ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-71/7388-2012 09.08.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 6 234,71 грн.
Суддя Нечай О.В.
Представники сторін:
від позивача: Шупик О.А., довіреність № 4 від 03.01.2012 р.
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «АХА Страхування»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 31 564,26 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 37 870,52 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/7388-2012, розгляд справи призначено на 05.07.2012 р.
03.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано документи на виконання вимог ухвали від 05.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7388-2012.
У судове засідання 05.07.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 05.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7388-2012 позивач не виконав.
Представник відповідача у судове засідання 05.07.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 05.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7388-2012 відповідач виконав.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 05.07.2012 р. не з'явився, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7388-2012 та необхідністю витребування у позивача нових доказів, розгляд справи відкладено на 26.07.2012 р.
13.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано пояснення по суті спору та заяву про зменшення позовних вимог.
24.07.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документ для долучення до матеріалів справи.
У судове засідання 26.07.2012 р. представник позивача з'явився та надав документ на виконання вимог ухвали від 05.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7388-2012. Вимоги ухвали від 05.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7388-2012 позивач виконав частково.
Представник відповідача у судове засідання 26.07.2012 р. не з'явився.
У судовому засіданні 26.07.2012 р. представник позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши у судовому засіданні 26.07.2012 р. клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.
Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 26.07.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7388-2012 та задоволенням судом клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, розгляд справи відкладено на 09.08.2012 р.
27.07.2012 р. представником позивача були подані документи для долучення до матеріалів справи.
У судове засідання 09.08.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання 09.08.2012 р. не з'явився.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
08 грудня 2010 року між Сливченко Валерією В'ячеславівною (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка»(далі - позивач) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті (далі - Договір) № 021025/4002/0000292, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Хюндай», державний номерний знак АХ 1241 ВХ.
20.10.2011 р. приблизно о 19 год. 40 хв. Глаговський І.В., керуючи транспортним засобом марки «Шевроле», державний номерний знак АЕ 4321 СН, на перехресті вулиць Міроносицької та О.Гончара у м. Харкові, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху «Надай дорогу»та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Хюндай», державний номерний знак АХ 1241 ВХ, під керуванням водія Сливченко В.В., який рухався по головній дорозі, чим порушив п. 8.4 Правил дорожнього руху України. Транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що призвело до матеріальних збитків.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2011 р. Глаговського І.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу № 768/11/11, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак АХ 1241 ВХ, внаслідок ДТП, яка сталась 20.10.2011 р. приблизно о 19 год. 40 хв., на перехресті вулиць Міроносицької та О.Гончара у м. Харкові, складає 31 564,26 грн. (з урахуванням 20 % податку на додану вартість).
Позивачем було складено та підписано страховий акт № 00077462 від 28.11.2011 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Хюндай», державний номерний знак АХ 1241 ВХ, внаслідок вищезазначеної ДТП визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 37 870,52 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 00077462 від 28.11.2011 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 37 870,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 039808 від 01.12.2011 р.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Відповідачем було складено та підписано страховий акт № 2011/V/OMTPL03692/VESCO12772 від 05.06.2012 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Хюндай», державний номерний знак АХ 1241 ВХ, внаслідок ДТП, 20.10.2011 р. приблизно о 19 год. 40 хв., на перехресті вулиць Міроносицької та О.Гончара у м. Харкові, визнано відповідачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в порядку регресу на користь позивача в розмірі 24 329,55 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем погашено частину заборгованості на користь позивача в розмірі 24 329,55 грн., згідно з страховим актом № 2011/V/OMTPL03692/VESCO12772 від 05.06.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням № 25433 від 07.06.2012 р.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в порядку регресу з урахуванням 20 % податку на додану вартість.
У своєму письмовому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що ним сплачено страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 24 329,55 грн. з урахуванням франшизи, встановленої Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6519691 без урахування нарахованих позивачем 20 % податку на додану вартість.
Суд частково погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.
Згідно з платіжним дорученням № 039808 від 01.12.2011 р. страхове відшкодування в розмірі 37 870,52 грн. було сплачено позивачем на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «КБ «Приватбанк», призначенням платежу є поповнення карткового рахунку Сливченко Валерії В'ячеславівни ІПН 3112505828 №к 6762462039669392 , страхове відшкодування згідно з Договором № 021052/4002/0000292 від 08.12.2010 р., без ПДВ.
Відповідно до п. 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:
1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;
4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);
г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);
ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;
д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Як вбачається з п. 196.1.3. ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
З огляду на вищенаведене, суд зазначає про відсутність підстав для відшкодування 20 % податку на додану вартість, оскільки страхове відшкодування в розмірі 37 870,52 грн. було перераховано на картковий рахунок фізичної особи, яка не визначена платником податку на додану вартість відповідно до переліку платників податку на додану вартість. Дана правова позиція господарського суду міста Києва підтверджується практикою Верховного суду України при розгляді цивільних справ, що виникають з договорів страхування.
Суд не погоджується з твердженням відповідача, в частині сплати останнім повної суми заборгованості на користь позивача з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
Згідно приписів п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Позивачем було додано до позовної заяви Звіт № 768/11/11, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак АХ 1241 ВХ, складає 31 564,26 грн.
Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
На підставі сформованого позивачем страхового акту, з урахуванням висновків, викладених оцінювачем у Звіті № 768/11/11, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування.
Відповідачем додано до матеріалів справи власний страховий акт № 2011/V/OMTPL03692/VESCO12772 від 05.06.2012 р., відповідно до якого відповідачем було розраховано страхове відшкодування в розмірі 24 329,55 грн., яке було виплачене позивачу 07.06.2012 р. (платіжне доручення № 25443).
Суд не погоджується з тим, що відповідачем було вірно розраховано суму страхового відшкодування, оскільки останнім не надано суду документу на підтвердження розрахунку страхового відшкодування у відповідності з приписами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Шевроле», державний номерний знак АЕ 4321 СН, Глаговського І.В., на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «АХА Страхування», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/6519691.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно з абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № ВЕ/6519691 встановлено франшизу в розмірі 1 000,00 грн.
Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № ВЕ/6519691, при визначенні розміру позовних вимог.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 974,00 грн. (31 564,26 грн. -розмір матеріального збитку відповідно до Звіту № 768/11/11, за вирахуванням 5 260,71 грн. -20 % ПДВ та 24 329,55 грн. -розмір страхового відшкодування, сплаченого відповідачем позивачу відповідно до платіжного доручення № 25443 від 07.06.2012 р., а також за вируванням 1 000,00 грн. -розмір франшизи, встановлений Полісом № ВЕ/6519691).
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код: 20474912) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, ідентифікаційний код: 20033533) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 974 (дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 52 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 14.08.2012 р.
Суддя О.В. Нечай