Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" серпня 2012 р.Справа № 5023/1702/12 вх. № 1702/12
Господарський суд Харківської області у складі:
Головуючий суддя Рильова В.В.
судді: Жиляєв Є.М. , Суярко Т.Д.
при секретарі судового засідання Бобровою Д.О.
за участю:
прокурора - Фокін С.О., посвідчення №39 від 03.02.2011р.;
позивача - Ворожбянов А.М., довіреність №08-11/82/2-12 від 04.01.2012р.;
відповідача - ОСОБА_2, угода №1/4 від 25.04.2012р.;
третіх осіб:
Харківського міського управління земельних відносин Харківської міської ради - не з"явився;
Державної інспекції сільського господарства Харківської області - Воробей Н.М., довіреність №409 від 19.03.2012р.;
Гаражного кооперативу "Старт" - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, стороні позивача:
- Харківське міське управління земельних відносин Харківської міської ради, м.Харків,
- Державна інспекція сільського господарства Харківської області, м.Харків,
- Гаражний кооператив "Старт", м. Харків;
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків;
про стягнення шкоди у розмірі 137826,89грн. та звільнення земельної ділянки
Заступник прокурора Дзержинського району м. Харкова, в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 137826,89грн. та зобов"язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,26га, із приведенням її у придатний для подальшого використання стан. Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 06.06.2012р. було призначено для розгляду справи № 5023/1702/12 судову колегію.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 06.06.2012р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011р. та беручи до уваги ухвалу суду від 06.06.2012р., про призначення судової колегії, для розгляду справи № 5023/1702/12 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Аюпова Р.М. та суддя Суярко Т.Д.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області від 19.06.2012р., враховуючи рішення зборів суддів від 06.01.2011р. та беручи до уваги ухвалу відпустку судді Аюпової Р.М., для розгляду справи № 5023/1702/12 було призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Жиляєв Є.М. та суддя Суярко Т.Д.
Ухвалою суду від 30.03.2012р. розгляд справи було відкладено на 08.08.2012р.
Прокурор в судовому засіданні 08.08.2012р. позовні вимоги підтримав повністю, просить суд стягнути шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 137826,89грн. та зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,26га, із приведенням її у придатний для подальшого використання стан; судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача. Також прокурор надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, поданих через канцелярію суду 08.08.2012 року, які долучаються судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2012р. підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором, в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.08.2012р. проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити в задоволенні позову.
Представник третьої особи - Державної інспекції сільського господарства у Харківській області, в судовому засіданні 08.08.2012р.позовні вимоги прокурора підтримав в повному обсязі.
Представник третьої особи - Харківського міського управління земельних відносин Харківської міської ради, в судове засідання 08.08.2012р. не з"явився, документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав, причини нез"явлення в судове засідання суду не повідомив.
Представник третьої особи - Гаражного кооперативу "Старт", в судове засідання 08.08.2012р. не з"явився, документи на виконання ухвали суду від 30.07.2012р. не надав, причини нез"явлення в судове засідання суду не повідомив.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників судового процесу, колегія суддів встановила наступне.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що, за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної прокуратурою, та перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеною Державною інспекцією сільського господарства Харківської області, було встановлено, що відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, самовільно займає і використовує земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у м. Харкові, загальною площею 0,26га, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України, у зв"язку з чим прокурор просить стягнути з відповідача 137826,89грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, зобов"язати відповідача звільнити земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у м. Харкові, загальною площею 0,26га, та зобов"язати відповідача привести вказану земельну ділянку у придатний для подальшого використання стан.
На підтвердження вказаного прокурор, зокрема, надає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.03.2012р. (том 1-ий, арк. спр. 13-14), проведеної Державним інспектором сільського господарства Харківської області Державної інспекції сільського господарства України, розрахунок заподіяної шкоди ФО-П ОСОБА_1 при використанні спірної земельної ділянки (том 1-ий, арк. спр. 22), постанову від 28.03.2012р. про порушення кримінальної справи № 20120062 відносно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч, 1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України (том 1-ий, арк. спр. 24-25), протокол про адміністративне правопорушення від 22.03.2012р. (том 1-ий, арк. спр. 16-17), припис з вимогою усунення порушення земельного законодавства від 22.03.2012р. (том 1-ий, арк. спр. 20-21) та постанову про закриття справи про адміністративне правопорушення від 22.03.2012р. (том 1-ий, арк. спр. 18-19).
Підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду є порушення відповідачем норм Земельного кодексу України, а саме те, що відповідач користується земельною ділянкою без документів, що посвідчують право власності або право користування землею, чим відповідач, на думку прокурора, завдав збитків Харківській міській раді у розмірі 137826,89грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1)протиправної поведінки;
2)шкоди;
3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;
4)вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (наприклад, справа №42/266-6/492, постанова від 30.05.2006р.).
Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача шкоди - відповідача; наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв"язок між протиправною поведінкою заподіювача та наслідками (шкодою); вина відповідача - заподіювача шкоди.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
У Постанові Пленуму Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6 вказується, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно враховувати, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року N 963 ( 963-2007-п ).
Згідно п.7 вищевказаної Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами (Постанова КМУ від 20.10.2011р. №1115, яка набрала чинність з 01.01.2012р.), а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619 (Порядок).
Пунктом 3 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покрову без спеціального дозволу (затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року № 110) передбачає, що підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:
- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;
- протокол про адміністративне правопорушення;
- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);
- акт обстеження земельної ділянки.
Отже, з вказаного вбачається, що в даному разі факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем та розмір завданої шкоди, мають підтверджуватися всіма матеріалами перевірки в їх сукупності, проведеної Головним Управлінням Держкомзему у Харківській області або Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області, складеними відповідно до вищевказаного Порядку, і розрахунком, зробленим також на підставі матеріалів перевірки органом державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства.
Проте, звертаючись із даним позовом до суду, прокурор в обгрунтування обставин самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки надав акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.03.2012р. (том 1-ий, арк. спр. 13-14), протокол про адміністративне правопорушення від 22.03.2012р. (том 1-ий, арк. спр. 16-17) та припис з вимогою усунення порушення земельного законодавства від 22.03.2012р. (том 1-ий, арк. спр. 20-21), але Акту обстеження земельної ділянки прокурором, позивачем та третьою особою надано не було, в матеріалах справи відповідного акту також не міститься.
Таким чином, в матеріалах справи не міститься повного обсягу матеріалів перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, на проведення якої посилається прокурор у позовній заяві.
Крім того, в процесі розгляду даної справи, було встановлено, що спірна земельна ділянка, яку, на думку прокурора самовільно займає відповідач, використувується під іншими об"єктами.
Так, в матеріалах справи містяться докази з яких вбачається, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, у м. Харкові розташовані підземні гаражі, які побудовані ще у 1971 році на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 383-10 від 14.08.1968р. (том 1-ий, арк. спр. 118).
Вищевказаним рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих було надано Дзержинському райвиконкому здійснити будівництво підземного гаражу для індивідуальних автомашин по АДРЕСА_1 у м. Харкові.
У подальшому, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 152/7 від 07.07.1971р.(том 1-ийарк. спр. 119) було частково змінено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих № 1' в частині затвердження списку забудовників які вибули.
Проект будівництва розроблений "Інститутом Харківпроект" був затверджений та виконкомом Дзержинської районної ради депутатів трудящих було надано дозвіл № 794 від 25.08.1969р. на право проведення земельних робіт, який 26.08.1969р (том 1-ий, арк. спр. 122) вручено інженеру Скольскому В.М.
Управлінням головного архітектора м. Харкова, 01.06.1969р. надане архітектурно-планувальне завдання на проектування та будівництво підземного гаражу для індивідуальних автомашин Дзержинському райвиконкому на земельній ділянці по АДРЕСА_1 у м. Харкові. Вказаним документом передбачено виконати генеральний план вказаної земельної ділянки та використання даху підземного гаражного кооперативу у якості спортивного майданчику для населення оточуючих будинків без додаткової проектно-дозвільної документації.
Таким чином, із аналізу вказаних документів вбачається, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 у м. Харкові відведена для будівництва підземних гаражів ще у 1971 році. Те, що і на теперішній час спірна земельна ділянка займається підземними гаражами було підтверджено учасниками судового процесу в судових засіданнях при розгляді даної справи.
В контексті вищевказаного, необхідним є визначення поняття земельної ділянки. Отже, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).
Під час проведення оцінки земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні і (або) простір над та під нею висотою і глибиною, що необхідні для здійснення земельних поліпшень.
Формування земельної ділянки - встановлення її технічних, економічних характеристик та юридичного статусу в процесі землеустрою.
Твердження прокурора, позивача та третьої особи - Держсільгоспінсекції в Харківській області, про те, що спірний об"єкт є земельною ділянкою, а не дахом підземних гаражів не може бути підтверджений тим, що вказаний об"єкт надавався в оренду ТОВ "Кронос", на умовах договору оренди земельної ділянки, на підставі рішення XL сесії Харківської міської ради 4 скликання від 28.09.2005р. №170/05 для будівництва багатоповерхового торгівельно-офісного центру з автостоянкою строком до 01.10.2030р., та який в подальшому було припинено, - з огляду на вищевикладене визначення земельної ділянки. При цьому, жодного зауваження у вказаному договорі (том 1-ий, арк. спр. 26-30) про те, що на цій ділянці вже розташований інший об"єкт - підземні гаражі, - не міститься, а лише на плані земельної ділянки є позначення, що підземні гаражі знаходяться на цій ділянці.
Натомість представник відповідача, у наданих ним запереченнях (том 1-ий, арк. спр. 103-108) посилається на те, що ФОП ОСОБА_1 використовував дах підземних гаражів на підставі договору оренди від 01.05.2002р., укладеного між гаражним кооперативом "Старт", в особі директора Скольського В.М., та ФОП ОСОБА_1
Предметом вказаного договору є площадка даху підземних гаражів ГК "Старт" по АДРЕСА_1 у м. Харкові, який побудовані 1971 році на вказаній земельній ділянці відповідно до рішення Харківського Міськвиконкому № 383-10 від 14.08.1968р. Дзержинським райвиконкомом (том 1-ий, арк. спр. 128-129).
Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.
Факт використання ФОП ОСОБА_1 площадки даху підземних гаражів, які з 1971 року займають ґрунтовий шар земельної ділянки за АДРЕСА_1, у м. Харкові, не співвідноситься зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", що надає визначення самовільного зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Вказане надає суду підстави дійти висновку, що використання ФОП ОСОБА_1 площадки даху підземних гаражів для розміщення автомобілів, може спричинити шкоду тільки власникові відповідних гаражів.
Питання правомірності використання відповідачем займаної ділянки при вирішенні спору між суб'єктами господарських відносин з приводу спричинення матеріальних збітків, або порушення умов договору оренди між ФОП ОСОБА_1 та ГК "Старт" - не відноситься до предмету даного спору.
За таких обставин твердження прокурора та позивача щодо заподіяння шкоди інтересам територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради у питанні володіння, користування та розпорядження дахом підземних гаражів, які саме і розміщені на спірній земельній ділянці, є безпідставним та такими, що спростовуються обставинами справи.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, таким чином, верховенство права, передбачене конституційною нормою щодо судового захисту, не позбавляє сторону у справі, в даному випадку позивача, на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.
Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Проте, позовна заява прокурора, у тому числі, містить вимогу про зобов"язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, орієнтовною площею 0,26га, із приведенням її у придатний для подальшого використання стан, на якій, як було встановлено в процесі судового розгляду справи, розміщені підземні гаражі, що не належать відповідачеві.
Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті -це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість обраний позивачем спосіб захисту до такого результату (відновлення права) привести не спроможний. Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки не відповідає завданням суду визначеним статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про неможливість відновлення прав Харківської міської ради у спосіб захисту обраний прокурором.
Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 року N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 року у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у 2001 році відповідач - ФОП ОСОБА_1, звертався до управління містобудування та архітектури Харківської міської ради з приводу проетування та будівництва відкритої автостоянки на майданчику покрівлі підземних гаражів ГК "Старт" по АДРЕСА_1 у м. Харкові.
Листом начальника управління містобудування та архітектури Харківської міської ради Лебедева С.А. № 22 від 09.07.2001р. відповідачу запропоновано представити до управління згоду ГК "Старт" та технічний висновок про можливість улаштування стоянки над підземними гаражами (том 1-ий, арк. спр. 112).
Керівництво ГК "Старт" на адресу головного архітектора м. Харкова листом № 5-01 від 30.07.2001. повідомило про прийняття на загальних зборах кооперативу одноголосного рішення на згоду про розміщення над підземною частиною ГК "Старт" (над залізобетонним покриттям) автостоянки легкових автомобілів (том 1-ий, арк. спр. 113).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" за листом-замовленням № 1 від 05.11.1998. виконано висновок про технічі стан несущих та огорожуючих конструкцій підземних гаражів по АДРЕСА_1 у м. Харкові кооперативу "Старт" та розроблений проект тентованого покриву площадки даху підземного гаражного кооператі як предмета можливості улаштування стоянки (том 1-ий, арк. спр. 114-116).
Із аналізу вказаної проектної документації вбачається, що відповідач планував побудувати тентований покрив площадки даху підземного гаражного кооперативу.
Рішенням виконкому Харківської міської ради № 2425 від 24.12.2001р. відповідачу було надано дозвіл на проетування та будівництво відкриї автостоянки на майданчику покрівлі підземних гаражів ГК "Стар по АДРЕСА_1 у м. Харкові із строком будівництва до 01.12.2003р. (том 1-ий, арк. спр. 117).
У вказаному рішенні уповноваженого органу не міститься жодного зауваження щодо необхідності про відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_1
Отримання відповідачем дозволу Харківської міської ради на будівництво павільйону з подальшим підключенням до існуючи комунікацій спростовує твердження прокурора та позивача про звернення до уповноваженого органу ФОП ОСОБА_1 та у подальшому товариства з обмеженої відповідальністю "Кронос" з одних і тих же питань - капітального будівництва.
Отримавши дозвіл на проведення будівельних робіт, ФОП ОСОБА_1 не виконав взятих зобов'язань у встановлений строк, у зв'язку з чим, земельна ділянка із раніше розміщеним ГК "Старт, як вже зазначалось вище, була надана в оренду ТОВ "Кронос". У свою чергу ТОВ "Кронос" теж не виконало будівельних робіт на вказаній земельній ділянці, що не позбавило ФОП ОСОБА_1 залишатися у статусі орендаря площадки даху ГК "Старт без будь-яких перебудов.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що спосіб захисту обраний прокурором не призведе до відновлення порушених прав Харківської міської ради, тому що спірна ділянка має іншого користувача, відмінного від відповідача у даній справі, оскільки на ній розташовані підземні гаражі.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, суд критично оцінює надані прокурором та позивачем докази до матеріалів справи, зокрема, розрахунок розміру шкоди, з якого не вбачається за який саме проміжок часу прокурорм заявлено суму завданої відповідаем шкоди у розмірі 137826,89грн. (том 1-ий, арк. спр. 22). Прокурор та позивач не надали доказів в обгрунтування періоду нарахування грошових коштів, в порядку відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки та самого розрахунку суми шкоди, заявленої до стягнення (суд неодноразово пропонував прокурору та позивачу надати до суду докладний і обгрунтований розрахунок ціни позову, зроблений відповідно до вимог чинного законодавства) , що унеможливлює перевірку правильності нарахування майнових позовних вимог прокурора.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Положеннями статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі вказаного суд дійшов висновку, що ні прокурором, ні позивачем не надано в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів в обґрунтування обставин, на які вони посилались як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача 137826,89грн. шкоди за самовільне користування земельної ділянки, загальною площею 0,26га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у м. Харкові.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо зобов"язання відповідача звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у м. Харкові, загальною площею 0,26га, привести її у придатний для подальшого використання стан та стягнення з відповідача суми шкоди у розмірі 137826,89грн., - є безпідставними та необгрунтованими, а тому, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, в даному разі витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, та, зважаючи на те, що із позовом до суду звернувся прокурор, стягненню на користь державного бюджету України не підлягають.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.19, 20, 24, 79 Земельного кодексу України, статтями 11, 15, 16, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 224 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 27, 29, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 10.08.2012 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Рильова В.В. Суярко Т.Д. Жиляєв Є.М.
Справа №5023/1702/12