№ 5-5009 зп 11
Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Шилової Т.С.,
суддів: Зубара В.В., Пойди М.Ф., Романець Л.А.,
Широян Т.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 липня 2012 року заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом постанови Верховного Суду України від 29 квітня 2009 року щодо ОСОБА_2,
Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 жовтня 2008 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого:
1) 09 листопада 1998 року Ленінським районним судом м. Чернівців за ч. 3 ст. 140, ч. 1 ст. 145, ст. 17, ч. 3 ст. 140, ч. 3 ст. 193 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців;
2) 05 грудня 2007 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, -
засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 357 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2007 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 січня 2009 року вирок змінено. Постановлено вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, та на підставі частин 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю цього злочину, злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України та за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05 грудня 2007 року - до остаточної міри покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Постановою Верховного Суду України від 29 квітня 2009 року засудженому ОСОБА_2 було відмовлено у витребуванні кримінальної справи щодо нього для перевірки у касаційному порядку. Мотивуючи своє рішення, суддя Верховного Суду України у постанові послалась на те, що покарання ОСОБА_2 призначено з дотримань положень ст. 70 КК України.
ОСОБА_2 у своїй заяві порушує питання про допуск кримінальної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Верховного Суду України від 29 квітня 2009 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України. Засуджений вказує, що при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України судами допущена помилка та призначено покарання шляхом часткового складання покарань у виді позбавлення волі, строк якого перевищує максимальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Для порівняння ОСОБА_2 подав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 лютого 2012 року щодо нього, в якій, на його думку, правильно застосовані положення ч. 4 ст. 70 КК України та визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Засуджений просить скасувати постанову Верховного Суду України від 29 квітня 2009 року та справу щодо нього направити на новий касаційний розгляд.
Заслухавши доповідь судді Шилової Т.С., перевіривши наведені в заяві доводи, дослідивши додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для допуску справи щодо ОСОБА_2 до провадження Верховного Суду України немає на таких підставах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
Надані ОСОБА_2 в обґрунтування своїх вимог рішення суду касаційної інстанції не містять даних про різне, відмінне чи несхоже тлумачення ч. 4 ст. 70 КК України.
ОСОБА_2, порушуючи питання про перегляд Верховним Судом України справи щодо нього, хоча і посилається на п. 1 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, проте вказує на застосування різних принципів при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, що не є підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень у кримінальних справах відповідно до положень глави 32-1 КПК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Відмовити засудженому ОСОБА_2 у допуску до провадження Верховного Суду України кримінальної справи щодо нього для перегляду постанови Верховного Суду України 29 квітня 2009 року.
Судді: Т.С. Шилова ____________________________
В.В. Зубар ____________________________
Л.А. Романець ___________________________
М.Ф. Пойда ___________________________
Т.А. Широян ____________________________