13 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4251/12
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Ярина С.О. Солодовнікова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськ-Авто»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання наказу відповідача від 13.03.2012р. № 310 протиправним, -
06.04.2012р. Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровськ-Авто» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська та просить визнати наказ відповідача від 13.03.2012р. № 310 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача протиправним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.02.2012р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р. та за результатами цієї перевірки було складено акт № 556/231/20220933. 05.03.2012р. позивачем були подані письмові заперечення на вказаний акт, в яких зазначалося про неможливість їх об'єктивного розгляду без проведення документальної позапланової виїзної перевірки для належного визначення сутності укладених позивачем дилерських договорів. 15.03.2012р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку протягом одного робочого дня та складено відповідний акт за № 1329/231/20220933, який майже дослівно повторює текст та висновки акту перевірки від 28.02.2012р. Позивач зазначає, що позапланова перевірка проведена поверхнево та формально, оскільки в ході її проведення фактично не були досліджені чи прийняті до уваги нові обставини, що підлягають дослідженню в порядку п.78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України, викладені позивачем у запереченнях.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що податкова інспекція під час винесення оскаржуваного наказу діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України з урахуванням норм п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. У ході розгляду заперечень позивача було встановлено той факт, що на позабалансовому рахунку 023 «матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» здійснюється облік ТМЦ по роздрібній ціні з ПДВ. Так як даний показник брав участь у розрахунку суми компенсації (маржі), для з'ясування даного факту та правильного визначення суми податкових зобов'язань на підставі п.п. 78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України податковим органом 13.03.2012р. було видано наказ № 310 на проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань повноти та правильності визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р. За результатами проведення позапланової виїзна перевірки позивача було складено акт перевірки від 15.03.2012р. та в подальшому прийняті відносно позивача податкові повідомлення-рішення якими визначені грошові зобов'язання позивачеві за завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток в сумі 2436354 грн. та за завищення податку на додану вартість на загальну суму 4946042 грн. за порушення позивачем ст.ст. 4,5,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.ст.3,4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.14,185 Податкового кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про заміну відповідача у справі його правонаступником на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на проведенням реорганізації органів Державної податкової служби згідно до постанови КМУ від 21.09.2011р. № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» на виконання якої було утворено Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби, до якої перейшли всі права та обов'язки відповідача згідно до ст.108 ЦК України.
Представник позивача проти заміни відповідача його правонаступником не заперечував.
У судовому засіданні 23.05.2012р. на підставі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено відповідача у даній справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Державної податкової служби.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 13.06.2012р.
Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом у ході судового розгляду справи та підтверджується наданими матеріалами справи, податковим органом у період з 12.12.2011р. по 21.02.2012р. проводилася планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009р. по 30.09.2011р. за результатами якої податковою інспекцією було складено акт № 556/231/20220933 від 28.02.2012р. (а.с.8-47).
05.03.2012р. позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними у вищезазначеному акті, подав до податкової інспекції письмові заперечення на акт перевірки від 28.02.2012р. в яких зазначив про те, що висновки, зроблені перевіряючими, викладені в акті перевірки від 28.02.2012р., зроблені без врахування всіх обставин, що мали бути з'ясовані у ході перевірки (а.с.48-55).
13.03.2012р. податковим органом було прийнято наказ № 310 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» відповідно до п.78.1.5 ст. 78 Податкового кодексу України в рамках розгляду заперечень позивача на акт планової перевірки від 28.02.2012р. та посилання платника податків на обставини, що не були досліджені під час проведення планової перевірки, для об'єктивного їх розгляду за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р.(а.с.6).
В подальшому, на підставі зазначеного наказу № 310 від 13.03.2012р. податковим органом у період з 14.03.2012р. по 15.03.2012р. з відома директора підприємства позивача та в присутності головного бухгалтера була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти та правильності визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р. за результатами якої було складено акт №1329/231/20220933 від 15.03.2012р.(а.с.56-84).
22.03.2012р. податковим органом за результатами вищевказаної перевірки на підставі акту перевірки від 15.03.2012р. були прийняті два податкові повідомлення-рішення, а саме:
- № 0000422301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 947 863 грн.;
- № 0000392301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6 096 172 грн.(а.с.113-114).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Згідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
У відповідності до вимог п.п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок проведення позапланових перевірок встановлений статтею 78 Податкового кодексу України.
Так, у відповідності до п.п.78.1.5 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо платником податків подано у встановленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки - п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно зі статтею 81 цього Кодексу.
