номер провадження справи 7/87/12
Запорізької області
20.08.12 Справа № 5009/2693/12
За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, с. Кучерівка, Куп'янський район, Харківська область
До відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, м. Запоріжжя
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - приватний підприємець
Від відповідача: не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 24732грн. 00коп. передплати, 650 грн. 49коп. 3 % річних, 98 грн. 93 коп. інфляційних витрат.
Ухвалою суду від 17.07.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 01.08.2012 р. Ухвалою суду від 31.07.2012р. судове засідання відкладалось до 20.08.2012р.
Ухвали суду були направлені в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем в позовній заяві.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК ( 1798-12 ).
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК) (1798-12), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, тобто за тою ж адресою, що вказана позивачем в позовній заяві.
Виходячи з вищевикладеного, сторони належним чином були сповіщенні судом про час і місце судового засідання.
Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"(з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.
Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідач без поважних причин не виконав вимоги суду, викладені в ухвалі від 17.07.2012р., не надав витребувані матеріали, повторно не з'явився в судове засідання, не направив в судове засідання свого повноважного представника.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Представник позивача, в судовому засіданні, продовженому 20.08.2012р., підтримав заявлені позовні вимоги в повному об'ємі.
За клопотанням представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що спір можливо розглянути згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Розгляд справи закінчено 20.08.2012р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
26 травня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (відповідач) була досягнута домовленість щодо поставки відповідачем на адресу позивача чотирьох кондиціонерів Міdеа МSG - 07НR Рlas 2,0 кВт за ціною по 1936 грн. за штуку; п'яти кондиціонерів Міdеа МSG - 09НR Рlas 2,5 кВт за ціною по 1993грн. за штуку та трьох кондиціонерів Міdеа МSG - 12НR Рlas 3,5 кВт за ціною по 2341грн. за штуку.
На підтвердження прийнятого до виконання замовлення відповідачем був виставлений позивачу рахунок-фактуру №СК22-0410 від 26 травня 2011 року, на загальну суму 24732,00 грн. (Додаток 2).
Таким чином, між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб було укладено господарський договір щодо поставки кондиціонерів, що не суперечить вимогам положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.
Надані в матеріали справи документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), яка за своєю правовою природою є договором поставки, передбаченого ст. 256 ГК України.
Договір поставки було укладено сторонами в усній формі.
Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Свої зобов'язання щодо оплати товару позивач, як покупець за договором виконав повністю і сплатив на підставі рахунку-фактури № СК22-0410 від 26.05.2011 р. на банківський рахунок відповідача 24732 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 27.05.2011 р. на суму 15000 грн. і платіжним дорученням № 1 від 30.05.2011 р. на суму 9732 грн. (долучені до матеріалів справи).
Проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором і не передав позивачу оплачені кондиціонери.
На письмову претензію позивача від 26.07.2011р. щодо поставки товару або повернення грошей, відповідач надіслав позивачу електонною поштою лист, в якому повідомив про прийняття умов претензії та зобов'язався виконати їх до 5 серпня 2011 року (додаток 5).
Враховуючи той факт, що, на момент розгляду спору по суті, відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов'язань, вимога позивача про стягнення 24732грн. 00коп. попередньої плати за непоставлений відповідачем товар обґрунтована і підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 693 ГПК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару у встановлений строк, покупець або повернення суми попередньої оплати.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. № 1 від 26.07.2011р., в якій позивач просив відповідача поставити товар або повернути позивачу суму попередньої плати, здійсненої позивачем за рахунком фактурою № СК 22-0410 від 26.05.2011р.
В зазначений в претензії строк (чи в установлений законом) відповідач зобов'язання по поставці товару або поверненню попередньої плати не виконав.
31.07.2012р. позивачем булла направлена повторна претензія, яка також залишена відповідачем без задоволення.
Позивач просить стягнути з відповідача 98 грн. 93 коп. суми втрат від інфляції та 650грн.49коп. суми 3 % річних за період з 06.08.2011р. по 20.06.2012р.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розділом 4 НОРМАТИВУ і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, а саме:
4.1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):
4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;
4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1;
4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;
4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;
1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. {Пункт 4.1 глави 4 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1267 (3/10-РГ) від 08.12.2009 }
4.2. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Тобто, враховуючи вищевикладене, перебіг строку щодо порушення зобов'язань слід відраховувати з 08.08.2012р.
Перевіривши розрахунки позивача та період нарахування , судом встановлено, що сума втрат від інфляції, яка підлягає задоволенню складає 24 грн. 03коп. за період з серпня 2011р. по червень 2012р., а сума 3 % річних за період з 08.08.2011р. по 20.06.2012р. складає 643 грн. 43 коп., пред'явлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню (розрахунок додано до матеріалів справи).
В решті пред'явлених сум слід відмовити, як пред'явлених необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити частково.
Судові витрати, на підставі ст. 49 ГПК України, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, так як з його вини спір доведено до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 207, 526, 530, 610, 625, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 до відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3, АДРЕСА_2 (іпн НОМЕР_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2, АДРЕСА_3 (п/р НОМЕР_2 в ХГРУ «Приватбанк»у м. Харків, МФО 351533) 24732 (двадцять чотири сімсот тридцять дві) грн.00 коп. передплати, 643 (шістсот сорок три) грн. 43 коп. 3% річних, 24 (двадцять чотири) грн. 00коп. суми індексу інфляції, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет