Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлянської В.І.,
суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,
за участю прокурора Сорокіної О.А.,
потерпілої ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 19 липня 2012 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2
Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2011 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 26 вересня 2008 року вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком часткового приєднано покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2008 року і ОСОБА_2 остаточно визначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року зазначений вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 25 листопада 2010 року приблизно о 9 год. за місцем свого проживання АДРЕСА_1 з метою заволодіння коштами, таємно викрав пенсійну картку«Приватбанку», яка належала його матері ОСОБА_1, і в період з 25 листопада 2010 року по 11 грудня 2010 року з її використанням повторно таємно заволодів грошима потерпілої в сумі 1420 грн., які зняв з її рахунку у банку.
У касаційній скарзі потерпіла ставить питання про скасування постановлених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає, що суд не взяв до уваги її прохання не позбавляти сина волі, оскільки вчинений злочин не несе загрози для оточуючих, не врахував позитивну характеристику з місця проживання засудженого. Зазначає, що ОСОБА_2 усвідомив провину, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину.
Заслухавши доповідь судді; думки потерпілої на підтримку своєї касаційної скарги; прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам закону, є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, особу винного, думку потерпілої, яка просила не позбавляти його волі. Вказавши, що засуджений позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся у вчиненному, вчинив злочин під час відбування покарання з випробуванням, призначеного попереднім вироком за вчинення корисливого злочину, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства. Правильно судом визначено і остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України.
Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, усі наведені потерпілою в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірені, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України, а тому касаційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 394 - 396 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді :
В.І. Орлянська І.Г. Тельнікова А.В. Суржок