У відповідності до вимог п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступати до проведення документальної виїзної перевірки за умови пред'явлення, а саме: направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення вказаних документів платнику податків є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Як вбачається із наданих суду документів у ході судового розгляду справи, податковим інспектором до початку перевірки були пред'явлені посадовим особам позивача вищезазначений наказ на перевірку № 310 від 13.03.2012р., направлення на перевірку від 14.03.2012р. № 383, однак посадові особи ПАТ «Дніпропетровськ-Авто» після ознайомлення із вказаними документами відмовилися від його підписання, що підтверджується відповідним актом, складеним податковим інспектором 14.03.2012р. №297/231 (а.с.158).
Також, факт того, що позивачі були ознайомлені з наказом № 310 від 13.03.2012р. та направленням на перевірку від 14.03.2012р. № 383 свідчить і те, що посадові особи позивача допустили податкового інспектора Андрощук Т.М. до перевірки, перевірка була проведена з відома директора підприємства позивача Лагунова А.Ю. та в присутності головного бухгалтера Чепурної Н.М. та за результатами вказаної перевірки складений акт №1329/20220933 від 15.03.2012р. зі змісту якого видно, що вказаний акт був підписаний посадовими особами позивача з запереченнями (а.с.56-84).
У ході судового розгляду справи представник позивача підтвердив факт допущення до перевірки посадової особи органу державної податкової служби, проведення такої перевірки за оспорюваним наказом № 310 від 13.03.2012р. та факт складання за результатами перевірку акту від 15.03.2012р., а в подальшому і прийняття податковою інспекцією податкових повідомлень-рішень за результатами зазначеної перевірки.
За викладених обставин, вбачається, що посадові особи відповідача під час прийняття оспорюваного наказу та вчинення дій, направлених на проведення документальної позапланової виїзної перевірки діяли у межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачені нормами ст.ст. 20, 62, 75,78, 81 Податкового кодексу України.
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання наказу від 13.03.2012р. № 310 протиправним, суд виходить із того, що у відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За статтею 86 вказаного Кодексу, суд оцінює докази, які у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивач не довів належними та допустимими доказами протиправність прийнятого відповідачем наказу № 310 від 13.03.2012р., на вимогу суду не надав суду жодних доказів щодо неправомірності прийняття відповідачем оспорюваного рішення, не спростував доводів, викладених відповідачем у ході судового розгляду справи. Як вбачається зі змісту позову позивач не навів підстав, які б свідчили про порушення відповідачем вимог чинного законодавства України під час прийняття оспорюваного наказу, виходячи з того, що наказ був відповідачем прийнятий саме у зв'язку з поданням позивачем заперечень на акт перевірки від 28.02.2012р. та для об'єктивного розгляду заперечень, які подав позивач. Викладені у позові обставини щодо того, що перевірка була проведена поверхнево та формально, не можуть бути підставами для визнання оспорюваного наказу протиправним.
Посилання позивача на те, що податковим інспектором не було здійснено запис у журналі реєстрації перевірок також не може бути підставою для визнання оспорюваного наказу протиправним.
При цьому, слід зазначити, що, у даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту права, а саме: визнання наказу від 13.03.2012р. №310 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки протиправним, не призводить будь-яким чином до захисту прав та інтересів позивача, оскільки як встановлено в судовому засіданні за результатами такої перевірки уже було складено акт перевірки від 15.03.2012р. та податкові повідомлення-рішення від 22.03.2012р., що підтвердив також і представник позивача в судовому засіданні ( а.с.56-84,113-114).
Згідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Отже, саме податкове повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання платнику податків є обов'язковим для виконання платником податків за результатами проведеної перевірки, оскільки саме воно призводить до зміни майнового стану платника податків та його прийняття податковим органом може бути предметом спору в судовому порядку.
Оцінка правомірності прийнятого наказу, правомірності проведення перевірки повинна бути надана судом під час розгляду спору про визнання неправомірним, протиправним, незаконним чи скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведеної перевірки, оскільки саме воно призводить до зміни майнового стану платника податків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з того, що судом встановлено у ході судового розгляду справи правомірність та законність прийнятого відповідачем оспорюваного наказу, який прийнятий відповідачем у відповідності до наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровськ-Авто» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Державної податкової служби про визнання наказу відповідача від 13.03.2012р. № 310 протиправним - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 18.06.2012р.
Суддя С.О. Конєва