01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"06" серпня 2012 р. Справа № 4/082-12
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»,
м. Бориспіль
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»,
м. Бориспіль, Київська область
про стягнення 1860540,08 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача Коноваленко І.М., за дов. від 03.01.12р. №35-30-7;
від відповідача Гребенченко О.А., за дов. від 07.06.12р.;
Обставини справи:
Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»(відповідач) про стягнення 1860540,08 грн. заборгованості, з яких 1775455,08 грн. основний борг, 66702,94 грн. пеня, 13076,18 грн. 3 % річних, 5305,88 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором про надання послуг від 09.04.08р. №02.1.1.-23.13-12, в частині оплати вартості наданих послуг.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.12р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 23.07.12р.
19.07.12р. на адресу господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи, у зв'язку з неможливістю повноважного представника відповідача бути присутнім на даному судовому засіданні.
23.07.12р. на адресу господарського суду Київської області від Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи, а саме статутних документів позивача.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.12р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 06.08.12р., повторно зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду викладені в ухвалі від 13.07.12р.
06.08.12р. на адресу господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»надійшов відзив на позовну заяву, який також було озвучено в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення основного боргу, оскільки сума основного боргу погашена за рахунок зарахування заборгованості, яка виникла у позивача перед відповідачем за спричинення збитків, внаслідок неправомірного використання належних відповідачу стійок реєстрації. Вказаний відзив прийнятий судом до розгляду.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
Враховуючи наявність в матеріалах справи доказів для об'єктивного вирішення спору по суті, 09.08.2012р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд,-
встановив:
09.04.2008р. між ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(аеропорт) та ТОВ «Аерохендлінг»(компанія) було укладено договір про надання послуг №02.1.1.-23.13-12 (Договір), відповідно до умов якого аеропорт надає, а компанія отримує та оплачує послуги з використання в терміналах Аеропорту автоматизованої електронної системи спільного користування обладнанням (СUTE) через автоматизовані робочі місця (АРМ) для доступу до систем контролю управління відправками (DCS), надалі -послуги (п.п. 1.1. Договору). Вказаний договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до п.п. 1.3 Договору, договір діє з 01.02.2008 року до 01 02.2010 року, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.
Приписами п.п. 2.2.1 Договору передбачено, що компанія зобов'язана своєчасно здійснювати розрахунки за надані згідно з Договором послуги.
За даним Договором компанія, згідно виставлених рахунків, сплачує аеропорту за фактичне використання Системи СUTE 33,00 (тридцять три) гривні (без ПДВ) за одну годину роботи однієї стійки (п.п. 3.1 Договору).
До Договору вносились зміни, шляхом укладення додаткових угод №1 від 11.03.09, №2 від 26.12.11 та №3 від 13.06.12.
Згідно п.п. 2.1.10 Договору, аеропорт щомісяця до 10 числа місяця, що слідує за звітним, зобов'язаний виставляти компанії рахунки за надані послуги за цінами вказаними у п.п 3.1 Договору та виписувати Акти приймання-здачі виконаних послуг.
Відповідно до п.п 3.3 Договору та Додаткової угоди №2, аеропорт проводить облік наданих послуг згідно з підпунктом 3.1.2, оформлює щомісячно звітну документацію, а саме: відомість про надання послуги із забезпечення реєстрації пасажирів (надання стійки реєстрації та використання телекомунікаційної послуги SІТА АіrроrtСоnnесt СUТЕ) компанії, яка наведена в Додатку № 1 до Договору та яка є невід'ємною частиною Договору та відомість про використання автоматизованих робочих місць розшуку багажу системи SІТА АіrроrtСоnnесt СUТЕ в терміналі «F», яка наведена в Додатку № 2 до Договору та яка є невід'ємною частиною Договору (надалі - Облікові документи). Облікові документи підписуються керівниками сторін або призначеними повноважними особами. У разі підписання зазначених у цьому пункті облікових документів не керівниками, Сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження осіб, що підписують облікові документи (із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 26.12.11).
Відповідно до п.п 3.4 Договору, п.п. 3.1 Договору та на підставі документів, вказаних у підпункті 3.3 Договору, аеропорт щомісячно до 10 числа місяця, виставляє компанії рахунок за надані послуги за звітний місяць. Сплата рахунку проводиться компанією протягом 5-ти робочих днів після отримання рахунку (із змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 26.12.11).
Господарським судом встановлено, що позивачем у період з серпня 2011 по квітень 2012 року були надані відповідачу послуги згідно умов Договору, для сплати яких було складено та надано відповідачу наступні рахунки-фактури: № 71/1263 (31.08.11) на суму 90 629,28 грн., № 171/577 (31.08.11) на суму 53 740,80 грн., №171/578 (31.08.11) на суму 94 893,12 грн., № 171/579 (31.08.11) на суму 95 705,28 грн., № 171/638(30.09.11) на суму 94 491,36 грн., №171/683 (31.10.11) на суму 81 453,60 грн., № 171/711 (30.11.11) на суму 63 370,08 грн., №171/768 (31.12.11) на суму 58 008,00 грн., № 171/764 (31.12.11) на суму 67 685,76 грн., №171/809 (25.01.12) на суму 39 295,74 грн., №171/810(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/811 (25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/812(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/813(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/814(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/815(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/816(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/817(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., №171/818(25.01.12) на суму 58 008,00 грн., № 171/829 (31.01.12) на суму 62 614,08 грн., №171/914(29.02.12) на суму 47 952,00 грн., №171/925 (29.02.12) на суму 58 501,44 грн., №171/928 (29.02.12) на суму 58 008,00 грн., №171/951 (31.03.12) на суму 58 008,00 грн., №171/952 (31.03.12) на суму 66 674,88 грн., №171/997 (30.04.12) на суму 74 865,60 грн., №171/1000 (30.04.12) на суму 58 008,00 грн., №171/823 (31.01.12) на суму 162 545,76 грн., загалом на суму 1 908 522,78 грн.
Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач не повністю оплатив надані послуги, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 1775455,08 грн.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відзиві на позов, відповідач проти зазначеної суми боргу заперечує, зазначаючи, що заборгованість в розмірі 1 720 281, 19 грн. ним погашена шляхом зарахування заборгованості, яка виникла у позивача перед відповідачем за спричинення збитків, у зв'язку із неправомірним використанням належним відповідачу стійок реєстрації, що підтверджується листом відповідача від 05.06.2012р. № 12-189 та від 19.06.2012р. № 12-204, строк сплати яких настав 25.05.2012р. А тому, з урахуванням викладеного, заборгованість в розмірі 1 720 281, 19 грн. ним погашена в повному обсязі.
Розглянувши подані відповідачем пояснення, а також заслухавши з даного приводу усні заперечення представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Як вбачається з поданого відповідачем відзиву, останній зазначає, що сума однорідних вимог була зарахована, оскільки позивач своїми неправомірними діями щодо демонтажу належних ТОВ «Аерохендлінг»спричинив останньому збитки в розмірі 1720 81,19 грн., які є упущеною вигодою.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Отже, предметом доказування згаданої вимоги є факти неправомірних дій (бездіяльності) позивача, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) позивача і заподіяння ним шкоди.
Однак, відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання щодо зарахування зустрічних вимог, у зв'язку з понесеними збитками, внаслідок неправомірних дій позивача, не знайшли свого документального та правового підтвердження матеріалами справи, оскільки відповідач не надав суду доказів демонтажу належних йому на праві власності чи користуванні стійок саме відповідачем, а також виникнення шкоди саме з вини відповідача.
До того ж, відповідач не надав суду належним доказів використання стійок реєстрації відповідачем (договір оренди, суборенди, тощо), у зв'язку з чим неможливо встановити причинний зв'язок між понесеними позивачем збитками (упущеною вигодою) та діями (бездіяльністю) відповідача.
Зважаючи на те, що відповідач не довів суду наявність збитків, які понесені ним внаслідок протиправної поведінки позивача (рішення суду про стягнення шкоди, визнана вимога позивачем), доводи відповідача, викладені у відзиві щодо проведення зарахування зустрічних однорідних зобов'язань, господарський суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення позивача до відповідальності, та застосування приписів ст. 601 ЦК України для припинення зобов'язання в частині суми основного боргу в розмірі 1 720 281, 19 грн.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.
Зважаючи на те, що послуги позивачем надавались, які в свою чергу, були прийняті, частково оплачені та погоджені відповідачем, суд зазначає, що позивачем дотримано вимог процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час, як відповідачем не спростовано факт існування заборгованості перед позивачем у сумі 1 775 455,08 грн., яка підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 5305,88 грн., а 3% річних 13076,18 грн. Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних і встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 3% річних в сумі 13076,18 грн. підлягає задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача 5305,88 грн. інфляційних втрат, слід зазначити наступне:
Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що у період з липня по серпень 2011 року інфляційні нарахування мали від'ємне значення, що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.
Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.
Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція -зростання).
Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).
У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.
Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97р. № 62-97р «Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел».
При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.
Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.
Як слідує з матеріалів справи, розрахунок збитків від інфляції за спірний період має від'ємне значення та складає -4669,68 грн.
З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні стягнення 5305,88 грн. інфляційних втрат, оскільки вказана сума не відповідає дійсності, так як за спірний період спостерігався процес дефляції.
Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача також пеню, яка за його розрахунком, який міститься в матеріалах справи, становить 66702,94 грн.
Приписами п.п. 3.5 Договору передбачено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожен день затримки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 ГК України, а також враховуючи пункт 3.4 договору щодо оплати послуг, та встановлено, що поданий позивачем розрахунок відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 66 702, 94 грн.
За таких обставин господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»підлягають частковому задоволенню та з ТОВ «Аерохендлінг»підлягає стягненню 1775455,08 грн. боргу, 66702,94 пені, 13076,18 грн. 3 % річних. В іншій частині суд відмовляє.
Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються пропорційно розміру задоволених вимог на сторони.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»(08307, Київська область, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 20572069) -1775455 (один мільйон сімсот сімдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень) 08 коп. боргу, 66702 (шістдесят шість тисяч сімсот дві гривні) 94 коп. пені, 13076 (тринадцять тисяч сімдесят шість гривень) 42 коп. 3% річних, 37 104 (тридцять сім тисяч сто чотири) грн. 68 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Дата складання повного тексту рішення:10.08.2012р.
Суддя О.В. Щоткін