Категорія №10.1
Іменем України
23 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/2700/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А. А.,
при секретарі судового засідання: Рязанській Є. О.,
за участю
прокурора: Ногіної О. М. (посвідчення № 306 від 04.07.2012 року),
представника позивача: Дубіної Т. О. (довіреність № 82/06-06 від 10.01.2012 року),
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Станично-Луганського району Луганської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
03 квітня 2012 року Прокурор Станично-Луганського району Луганської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1257,30 грн., в якому зазначив, що відповідно до п. 6 ч.2 ст.17, п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Розмір несплачених страхових внесків відповідачем станом на 23.03.2012 року складає 1257,30 грн. В добровільному порядку борг не погашено, тому позивач просив стягнути недоїмку по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1257,30 грн. з відповідача.
Прокурор та представник відповідача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився про дату, місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином (аркуш справи 43), причини неявки суду не повідомив. У запереченні на позовну заяву відповідач зазначив наступне.
Суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощений спосіб оподаткування (єдиний, фіксований податок ) - не є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду.
Спрощена система оподаткування, встановлена Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який має силу Закону відповідно до Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, відповідає принципам, закладеним у ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», а саме, податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом (тобто Указом № 727), сплаті не підлягають. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону (тобто до Указу № 727).
Відповідач зазначив, що пункт 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначає, що суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок не є платником збору обов'язкове державне пенсійне страхування.
За таких обставин, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що відповідача 13.08.2008 року зареєстровано як фізичну особу - підприємця із присвоєнням ідентифікаційного номера НОМЕР_1, та відповідач перебуває на обліку в управлінні фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (аркуш справи 6).
Відповідач має заборгованість по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне в розмірі 1257,30 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (аркуш справи 8).
Відповідно до п. п. 4 п. 8 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон № 1058) (із змінами, внесеними згідно з Законами України № 2464-IV від 08.07.2010 року, № 2856-IV від 23.12.2010 року), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які вибрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку визначеним цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачується страхові внески.
Згідно зі ст. ст. 14, 15 Закону № 1058 страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи і організації створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Відповідно до ч. З ст. 106 Закону України № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного Фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги страхувальник зобов'язаний сплатити суми заборгованості та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми заборгованості, зазначеної у вимозі про сплату боргу, узгоджує її з органами Пенсійного Фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного Фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного Фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
На адресу відповідача була направлена вимога від 26.04.2011 року № Ф-63 на суму 1257,30 грн. для сплати заборгованості у добровільному порядку. Вказана вимога отримана відповідачем 06.07.2011 року, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_2
Зазначена вимога була оскаржена відповідачем до Луганського окружного адміністративного суду. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року по справі № 2а/1270/3674/2012 позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 26.04.2011 року №Ф-63 залишено без розгляду.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року по справі № 2а/1270/3674/2012 повернуто апелянту.
Ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 року по справі № 2а/1270/3674/2012 набрала законної сили.
Таким чином, вимога управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 26.04.2011 року № Ф-63 на суму 1257,30 грн. є чинною.
Оскільки сума заборгованості до теперішнього часу відповідачем не сплачено, вимога управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 26.04.2011 року № Ф-63 про стягнення з відповідача недоїмки по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1257,30 грн. є чинною, суд вважає необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 на користь управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області недоїмку по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1257,30 грн.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги Прокурора Станично-Луганського району Луганської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (іден. код НОМЕР_1, мешкає: 93600, АДРЕСА_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Мая, 20, рр 25601301754 в ЛОУ «Ощадбанка» м. Луганськ, МФО 304665, і.к. 21792637) недоїмку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 1257,30 грн.(одна тисяча двісті п'ятдесят сім гривень тридцять копійок).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову складено в повному обсязі та підписано 27 серпня 2012 року.
СуддяА.А. Лагутін