Великобританія), суд приходить до висновку про відсутність мети укладених договорів про надання позивачу консультаційно-технічного обслуговування позивача, відсутність економічної необхідності в укладенні таких договорів, оскільки поставка була налагоджена між самим виробником продукції - позивачем і її покупцем - фірмою «Amstor Trade LLP» (Великобританія) про що свідчать укладені між даними суб'єктами господарювання контракти, податкові та видаткові накладні, декларації митої вартості товару, які були укладені напряму з позивачем та фірмою «Amstor Trade LLP» (Великобританія).
В той же час, позивач посилається і на те, що позивачем договори з ТОВ «Віта-Маркет» укладалися в тому числі і для розширення ринку збуту продукції ТОВ «НВП Вітан».
Однак, ні у ході проведення перевірки, ні у ході судового розгляду справи позивачем не були надання докази щодо укладення договорів, постачання товару позивачем з іншими покупцями його продукції, крім фірми «Amstor Trade LLP» (Великобританія).
Отже, фактично позивачем не було доведено що у результаті виконання договорів, укладених з ТОВ «Віта-Маркет», позивачем були знайдені нові ринки збуту та його продукція була поставлена і іншим постачальникам, а не лише вказаній фірмі, а саме: позивачем не доведено в судовому засіданні економічну доцільність, економічну обґрунтованість, не надано переліку нових покупців, якими придбано продукцію позивача в результаті проведених заходів ТОВ «Віта-Маркет».
Крім того, на виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Віта-Маркет» позивачем не надано доказів укладення договорів зі страховими компаніями, які забезпечували б оформлення документів і видачу страхового полісу, не надано доказів укладення договорів позивачем з компаніями-перевізниками щодо перевезення його продукції наземним, повітряним і морським транспортом, не надано доказів щодо витрат на відрядження на зустрічі з представниками компанії співробітників позивача згідно до вимог п.1.1 розділу 1 вищевказаних договорів.
За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту реальності здійснення господарських операцій за договорами з вищевказаним контрагентом - ТОВ «Віта-Маркет», Отже, висновки податкової інспекції в акті перевірки від 27.10.2011р. про те, що отримані послуги позивачем від ТОВ «Віта-Марет» не є доцільними та економічно обґрунтованими є правомірними.
Не можуть бути покладені в основу даного рішення і посилання позивача як на доказ неправомірності та незаконності прийнятих податкових повідомлень-рішень відносно позивача податковим органом висновок експертного економічного дослідження №3535/3536-11, складений судовим експертом Криволаповим О.В. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.11.2011р. за висновками якого підтверджено право ТОВ «НВП «Вітан» на віднесення до валових витрат по податку на прибуток та до податкового кредиту по ПДВ по послугах отриманих від ТОВ «Віта-Маркет» за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., виходячи з наступного.
Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгруновують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд забезпечує докази, зокрема, і шляхом призначення експертизи.
Статтею 81 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.
За нормами ч.5 ст. 82 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована у постанові або ухвалі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 вказаного Кодексу).
З аналізу наведених норм чинного законодавства видно, що висновок експерта оцінюється судом на рівні з іншими доказами, які є у справі та не є обов'язковим для суду.
Таким чином, наданий суду вищевказаний висновок експерта, який складений на замовлення позивача, оцінюється судом на рівні з іншими доказами наявними у справі та з урахуванням пояснень наданих представниками позивача та відповідача, а також наданими документами, які досліджені в судовому засіданні та за результатами їх дослідження судом встановлено відсутність реальності здійснення господарської операції за вказаними вище договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Віта-Маркет», що спростовують висновки експерта про право позивача на віднесення до валових витрат та до податкового кредиту по ПДВ по послугах, отриманих позивачем від ТОВ «Віта-Маркет», оскільки у відповідності до ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» будь-які документи ( у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.
Також, слід зазначити, що питання про право на віднесення до валових витрат та до податкового кредиту по ПДВ по правовідносинах з контрагентами не може бути предметом дослідження судового експерта, оскільки відповідні питання вирішуються у правовому полі шляхом встановлення обставин у ході судового розгляду справи, оскільки не потребують спеціальних знань у вказаній галузі у розумінні ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, фактично, судовий експерт, вийшов за межі своїх повноважень та надав правову оцінку наявності чи відсутності права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту, що суперечить нормам Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і є недопустимим.
Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 цього ж Кодексу визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, позивач у ході судового розгляду справи не надав відповідних доказів на підтвердження реальності (фактичного) здійснення господарської операції за договорами, укладеними з ТОВ «Віта-Маркет», не довів економічної доцільності та обґрунтованості і господарської мети укладених договорів з ТОВ «Віта-Маркет», в той час, як відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність своїх висновків, викладених в акті перевірки від 27.10.2011р.
За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для визнання недійсними оспорюваних податкових повідомлень-рішень, оскільки зазначені рішення прийняті у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не має підстав і для задоволення даного позову.
Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідна правова позиції Вищого адміністративний Суд України, яка викладена в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі Вищого адміністративного Суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 91, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вітан» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0002622300 від 14.11.2011р., № 0000082300 від 30.01.2012р. - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25.06.2012р.
Суддя С.О. Конєва